Справа № 22-ц-30756/2010р. Головуючий 1-ї інстанції:
Категорія: визнання договору Трофімов В.С.
недійсним Доповідач: Черкасов В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого-судді – Кукліної Н.О.,
суддів – Пономаренко Ю.А., Черкасова В.В.,
при секретарі – Назаренко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою: ОСОБА_2
на ухвалу Фрунзенського районного суду м.Харкова від 04 жовтня 2010 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства(далі ПАТ) «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору недійсним, -
ВСТАНОВИЛА:
27 вересня 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору недійсним.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 04 жовтня 2010 року позовну заяву повернуто позивачу з підстав передбачених п.4 ч.3 ст.121 ЦПК України та роз’яснено позивачу право для вирішення цього спору звернутися до суду за місцем знаходження відповідача.
В апеляційній скарзі ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції
В обгрунтуванні доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, вказує на те, що суд першої інстанції в порушення вимог цивільно процесуального закону безпідставно повернув позовну заяву, як не підсудну.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню, виходячи із наступного
Повертаючи позовну заяву позивачу на підставі п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що ОСОБА_2 звернувся з позовом » про визнання кредитного договору недійсним., тому предметом спору є визнання кредитного договору недійсним, а не надання послуг. Тому, відповідно до ст. 109 ЦПК України, позови до юридичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її знаходження або зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування, а саме до Московського районного суду м.Харкова.
Між тим з таким висновком районного суду, колегія суддів погодитися не може.
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з вищевказаними вимогами та просив визнати договір кредиту недійсним з підстав невідповідності його чинному законодавству, умови якого по відношенню нього, як споживача є несправедливими, наслідки виконання завдають йому суттєву шкоду.
Згідно до ст. 11 Закону України « Про захист прав споживачів» договір про надання кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем відповідно до якого кредитодавець надає кошти(споживчий кредит) або бере зобов’язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов’язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Як вбачається із матеріалів справи між позивачем та відповідачем 27 березня 2007 року було укладено договір про надання споживчого кредиту(а.с.10-13)
Відповідно до ч. 5 ст. 110 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред’являтися за зареєстрованим місцем проживання споживача чи перебування або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Пленум Верховного суду України в своїй постанові № 5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» роз’ясняє, що оскільки Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).
Таким чином, судом першої інстанції не вірно встановлено, що даний спір не підсудний цьому суду, оскільки такий позов пред’являється за місцем знаходженням позивача.
Отже суд першої інстанції дійшов помилково висновку про повернення позову ОСОБА_2 на підставі п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України.
Судова колегія, перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали судді першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у судді першої інстанції, визнає, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України є підставою для її скасування.
Керуючись ст. ст. 303 304, п.4ч.2ст.307, п.3 ч.1 ст.312, 313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Фрунзенського районного суду м.Харкова від 04 жовтня 2010 року скасувати, справу направити до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення оскарженню не підлягає, як така що не перешкоджає подальшому провадженню по справі .
Головуючий:
Судді: