Справа №2-2336/2010року

                                                                 Р І Ш Е Н Н Я

                                                  І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

30 листопада 2010 року           Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого – судді:                                                     Герцова О.М.

за участю секретаря:                                                                      Бобриш М.С.

судового розпорядника                                                                 Акіншиної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні   в м. Ізюмі в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1\2 частину гаража,  

                                                                в с т а н о в и  в:

    Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1\2 частину гаража, посилаючись на те, що з відповідачем  ОСОБА_3 була одружена з 08.06.1996 року. 06.09.1996 року ними спільно за сумісні кошти був збудований гараж про АДРЕСА_1. Шлюб між сторонами  розірвано 28.11.2007 року. Просила  визнати  за нею  право власності на ? частину гаража.                           Позивач ОСОБА_2 підтвердила  обставини викладені у позовній заяві, просила позов задовольнити.

             Відповідач  ОСОБА_3 проти позову не заперечував, просив задовольнити.              

      Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає.

             Позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності на гараж,    не можуть бути задоволенні з наступних підстав.

            Відповідно до  ст.  331 ЦПК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки,  будівлі,  споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

            Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації,  право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

           Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації,  право власності виникає з моменту державної реєстрації.

          До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів,  обладнання тощо,  які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

         Судом встановлено,  що гараж збудований подружжям ОСОБА_2,   відповідних документів про прийняття його в експлуатацію  не має.

          Відповідно до  ст. 392 ЦК України власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності,  якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою,  а також у разі втрати ним документа,  який засвідчує його право власності.

         Враховуючи,  що відповідач у встановленому законом порядку не прийняв гараж у експлуатацію,  відсутня технічна документація на гараж,  у суду відсутні достатні правові підстави для визнання за позивачем право власності на гараж.

         На підставі  ст.  331,  392 ЦК України,  керуючись  ст.  ст. 10,11, 209,212,214,215,218 ЦПК України,  суд-              

                                                                 в и р і ш и в :

     У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до  ОСОБА_3 про визнання права власності на 1\2 частину гаража відмовити.      

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особи які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Суддя:                                                                                             О.М.Герцов