Справа №2-2136

2010 рік

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    29 вересня 2010 року. Першотравневий районний суд м.Чернівці

в складі:

головуючого судді Марчука В.Т.

при секретарі Одовічен Я.В.

з участю прокурора Солдатова О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Чернівці цивільну справу за позовом заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону і інтересах ОСОБА_1 до військової частини А-0264 про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на відрядження та стягнення компенсації за невикористане речове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах ОСОБА_1 звернувся з вказаним вище позовом до відповідача військової частини А-0264 про про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на відрядження та стягнення компенсації за невикористане речове майно.

    Посилався на те, що під час проведення прокурорської перевірки за зверненням ОСОБА_1 було встановлено, що відповідач не відшкодував позивачу витрати на відрядження в сумі 1067 грн. 39 коп. відповідно до довідки №2989 від 13.11.2009 року та грошову компенсацію замість речового майна, що підлягає видачі в сумі 1998 грн. 25 коп. відповідно до довідки №25 від 15.09.2009 року.

    В порушення вимог чинного законодавства, вказані витрати на відрядження та грошову компенсацію замість речового майна загальною сумою 3065 грн. 64 коп. відповідачем по даний час позивачу не виплачено.

    Просив стягнути з в/ч А-0264 на користь позивача заборгованість по відшкодуванню витрат на відрядження та компенсації за невикористане речове майно в розмірі 3065 грн. 64 коп.

    Прокурор та позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримали в повному об’ємі і підтвердили обставини, викладені в позовній заяві.

    Представник відповідача в судовому засіданні позов в частині стягнення заборгованості витрат на відрядження визнав, пояснивши при цьому, що вказані витрати позивачу не виплачувались у зв’язку із відсутністю фінансування. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації за невикористане речове майно представник відповідача в судовому засіданні не визнав з тих підстав, що дія норм законів, які передбачали виплату такої грошової компенсації, на даний час призупинена.

    Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов обгрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

    Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А-0264 на посаді начальника штабу – першого заступника командира вказаної військової частини (а.с.5-10).

    Наказом начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України №500 від 25.08.2009 року позивача ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за станом здоров?я з правом носіння військової форми одягу (а.с.12-14).

    Наказом командира військової частини А-0264 №206 від 16.09.2009 року позивача ОСОБА_1 визнано здавшим справи та посаду та з 16.09.2009 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлено на військовий облік до Чернівецького МВК м.Чернівці (а.с.11).

    Відповідно до вимог ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно вимог ч.1 ст.9-1 вказаного Закону продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1444 від 28.10.2004 року передбачено, що  військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення.

    Із дослідженої в судовому засіданні довідки №25 від 15.09.2009 року вбачається, що розмір грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі при звільненні позивача ОСОБА_1 в запас, становить 1998 грн. 25 коп. (а.с.17)

    Відповідно до довідки в/ч А-0264 №2441 від 17.09.2009 року встановлено, що станом на 16.09.2009 року на речовому складі частини майно згідно переліку на компенсацію відсутнє (а.с.16).

    Оскільки речове майно, що підлягало видачі позивачу ОСОБА_1 при його звільненні в запас у відповідача відсутнє, а вказаний вище розмір грошової компенсації станом на день розгляду справи в суді відповідачем позивачу не відшкодовано, суд вважає, що позовні вимоги останнього в цій частині є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно вимог ч.6 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог п.11. Постанови Кабінету Міністрів України №663 від 23.04.1999 року «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» особливості направлення у відрядження військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу визначаються Міністерством оборони за погодженням з Міністерством фінансів.

Пунктом 1.1 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України №9 від 17.01.2000 року передбачено, що с лужбовим відрядженням вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням командира або начальника на певний строк в іншу місцевість для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розквартирування військової частини (підрозділу), в якій військовослужбовець проходить службу.

Для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюється виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення, а також на проїзд до місця відрядження та назад.

Відрядженому військовослужбовцю відшкодовуються також витрати на оплату податку на додану вартість за придбані проїзні документи та користування в поїздах постільними речами.

Згідно довідки в/ч А-0264 №2989 від 13.11.2009 року заборгованість відповідача перед позивачем ОСОБА_1 по виплаті коштів на відрядження становить 1067 грн. 39 коп., яка, як встановлено судом, станом на час розгляду даної справи в суді позивачу не відшкодована (а.с.15).

    За таких обставин, виходячи з наведених вище вимог норм закону, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині також є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.9, 9-1, 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п.27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1444 від 28.10.2004 року, п.11. Постанови Кабінету Міністрів України №663 від 23.04.1999 року «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон», Інструкцією про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України №9 від 17.01.2000 року,  ст.ст.3, 4, 6, 10, 11, 58-61, 64, 88, 131, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з військової частини А-0264 на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті коштів на відрядження в розмірі 1067 грн. 39 коп. та грошову компенсацію за невикористане речове майно в розмірі 1998 грн. 25 коп., а всього 3065 грн. 64 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя  Першотравневого

районного суду м.Чернівці                         В.Т.МАРЧУК