Копія: Справа № 2-а-97/07
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2007 року м. Чернігів Новозаводський районний суд м. Чернігова у складі:
Головуючого судді Цибенко І.В.
При секретарі Алійник Л.Ю.
З участю позивача ОСОБА_1.
Представника відповідача Шепеля М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 0197 про визнання дій командування військової частини незаконними та зобов"язання вчинити дії,
Встановив:
ОСОБА_1. звертаючись до суду з адміністративним позовом просить визнати дії командування військової частини А 1457 по нарахуванню виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України відповідно до Указу Президента від 05.05.2003 року № 389 в заниженому розмірі незаконними та зобов'язати військову частину А 0197, як правонаступника військової частини А 1457, провести йому доплату різниці між фактично виплаченою надбавкою за безперервну службу та надбавкою за безперервну службу визначену у розмірах вказаних в Указі Президента України від 05.05.2003 року № 389 - в розмірі 90% за період з травня 2003 року по листопад 2004 року включно, в тому числі з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення за вказані роки. Доплату позивач просить провести з урахуванням вимог чинного законодавства про індексацію грошових доходів населення. Свої вимоги обґрунтовує тим , що він проходив службу у військовій частині А1457. 26.11.2004 року у зв"язку з реформуванням Збройних Сил України, наказом Міністра оборони України № 1020 він звільнений у запас за пунктом 67 підпунктом „б" ( за станом здоров"я) . Наказом командира військової частини А1457 ( по строковій службі) від ЗО 11.2004 року № 302 виключений із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлений для зарахування на військовій облік до Чернігівського ОМВК. 30.11.2004 року з ним був проведений розрахунок. Позивач , посилаючись на Указ Президента України від 05.05.2003 року № 389 , вважає, що розрахунок з ним було проведено не повністю, оскільки виплата надбавки відповідно до зазначеного вище Указу Президента повинна становити 90%, в той час як йому виплачувалось в розмірі , визначеному на підставі розпоряджень Міністра оборони України ( від 01.05.2003 року, від 01.09.2003 р., від 01.01.2004 р., від 01.09.2004р.) які були доведені телефонограмами - 14 місяців розмір щомісячної надбавки становив 20%, 2 місяці - 70 % та 2 місяці - 90 % ( за 2003-2004 роки) . На думку позивача, такими діями було порушено чинне законодавство України і безпідставно було обмежено його право на одержання більшого розміру грошового забезпечення за 2003-2004 роки, тому звертається з даним позовом до суду. Оскільки згідно директиви Міністра оборони України від 30.09.2005 року № Д 322/1/017 військова частина А1457 розформована, а правонаступником цією ж директивою визначена військова частина А0197 м. Чернігів, тому просить зобов'язати дану частину провести доплату різниці між фактично виплаченою надбавкою та надбавкою визначеною Указом Президента від 05.05.2003р. В попередньому судовому засіданні позивач уточнив підставу адміністративного позову, доповнивши посиланням на п.7 ст.З КАС України та уточнив зміст позовних вимог , викладених в 1 пункті адміністративного позову, просить визнати дії та рішення командування військової частини А0197 по нарахуванню та виплаті йому щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України відповідно до Указу Президента України від 05.05.2003 року № 389 в заниженому розмірі протиправними, як такі, що порушують принцип рівності перед законом та привели до несправедливої дискримінації. В судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримав, посилаючи на обставини, викладеш в адміністративному позові. Додатково пояснив, що на підставі телеграми Міністра оборони України не міг бути визначений розмір надбавок за безперервну службу. Про порушенні свої права позивач дізнався , коли отримав довідку про розрахунок - у 2005 році. Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на обставини, зазначені в поданих письмових запереченнях (а.с.24-26) . Вважає, що виплата позивачу надбавки за безперервну службу здійснено в межах чинного законодавства України. Додатково пояснив, що телеграма Міністра оборони України є службовим документом і зазначені в ній розпорядження Міністра оборони України, командир військової частини має виконувати. Крім того, пояснив, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки про своє порушене право дізнався два роки тому. Вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав. В судовому засіданні встановлено, що позивач 26.11.2004 року у зв"язку з реформуванням Збройних Сил України, наказом Міністра оборони України № 1020 звільнений у запас за пунктом 67 підпунктом „б" ( за станом здоров"я) . Наказом командира військової частини А1457 ( по строковій службі) від ЗО 11.2004 року №
2
302 виключений із списків особового складу частини, віх видів забезпечення та направлений для зарахування на
військовій облік до Чернігівського ОМВК. 30.11.2004 року з ним був проведений розрахунок. Загальна
вислуга років військовослужбовця ОСОБА_1. становить 28 років.
Відповідно до Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 року надано право Міністру оборони
України встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щорічні надбавки за безперервну
військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення , які мають високі результати у службовій діяльності , в залежності від стажу служби в таких розмірах, понад 5 років - до 10; понад 10 р- до 30; понад 15 р. - до 50; понад 20 р. - до 70; понад 25 р. - до 90 відсотків. Порядок і умови виплати зазначених надбавок визначаються Міністром оборони України ... Пункт 2 даного Указу передбачає виплату надбавок з 01.05.2003 року за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України...
16.01.2004 року надійшла телеграма тимчасово виконуючого обов"язки Міністра оборони України ОМ. Олійник , в якій повідомлялось про розпорядження на виконання вимог п.2 Наказу Міністра Оборони України від 26.05.2003 року № 149 „ Про затвердження інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу військовослужбовцям Збройних Сил України" та виходячи з наявного Фонду грошового забезпечення на 2004 рік, відповідно до якого вставлена надбавка з 01.01.2004 року за безперервну військову службу до грошового забезпечення залежно від стажу служби в таких відсотках: понад 5 років - 3; понад 10 р. -5; понад 15 років - 10; понад 20 років - 15; понад 25 років - 20. В такому розмірі виплачувалась дана надбавка і позивачу.
Як пояснив в судовому засіданні позивач, про розмір виплачуваної йому надбавки за безперервну військову службу він дізнався коли отримав довідку про додаткові види грошового забезпечення, тобто про порушення своїх прав позивачу стало відомо з 06.04.2005 року.
Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пропущення строку звернення до адміністративного суду, відповідно до ч.І ст.100 КАС України, є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Про застосування наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду вказує відповідач. Позивач не надав жодних доказів пропущення строку звернення до суду з поважних причин.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивачеві в задоволенні позову слід відмовити, у зв'язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
На підставі ст. ст. 99,100, 158,160, 163,167 КАС України, суд .-
ВИРІШИВ:
ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовити.
На постанову протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі може бути подана заява про апеляційне оскарження, а апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, до Київського апеляційного адміністративного суду через Новозаводський районний суд м. Чернігова.
Постанова виготовлена в повному обсязі 23 квітня 2007 року.
З оригіналом згідно:
Суддя Новозаводського Районного суду м. Чернігова
І.В. Цибенко