Справа № 22-1823/2010р.                                                         Головуючий в 1 інстанції: Ореховська К.Е.  

Категорія №19, 21                                                                       Доповідач: Ковалевич С.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

              22  листопада 2010 року                                                                                         м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

                               Головуючого судді -  Ковалевича С.П.  

                               суддів: Григоренка М.П., Оніпко О.В.

                               при секретарі – Омельчук А.М.  

             розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на  рішення Рівненського міського суду від 27 вересня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування та повернення будинку.

              Перевіривши докази та доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-

                                            В С Т А Н О В И Л А   :      

Рішенням  Рівненського міського суду від 27 вересня 2010 року позов задоволено: зобов’язано ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 будинок АДРЕСА_1, отриманий ним згідно договору дарування від 07.11.2007р., укладеного між ним та ОСОБА_3, яка діяла по довіреності. Стягнуто з відповідачів солідарно на користь позивача державне мито в сумі 17 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення  в сумі 120 грн., та на користь держави – державне мито в сумі 120 грн.

У поданій на дане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що суд визнав договір дарування будинку таким, що порушує публічний порядок, застосувавши норми ст. 228 ЦК України, однак дана стаття не є нормою права, яка підлягає застосуванню до даних спірних правовідносин. Так, внаслідок укладення  договору дарування від 07.11.2007р. майно позивачки не було знищено чи пошкоджено. Також відсутнє незаконне заволодіння її майном, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та зазначено в рішенні апеляційного суду від 19.02.2010р., на момент укладення договору дарування довіреність, згідно якої діяла ОСОБА_3, в передбаченому законом порядку скасована не була.

Вказує, що ще 19 серпня 2003 року його мати - позивач в справі ОСОБА_2 склала заповіт, згідно якого належний їй будинок заповіла йому.

Крім того, про те, що договір дарування відповідав волі позивачки, свідчить аудіо запис розмови між ним та позивачкою ОСОБА_2, долучений до апеляційної скарги.

Вказує, що при постановленні рішення суд послався на постанову Рівненського міського суду по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_3, якою встановлено, що вона, знаючи про відсутність волевиявлення ОСОБА_2 на укладення договору дарування будинку, все-таки уклала даний договір. Однак, оскільки у даній кримінальній справі було винесено постанову, а не вирок, вважає, що не можна вважати встановленим та доведеним факт відсутності волевиявлення  позивачки на укладення договору  дарування.

Просить рішення Рівненського міського суду від 27 вересня 2010 року скасувати  та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

 Апеляційна скарга  підлягає відхиленню з таких підстав.

Матеріалами справи встановлено, що за дорученням ОСОБА_2 її невістка ОСОБА_3  07.11.2007р. здійснила відчуження шляхом дарування будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1

Рішенням Рівненського міського суду від 13.05.2010р. вказане доручення визнано недійсним з моменту його видачі – 30.05.2007р.

За наведених обставин суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що вказаний правочин є нікчемним та керуючись ст. ст. 228, 215, 216 ЦК України постановив рішення, яким зобов"язав ОСОБА_1 повернути спірний будинок  ОСОБА_2

Доводи апелянта, які викладені в його апеляційній скарзі не спростовують висновків суду, з якими погоджується і колегія суддів.

Оскільки суд першої інстанції повно та всебічно з’ясував дійсні обставини по справі, дав належну оцінку зібраним доказам і постановив рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 307, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу   ОСОБА_1 на  рішення Рівненського міського суду від 27 вересня 2010 року  відхилити.

Ухвала суду набуває чинності з моменту її проголошення.

            Сторони по справі мають право оскаржити рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду протягом двадцяти днів  з дня проголошення ухвали апеляційної інстанції в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України  з розгляду  цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:                     Судді: