№ 2а -3728/10

П О С Т А НО В А

Іменем України

   26 листопада 2010 року  Ленінський районний суд м. Луганська у складі:

Головуючого: Луганського В.І.

при секретарі: Оніщенко К.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні  адміністративну  справу за позовом  ОСОБА_1 до  Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м, луганська   про визнання незаконними дій та стягнення  недоотриманої  пенсії-,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2010 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Обґрунтовуючи вимоги позовної  заяви, позивач зазначив, що він є  інвалідом війни другої групи. Вважає, що з 01.11.2000 року по 31.12.2005 року йому  в порушення вимог  ст.13 Закону України «Про статус  ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  надбавка до пенсії як інваліду війни виплачувалася в заниженому розмірі ніж передбачено Законом. Статтею 13 Закону України «Про статус  ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що інваліду війни 2 групи виплачується надбавка до пенсії в розмірі 350% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст..4 Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком  встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму на одну особу. Відповідач провадив зазначені виплати з 01.11.2000 року виходячи із розміру -16, 62 грн. відповідно до постанови КМ України № 831 від 26.07.1996 року , а з 01.10.2003 року  із розміру -19, 91 грн., встановленого постановою КМ України №1 від 03.01.2002 року. Вважає, що такими діями відповідача порушувались його права і відповідач зобов’язаний перерахувати йому розмір пенсії та надбавку до пенсії як інваліду війни відповідно до вимог   ст.13 Закону України «Про статус  ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Вважає, що на його позовні вимоги не можуть розповсюджуватися строки звернення до суду згідно зі ст.. 99 КАС України, оскільки його права щодо відсутності строків звернення до суду гарантуються ст..268 ЦК України, де зазначено, що у разі порушення прав власності рішеннями чи діями органів влади місцевого самоврядування строки позовної давності не застосовуються. Просив суд визнати незаконними дії відповідача по нарахуванню та виплати надбавки до пенсії  за період з 01.11.2000 року по 31.12.2005 року, які провадив відповідач в заниженому розмірі чим було передбачено   ст.13 Закону України «Про статус  ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».  Зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату його пенсії як інваліду війни 2 групи відповідно до ч.3 ст.13 Закону України «Про статус  ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» починаючи з 01.11.2000 року по 01.01.2006 року у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком. Зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь недоплачену пенсію у розмірі 56 218, 22 грн.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином, просив суд розглядати справу без його участі. На адресу суду надійшли заперечення, в яких просить у задоволенні заявлених вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінив  в сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у 1986 р., визнаний інвалідом 2 групи та належить до першої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується письмовими доказами та є інвалідом війни другої групи.

При цьому позивач звернувся до  відповідача у червні 2010 року з заявою про перерахунок  пенсії з 01.01.2000 року по 01.01.2006 року, проте йому було відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.13  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ( у редакції від 22.10.1993, № 3551-XII) інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, II групи - 350 процентів мінімальної пенсії за віком, III групи - 200 процентів мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" були внесені зміни до ст.13, які передбачали, що інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність". Вказані зміни набули чинності з 01.01.2006 року і  не визнані Конституційним Судом  України неконституційними.

Судом встановлено, що виплата підвищення до пенсії  позивачу, як інваліду війни 2 групи,  провадилась  з  01.09.1996 року із розміру 16, 62 грн. відповідно до постанови КМ України від 26.07.1996 року №831, з 01.01.2002 року відповідно до постанови КМ України від 03.01.2002 року №1, тобто з розміру встановленого постановою Кабінету Міністрів, а не Законом, що є порушенням конституційного принципу верховенства законів над  підзаконними нормативно-правовими актами.

Разом з тим, відповідно  до ст.99 КАС України  для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.  Позивач вважає, що відповідно до ст..268 ЦК України  ним не пропущено строк. Суд вража,що підстав для застосування ст.268 ЦК України не має. Позивач не надав суду переконливих доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду. За таких підстав, суд вважає , що позивачем пропущено строк для звернення до суду. У зв’язку з тим, що  позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про зобов’язання відповідача виплати підвищення до пенсії як  інваліду війни 2 групи  з  01.11.2000 року по 01.01.2006 року, то суд вважає за необхідне відмовити позивачу вимогах про підвищення пенсії як інваліду війни.

Відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що  призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження, оскільки йдеться про різні  види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

Керуючись ст. 19, 22, 46 Конституції України,  Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,   ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 99, 105,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заявлених вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня отримання її копії.

                                     Суддя:                                     В.І. Луганський