У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого - Драги В.П.

суддів - Вус С.М., Пекного С.Д.

розглянула в судовому засіданні 13 червня 2006р. у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 17 грудня 2004р.

ОСОБА_1, 1964 року народження, громадянина України, несудимого

засуджено за ст.186 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь:

- потерпілої Правосудової Т.Б. 6 193 грн.;

- ТОВ “Амібудконструкція” 4 554 грн.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_1визнано винним у тому, що він 11 липня 2004р. увечері за попередньою змовою з невстановленою слідством особою за викладених у вироку обставин на території ВАТ “Комбінат будіндустрії” на вул. Будіндустрії, 7 у м. Києві проник через вікно у приміщення, що орендувалося ТОВ “Амібудконструкція”, де відкрито викрав належне ТОВ майно на суму 10 747 грн., завдавши значної шкоди.

У касаційній скарзі засуджений посилається на те, що досудове та судове слідство у справі проведено неповно й однобічно, з порушенням інших вимог кримінально-процесуального закону, викладені у вироку висновки суду про винність його у вчиненні ним злочину, за який його засуджено, не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджені зібраними у ній доказами, яким суд не дав належної оцінки, вважає, що вчинив крадіжку чужого майна, а судом неправильно застосовано до нього кримінальний закон. Зазначає, що при призначенні йому покарання судом не в повній мірі було враховано того, що він у вчиненому злочині щиро розкаявся, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.

Порушує питання про зміну постановленого щодо нього вироку та пом'якшення йому із застосуванням ст.69 КК України покарання.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить.

Як вбачається з матеріалів справи, досудове та судове слідство у ній проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, таких порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою скасування чи зміну вироку, у справі не допущено, а висновки суду про винність ОСОБА_1у вчиненні ним злочину, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені перевіреними у ній та наведеними у вироку доказами.

Зокрема, сам засуджений ОСОБА_1у судовому засіданні дав показання, якими не заперечував того факту, що він викрав майно ТОВ “Амібудконструкція”, однак стверджував, що вчинив крадіжку, а не грабіж.

Такі показання засудженого, як і наведені в його касаційній скарзі доводи, є необгрунтованими і спростовуються перевіреними у справі доказами.

Як видно із показань свідка ОСОБА_2, увечері 11 липня 2004р. він знаходився на території ВАТ “Комбінат будіндустрії”, де працює охоронником, та бачив, як ОСОБА_1виліз через вікно з приміщення, що орендувалося ТОВ “Амібудконструкція”. На його запитання, ОСОБА_1повідомив, що він працює у ТОВ і заліз у приміщення для того, щоб узяти інструменти для роботи. Після цього, повернувшись до приміщення товариства, бачив, як ОСОБА_1із вікна подавав іншому чоловіку чемодан.

Показаннями свідка ОСОБА_3 встановлено, що 11 липня 2004р. він знаходився на території ВАТ “Комбінат будіндустрії”, де працює охоронником, з телефонної розмови з диспетчером дізнався, що у приміщенні, яке орендувалося ТОВ “Амібудконструкція”, двоє невідомих розбили скло та викрали майно і завантажили його у автомобіль, на якому намагалися виїхати за межі території ВАТ. Знаходячись на вулиці, він намагався зупинити автомобіль, у якому був ОСОБА_1та ще один чоловік, але не зміг цього зробити, оскільки останні не виконали його вимогу і виїхали за межі товариства.

Винність ОСОБА_1у вчиненні ним злочину, за який його засуджено, підтверджена також даними, що містяться у протоколах огляду місця події, пред'явлення особи для впізнання, очної ставки свідка ОСОБА_2 з ОСОБА_1, інших  матеріалах справи.

Правильно проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності та давши їм належну оцінку, суд дійшов обгрунтованого висновку про винність ОСОБА_1у вчиненні ним за викладених у вироку обставин грабежу.

Отже, наведені з даного приводу в касаційній скарзі доводи, позбавлені підстав.

Дії ОСОБА_1за ст.186 ч.3 КК України кваліфіковані вірно.

Відсутні підстави для пом'якшення засудженому і покарання, оскільки воно йому призначене справедливе і відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу.

Отже, у задоволенні касаційної скарги належить відмовити.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

У задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.

Судді:

В. Драга                                           С. Вус                                    С. Пекний