Справа № 2 – а – 342/10

ПОСТАНОВА

ІМ'ЯМ      УКРАЇНИ

17 листопада 2010 року                 Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:

            головуючого – судді Томаш В.І.,

            при секретарі – Чумаченко Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Орджонікідзе справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Орджонікідзе «про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії дітям війни», -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка в судовому засіданні підтримала позов по підставах зазначених в позовній заяві і просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачці у проведенні нарахування та виплаті підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги згідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2006 р. по              31.10.2009 р.; зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачці підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2006 р. по 31.10.2009 р. в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком; зобов’язати відповідача призначити та виплачувати в подальшому позивачці підвищення до пенсії в вищезазначених розмірах; стягнути з Державного бюджету України на користь позивачки судові витрати по справі.

            Представник відповідача в судове засідання не з’явився але надіслав до суду письмові заперечення проти позову у яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивачки в повному обсязі і розглянути справу за відсутності представника відповідача.

            Суд, вислухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності прийшов до висновку, що заявлені позивачкою вимоги обґрунтовані, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

             Судом встановлено, що позивачка по справі – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має статус дитини війни, який надає їй право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі право на щомісячне підвищення пенсії на 30% від мінімальної пенсії за віком.

Частина друга статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно- правовими актами.

Пільги та державна соціальна підтримка, що надаються дітям війни, закріплені у статтях 5 і 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 рік.

Відповідно до Закону України від 19.01.2006 № 3367-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» внесено зміни, згідно з якими виключено пункт 17 статті 77 цього Закону, а новою редакцією статті 110 Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не приймалися. Отже, пільги для дітей війни передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджено не було.

Згідно з пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено та встановлено, що підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 зупинення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на   яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гаранті соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи держав соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідне одним із законів».

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-ІV, щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Проте, статтею 88 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» установлено, що в разі недостатності виділених із державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов'язаними з розмежуванням джерел виплати пенсій між державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України. Тобто цією нормою по - іншому врегульовано питання щодо фінансування забезпечення такої гарантії, як підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. І оскільки ця норма прийнята пізніше, то на думку суду вона має пріоритет над нормою, закладеною у статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

             Відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії позивачці також не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов'язань, встановлених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

При визначенні розміру щомісячного підвищення до пенсії, на думку суду, необхідно застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком установленого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За цією нормою мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначення поняття «прожитковий мінімум», правові основи для встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень регулюють закони України від 15.07.1999 р. № 966-ХІV «Про прожитковий мінімум» та від 05.10.2000 р. № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Частиною третьою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» установлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, установлений абзацом першим частини першої цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії віком.

Отже, вихідним критерієм обчислення розміру підвищення до пенсії дітям війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є розмір мінімальної пенсії за віком, визначений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому зі статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» випливає, що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статі 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене,  суд, не може взяти до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачці конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

   Суд не бере до уваги доводи представника відповідача в частині відсутності в бюджеті коштів та державного фінансування для здійснення виплат підвищення до пенсії та самого порядку і механізму таких виплат, оскільки рішення і висновки Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання. Крім того, саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов'язок щодо перерахування та виплати пенсії з відповідними підвищеннями.

  Відповідно до ч.1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановлених цим кодексом або іншими законами. Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється  шестимісячний строк, який, якщо не встановлене інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна  була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

  Відповідно до ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.    

Позивачка не просить поновити пропущений з поважної причини строк для звернення до суду, а тому у суду не має підстав для поновлення строку для звернення до суду з адміністративним позовом щодо перерахунку та виплати підвищеної пенсії, в зв'язку з чим позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню в межах строків позовної давності.

Таким чином, суд приходить до висновку, про необхідність визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачці у проведенні нарахування та виплаті підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги згідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачці підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 17 травня 2010 року по 17 листопада 2010 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена за цей період.

Керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-ІV, Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058 – ІV від 09.07.2003 року, ст. ст. 99, 100, 104, 158 – 163, 167 кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Орджонікідзе «про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії дітям війни» задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Орджонікідзе Дніпропетровської області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні нарахування та виплаті підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги згідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Орджонікідзе Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 17 травня 2010 року по 17 листопада 2010 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена за цей період.

    В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 10 – днів до Апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області через Орджонікідзевський міський суд.

Суддя Орджонікідзевського

міського суду                                             Томаш В.І.