Справа № 22-ц-30116/2010р.                                                         Головуючий 1-ї інстанції

Категорія: сімейне                                                                         Лазюк С.В .

                                                                                                         Доповідач  - Черкасов В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    10 листопада  2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі :

    головуючого    судді   - Кукліної Н.О.  

    суддів                 -      Черкасова В.В., Пономаренко Ю.А.

    при секретарі     -      Назаренко О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом: ОСОБА_2   до ОСОБА_3   про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей

по апеляційній скарзі ОСОБА_3

на  заочне рішення Дзержинського районного суду   м. Харкова від 23 грудня 2005 року    

ВСТАНОВИЛА:

        20 жовтня 2005 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3,  третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Дзержинської районної ради м.Харкова про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей.

В обгрунтування позову зазначила, що перебували в зареєстрованому шлюбі з 18 лютого 1995 року. У 2002 році шлюбно-сімейні відносини були припинені, шлюб розпався з причин несумісностей характерів і поглядів на життя, внаслідок чого сім'я розпалася, спільного господарства не ведуть примирення та збереження шлюбу неможливо. Від шлюбу мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

      Позивачка просила шлюб розірвати та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.н., в твердій грошовій сумі, у розмірі 214,37 гривень, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.н., в твердій грошовій сумі, у розмірі 260,37 гривень, щомісяця з моменту звернення до суду і до їх повноліття та визначити місце проживання дітей з нею.

       Судом першої інстанції ухвалено заочне рішення у відповідності до положень передбачених ст.224 ЦПК України.

      Ухвалою Дзержинського районного суду   м. Харкова від 03 серпня 2010 року заява ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

Заочним рішенням  Дзержинського районного суду   м. Харкова від 23 грудня 2005 року шлюб між  ОСОБА_2 та  ОСОБА_3 – розірвано. Зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.н., в твердій грошовій сумі, у розмірі 214,37 гривень;  ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.н., в твердій грошовій сумі, у розмірі 260,37 гривень, щомісяця з 20 жовтня 2005 року  до їх повноліття.

      Заочне рішення суду першої інстанції ОСОБА_3 в частині розірвання шлюбу та визначення  місця проживання дітей не оскаржується.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить заочне рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення аліментів, яким зменшити суму стягнених  аліментів на утримання  дітей до 200 грн., посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.    

 Суд першої інстанції не прийняв до уваги його доводи, розглянув справу в порушення вимог матеріального та процесуального  права.

 Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення  осіб, які приймали участь у справі,  дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, наданих заперечень на апеляційну скаргу, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою з адоволенню з наступних підстав.

  Задовольняючи позовні вимоги позивачки суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що відповідач повинен сплачувати аліменти на утримання своїх неповнолітніх дітей до повноліття. Такі висновки колегія суддів  вважає правильними.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.1,3 ст.181 СК України способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за рішенням суду у частці доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що вони перебували у зареєстрованому шлюбі з 18 лютого 1995 року по 2002 рік, мають  неповнолітніх дітей:  ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 року, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

 Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

         Враховуючи надані відповідачем довідки з різних місць роботи на протязі 2005 року – 2010 року(а.с. 38, 105,106)  та перевіряючи його доводи щодо визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, судова колегія вважає, що суд першої інстанції   належним чином врахував положення ч. 1  ст. 184 СК України до визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, як у разі наявності нерегулярного, мінливого доходу платника.

         При визначенні розміру аліментів суд, разом з тим, відповідно до ст. 182 СК України вірно ураховував матеріальне положення платника аліментів і зробив висновок про те, що відповідач є молодою працездатною особою і спроможний платити аліменти на утримання неповнолітніх дітей.

  Отже, судова колегія вважає, що  рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

  Доводи апеляційної скарги були предметом ретельного дослідження суду першої інстанції і свого підтвердження не знайшли.

  Керуючись ст.ст. 303,304, п.1 ч.1 ст.307,ст.ст.308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319,325 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

  Апеляційну скаргу  ОСОБА_3  -  відхилити.

  Заочне рішення Дзержинського районного суду   м. Харкова від 23 грудня 2005 року – залишити без змін.

       Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання  законної сили.

Головуючий:

Судді: