Справа № 2 - а -1275/10 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 листопада 2010 року Лебединський районний
суд Сумської області
в складі: головуючого – судді Стеценко В.А.
при секретарі – Кальченко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лебедині справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, зобов’язання нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни;
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що він має статус дитини війни і, відповідно до ст. 6 розділу 2 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №2195-ІV від 18.11.2004 р., щомісячно має право на отримання соціальної грошової допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на вказані обставини, позивач зазначає, що всупереч вимогам даному Закону Головне Управління пенсійного фонду України в Сумській області в 2009 році не здійснило перерахунок його пенсії. Тому позивач звернувся до суду та просив поновити пропущений строк для звернення до суду, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь недоплачену державну соціальну допомогу, передбачену Законом України „Про соціальний захист дітей війни” за 2007 – 2009 роки та зобов’язати відповідача нараховувати на його користь дану допомогу в належному розмірі у майбутньому.
В судове засідання позивач не з’явився, в наданій заяві свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив справу розглянути у його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання також не прибув, в наданому запереченні вказав, що дійсно дітям війни пенсії мають підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, проте відповідно до ст. 7 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», який передбачає механізм цих виплат, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, Законом України « Про Державний бюджет за 2007 рік» такі виплати не передбачені, та відповідно до листа Міністерства юстиції України від 31.08.2007 року питання щодо такого підвищення у зазначеному порядку не урегульоване, в управління Пенсійного фонду не має будь-яких підстав проводити такі виплати. 28 травня 2008 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 530, якою було визначено розміри щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується «дітям війни» у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
Крім того, представник послався на те, що згідно п. 41 розділу 2 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно якого дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії, або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність. Дана доплата позивачу виплачувалась у повному обсязі. Представник відповідача зазначив, що УПФУ діяло у межах повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, та просив взяти до уваги пропущений позивачем строк звернення до суду з зазначеним позовом.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що між сторонами мають місце публічні правовідносини, а позовні вимоги підлягають до задоволення частково, так як в судовому засіданні встановлено, що позивач відноситься до соціальної категорії громадян України, які чинним законодавством визнані дітьми війни, що підтверджується посвідченням „Дитина війни” (а.с. 7). В зв’язку з цим має право на пільги встановлені чинним законодавством.
При цьому, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №2195-ІV від 18.11.2004 р., починаючи із січня 2006 року, дітям війни пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, повинні були підвищитись на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України конституційні права й свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів, або при внесенні змін до чинних законів. Не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було зупинено, але рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. по справі № 6-рп/2007 вказане рішення визнано неконституційним.
Статтею 41 розділу 2 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, внаслідок чого дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії, або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. було визнано неконституційним вищевказане положення Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Законом України " Про Державний бюджет на 2009 рік" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України " Про Державний бюджет на 2009 рік " розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Тому суд вважає, що в судовому засіданні було встановлено, що всупереч вимогам ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та ст. 22 Конституції України, соціальна грошова допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком позивачу не виплачувалась.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків - 25, а у жінок – 20 років страхового стажу, установлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України “Про Державний бюджет України” на відповідний рік.
Суд приймає до уваги те, що Конституцією України закріплено принцип, згідно якого в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України й повинні їй відповідати (ст. 8). Принцип верховенства права передбачає, що всі підзаконні нормативно-правові акти мають відповідати за своїм змістом Конституції України.
Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні гарантії, установлені дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України справа № 1-37/2008 р. № 26-рп/2008 р. від 27.11.2008 р. за конституційним поданням Кабінету Міністрів України про офіційне тлумачення положення частини другої статті 95 Конституції України та словосполучення «збалансованість бюджету», законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняючи їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони.
Суд враховує і те, що рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Тому суд вважає, що в судовому засіданні було встановлено, що всупереч вимогам ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та ст. 22 Конституції України, соціальна грошова допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком позивачу не виплачувалась.
Таким чином суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог і вважає необхідним зобов’язати Головне Управління пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Також суд враховує, що позивач має похилий вік, не задовільний стан здоров»я а тому не міг вчасно зорієнтуватись щодо наявності порушення своїх прав та щодо порядку їх захисту і пропустив строк звернення за судовим захистом своїх прав з поважних причин та вважає можливим поновити пропущений позивачем строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про нарахування та стягнення з Головного Управління пенсійного фонду України в Сумській області доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.
Також суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог про зобов’язання відповідача нараховувати державну допомогу в майбутньому, так як позивачем не надано суду доказів того, що його права будуть порушуватися і в подальшому.
Разом з тим, суд не може прийняти до уваги доводи представника відповідача щодо закриття провадження по справі, так як на думку суду позивач має право самостійно обирати форму викладення своїх вимог, а в позовній заяві маються посилання на норми КАС України і тому суд повинен розглянути позов згідно з вимогами чинного законодавства.
Тому суд вважає необхідним вимоги позивача задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 19, 22, 64, 92, 124, 152 Конституції України, ст. ст. 7, 8, 11, 70, 71, 94, 99, 100, 158-163, 167, 254 КАС України, ст. 73 Закону України «Про Конституційний суд України», ст. 62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» (зі змінами від 15.03.07 р.), Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» , Законом України „Про державний бюджет України на 2009 рік”, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини;
П О С Т А Н О В И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, зобов’язання нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду за захистом своїх прав.
Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року за виключенням суми фактично проведених виплат.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до адміністративного апеляційного суду Харківської області через Лебединський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення, в той же строк після отримання його копії.
Суддя: В.А. Стеценко