Справа № 22-ц- 30228/2010р. Головуючий 1-ї інстанції:
Категорія: відшкодування Смирнова В.А.
матеріальної моральної шкоди Доповідач: Черкасов В.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого-судді – Кукліної Н.О.,
суддів – Пономаренко Ю.А., Черкасова В.В.,
при секретарі – Каплоух Н.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої злочином, третя особа - ОСОБА_4
за апеляційною скаргою: ОСОБА_3
на рішення Печенізького районного суду Харківської області від 21 вересня 2010 року
встановила :
15 вересня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої злочином, третя особа - ОСОБА_4.
В обгрунтування позову ОСОБА_2 вказує, що 06 липня 2009 р. біля 17-00 години на а/ш Чугуїв-Великий Бурлук біля с. Печеніги Харківської області відбулася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення автомобіля марки " ГАЗ-330214", державний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля марки " Фольксваген транспортер" д.н. НОМЕР_2 під керуванням позивача. При цьому ДТП сталося внаслідок порушення ОСОБА_4, який керував автомобілем " ГАЗ 330214" д.н. НОМЕР_1 п.п.10.1,12.1,12.9 Правил дорожнього руху а також п.3.29 Додатка № 1 до даних Правил. Про це свідчить вирок Печенізького районного суду від 28.12.2009 року, де ОСОБА_4 визнано винним у скоєні злочину за ч.І ст. 286 КК України.
В результаті ДТП автомобілю марки "Фольксваген транспортер" д.н. НОМЕР_2 2001 року випуску, що належить позивачу на праві приватної власності, завдані технічні пошкодження. Згідно висновку автотоварознавчої експертизи № 148 від 27.07.2009р. вартість спричиненої позивачу матеріальної шкоди складає 77 676 грн., а всього вартість відновлювального ремонту складає 109 333, 84 грн.:
• - вартість ремонтно - відновлювальних робіт - 16905 грн;
• - вартість необхідних для ремонту матеріалів - 2 330,26 грн;
• - вартість складаючих, які підлягають заміні при ремонті - 90 098,58 грн.
До того ж, як визначено експертом, вартість відновлювального ремонту більше ніж ринкова вартість автомобіля "Фольксваген транпортер" д.н. НОМЕР_2 2001р. випуску.
Позивач вказував, що йому була спричинена також і моральна шкода, яка виразилася в тому, що він на довгий час був позбавлений можливості працювати ( автомобільні перевозки є його заробітком), образ життя різко змінився, в результаті ДТП відчув сильний емоціональний стрес, наслідком якого стала повна втрата сну на тривалий час постійні головні болі, страх перед транспортом. У звязку з відмовою відповідача відшкодувати позивачу ремонт автомобіля позивача, він вимушений був сам знаходить гроші, що породжувало постійні сварки в його сімї. Спричинену моральну шкоду позивач оцінює в 50000 грн.
Позивач після зміни та уточнення позовних вимог прийнятих судом, згідно яких заявою позивача, ОСОБА_6 був виключений із кола відповідачів по справі (згідно 33 ЦПК України), просив суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь у відшкодування матеріальної шкоди суму в розмірі 77676 грн., так як відповідно до вимог ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов’язків. Позивач вказує, що ОСОБА_3 з ним знаходився в трудових відносинах .
Крім того, позивач просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь в відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 5000 грн., та стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення слухання справи в сумі 120 грн.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволенні позовних вимог позивача.
Представник відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримала доводи ОСОБА_3 та суду пояснила, що ОСОБА_3 є власником автомобіля ГАЗЕЛЬ 330214 д.н. НОМЕР_1 . ОСОБА_5 маючи від ОСОБА_3 довіреність на право керування автомобілем ГАЗЕЛЬ 330214 д.н. НОМЕР_1 передав управління ним ОСОБА_4В Керуючи автомобілем ОСОБА_4 скоїв ДТП, яке сталося 06.07.2009р. зіткнувшись з автомобілем ОСОБА_2, внаслідок чого ОСОБА_2 отримав травми різної тяжкості та пошкодив свій автомобіль. Представник відповідача вважає, що ОСОБА_5 використовував зазначений автомобіль на законних підставах, а саме на підставі нотаріально посвідченої довіреності на право керування від 25.09.2007р.
