№ 2а- 3738/10
П О С Т А Н О В А
Іменем України
26 листопада 2010 року Ленінський районний суд м. Луганська у складі:
Головуючого: Луганського В.І.
при секретарі: Оніщенко К.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Луганську ради про стягнення грошової допомоги до 5-го травня-,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2010 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач зазначив, що йому, як інваліду війни 2 групи, відповідно до ч. 5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня належить виплачувати разову грошову допомогу у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Проте відповідач виплатив йому належну допомогу не в повному розмірі і без урахувань ст.28 закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” відповідно до якого мінімальний розмір пенсії за віком не може бути нижчим за прожитковий мінімум. Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” передбачено, що мінімальний розмір пенсії, розмір державної соціальної допомоги та інші соціальні виплати не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму встановленого виключно законами України та являються обов’язковими для всіх державних органів і місцевого самоврядування. Частиною 3 статті 4 Закону України „Про прожитковий мінімум” в редакції Закону від 25.03.2005 року передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною радою України в законі про Державний бюджет на відповідний рік. Вважає, що йому як інваліду війни 2 групи не донараховано за 2007 рік – 3 280, 48 гривень, за 2008 рік – 3 448, 00 гривень, за 2009 рік – 3 554,00 гривень, за 2010 рік – 5 168, 00 грн., а всього – 15 450. 48 грн.
Посилаючись на те, що такі виплати в 2007, 2008, 2009, 2010 році провадились не в повному обсязі, що призвело до порушення його прав, тому просив суд визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську ради щодо невиплати йому не в повному обсязі разової грошової допомоги як учаснику бойових дій до 5 травня за 2007, 2008, 2009, 2010 рік. Зобов’язати відповідача зробити перерахунок розміру разової грошової допомоги, стягнути з відповідача на його користь недотриману разову грошову допомогу до 5 –го травня за 2007, 2008, 2009, 2010 роки на загальну суму 15 450, 48 грн.
Позивач в судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином, просив суд розглядати справу без його участі. На адресу суду надійшли заперечення про ти позову, у яких відповідач посилається на те, що у 2007- 2008 роках згідно ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», закону України «Про державний Бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», постанови КМ України від 12.03.2008 року № 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як учаснику бойових дій щорічна грошова допомога до 5 травня позивачеві виплачена у розмірах: у 2007 році – 360, 00 грн., у 2008 році – 400, 00 грн., у 2009 році - 430, 00 грн. Щорічна разова грошова допомога до 5 травня позивачеві була виплачена в повному обсязі згідно чинного на момент виплати законодавства.
Дослідивши матеріали справи, оцінив в сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивач внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у 1986 р., визнаний інвалідом другої групи та належить до першої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та має статус інваліда війни 2 групи.
Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни 2 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст.5 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” виключно цим законом встановлюється мінімальний розмір пенсії за віком. Згідно ст.28 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до статей 2, 4 Закону України „Про прожитковий мінімум” прожитковий мінімум застосовується для встановлення мінімальної пенсії за віком і щороку затверджується Верховною радою в законі про Державний бюджет.
Законом України „Про державний бюджет на 2007 рік” з 01.04.2007 року встановлений прожитковий мінімум – 410, 00 гривень. Законом України „Про Державний бюджет на 2008 рік” встановлений прожитковий мінімум – 481, 00 грн. законом України „Про Державний бюджет на 2009 рік” з 01.04.2009 року встановлений прожитковий мінімум – 498, 00 гривень.
Відповідно до ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було встановлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нациських переслідувань» здійснюється інвалідам війни 2 групи – 360 гривень.
Суд вважає, що на момент виникнення спірних відносин, а саме на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів за 2007 рік, положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» були діючими. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення статті 29 закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) і втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Тобто на момент виплати позивачеві грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік діяли положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було встановлено розмір виплати щорічної разової допомоги відповідно до закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни 2 групи – 360 гривень.
Пунктом 20 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін в деякі законодавчі акти України» частину п’яту закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було викладено в новій редакції відповідно якої щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет». Постановою Кабінету міністрів України від 12.03.2008 року № 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» було встановлено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги, передбаченої законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни 2 групи здійснюється у розмірі – 400 грн.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач виплатив позивачеві у 2008 році разову грошову допомогу у розмірі – 400 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України цього Рішення.
Тобто на момент виплати позивачеві разової грошової допомоги за 2008 рік діяли положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», відповідач виплатив позивачу разову грошову допомогу у порядку та розмірі передбаченому п.20 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та Постанови Кабінету міністрів України від 12.03.2008 року № 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» і тому підстав для задоволення заявлених вимог в цій частині не має.
Судом встановлено, що відповідач виплатив позивачеві у 2009 році одноразову грошову допомогу у розмірі – 430 гривень, що передбачено п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2009 року №211 „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нациських переслідувань”.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” статтею 71 надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Тобто Верховна Рада України надала право Кабінету міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат. На час виплати позивачеві разової грошової допомоги у 2009 році положення ст.71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” не визнанні неконституційними.
Судом встановлено, що відповідач виплатив позивачеві у 2010 році одноразову грошову допомогу у розмірі – 480 гривень, що передбачено п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.04.2010 року №299 „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2010 році відповідно до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нациських переслідувань”. Законом України «Про державний бюджет україни на 2010 рік» надано право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Тобто Верховна Рада України надала право Кабінету міністрів України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат. На час виплати позивачеві разової грошової допомоги у 2010 році положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2010рік” не визнанні неконституційними.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що щорічна разова грошова допомога до 5 травня за 2009, 2010 роки виплачена позивачеві відповідно до вимог законодавства, які діяли на час виплати. Невиплата позивачеві зазначеної допомоги в повному розмірі викликана не протиправними діями Управління, а прийняттям законодавцем неконституційних положень до Закону, то за захистом його порушених прав щодо отримання недоплаченої суми може відбутися лише в порядку, визначеному ч.3 ст.152 Конституції України. На підставі викладеного, суд вважає, що вимоги позивача необґрунтовані і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ”, Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік", п.20 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст.71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 року, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року статтями ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 99, 105,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заявлених вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня отримання її копії.
Суддя: В.І. Луганський