Представник відповідача ОСОБА_7В також вказує, що посилання позивача на те що ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ОСОБА_3 не знайшли жодного доказу існування таких трудових відносин. На думку представника відповідача - ОСОБА_4 давав свідчення про існування трудових відносин між ним та відповідачем ОСОБА_3 з метою уникнути цивільно-правової відповідальності. Вважає, що відповідальність за завдану позивачу шкоду повинен нести ОСОБА_4, який винен у скоєнні ДТП і вина якого встановлена вироком суду.
Рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 21 вересня 2010 року позов ОСОБА_2 - задоволено частково. З ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в відшкодування матеріальної шкоди стягнуто суму в розмірі 77676 ( сімдесят сім тисяч шістсот сімдесят шість). В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди 5 000 (п’ять тисяч) грн. - відмовити. З ОСОБА_3 стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 776 (сімсот сімдесяти шести) грн. З ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120( ста двадцяти) грн. сплачені позивачем при подачі позову до суду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції змінити, яким в частині задоволення позову про стягнення матеріальної шкоди та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з нього відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Суд першої інстанції не прийняв до уваги його доводи, розглянув справу в порушення вимог матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, наданих заперечень на апеляційну скаргу, знаходить апеляційну скаргу підлягаючою з адоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивачки суд першої інстанції виходив з того, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мали місце трудові відносини на момент скоєння ОСОБА_4 дорожньо-транспортної пригоди 06 липня 2009 р., тому у відповідності зі ст. 1172 ЦК України ОСОБА_3О повинен відшкодувати шкоду, завдану його працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.
Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, бо він ґрунтуються на припущеннях і не відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Судом встановлено, підтверджено наявними доказами та не заперечується сторонами, що відповідно до вироку Печенізького районного суду від 28.12.2009р. - 06.07.2009 автомобіль ГАЗ 330214 держ.номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 допустив зіткнення з автомобілем "Фольксвагген транспортер" держ.номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та спричинив автомобілю останнього механічні ушкодження та наніс ОСОБА_2 матеріальну шкоду. ОСОБА_4 було визнано винним в скоєнні злочину за ч.І ст.286 КК України (а.с. 42-44).
Згідно висновку автотоварознавчої експертизи № 148 від 27.07.2009р.- матеріальна шкода, спричинена власнику автомобиля "Фольксваген" Т4 держ. номер НОМЕР_2_ ш результаті його ушкодження складає 77676,00 ( сімдесят сім тисяч шістсот сімдесят шість) грн.(а.с.5-11).
Згідно довідки управління Державтоінспекції № 7149 від 20.11.2009р. - автомобіль ГАЗ 3302, державний номер НОМЕР_1 - зареєстровано на ім’я ОСОБА_3 (а.с.б).
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія НОМЕР_3- ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа - підприємець. Види діяльності - роздрібна торгівля м’ясом та м’ясними продуктами, діяльність автомобільного вантажного транспорту, оптова торгівля м’ясом та м’ясопродуктами. (а.с.66).
Відповідно до вимог ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992р. під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав ( договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела ( шофер, машиніст, оператор і т.н.).
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 належний йому автомобіль на праві власності передав ОСОБА_5 на законних підставах, а саме на підставі нотаріально посвідченої довіреності на право керування автомобілем без права передачі іншим особам(а.с.24).
При цьому судом встановлено, що ОСОБА_5 у своїй присутності передав керування цим автомобілем ОСОБА_4 в день скоєння ним цієї ДТП.
Позивачем ОСОБА_2 не надано до суду без заперечливих доказів відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України про існування трудових відносин між ОСОБА_3, як фізичною особою підприємцем та ОСОБА_5, ОСОБА_4, як його робітниками.
Твердження позивача та його представника про те, що ОСОБА_4 і ОСОБА_3 знаходилися у фактичних трудових відносинах без юридичного оформлення, відповідно до вимог передбачених ст.1172 ЦК України не можуть бути підставою для покладення обов’язку по відшкодуванню збитків завданих внаслідок зіткнення транспортних засобів на ОСОБА_3, як власника джерела підвищеної небезпеки.
Отже за таких обставин, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача з підстав доведення ним обставини про стягнення з ОСОБА_3 збитків, як з роботодавця належними доказами не підтверджується.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити, яким в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, стягнення судового збору на користь держави та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – відмовити.
Керуючись ст.ст. 303,304, п.3 ч.1 ст.307,ст.ст.309, 313,.316, 317, 319,325 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – задовольнити частково.
Рішення Печенізького районного суду Харківської області від 21 вересня 2010 року – змінити. В частині задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, стягнення судового збору на користь держави та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – відмовити.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого касаційного спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: