Справа  №  2 –  а – 2277,  2010 р.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        

                                                              ПОСТАНОВА

                                                   ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

                           24 листопада 2010 року. Миргородський міськрайонний суд Полтавської області  в складі:  головуючого – судді Чернюк В.Д.,

                                                    при секретарі  Рубан Т.М.,                      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миргороді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Березанського взводу ДПС при УДАІ ГУ МВС України в Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення ,-                                                                                                                                                                                                                                                                                      

                                                    в с т а н о в и в :

                   В листопаді 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з цим позовом до Березанського взводу ДПС при УДАІ ГУ МВС України в Київській області, посилаючись на порушення відповідачем його прав в частині не обгрунтованого притягнення до адміністративної відповідальності та накладення стягнення у виді штрафу.

В судове засідання позивач не прибув, подавши до суду письмову заяву, в якій свій позов підтримав, просив задовольнити його, а справу розглянути у його відсутність / а.с. 12 /.

                    Представник відповідача для розгляду справи не прибув, хоча про день, час та місце її розгляду відповідач був повідомлений належним чином / а.с. 6, 10 /. Про причини своєї неявки цей учасник процесу суд не повідомив, заперечень щодо заявленого позову не подав.

                      Дослідивши письмові докази по справі, матеріали в оригіналах, на підставі яких ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності / а.с. 11 / та, проаналізувавши їх в сукупності, суд приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до задоволення з наступних обгрунтувань.  

                   Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

                   При розгляді справи судом встановлено, що згідно постанови серії АІ                      № 302907 від 01 серпня 2010 року у справі про адміністративне правопорушення на позивача накладено адміністративні стягнення у виді штрафу в сумі  255 гривень / а.с. 3 /.                  

                  Відповідно до ст. 280 КУпАП орган ( посадова особа ) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.    

                   Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа ) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

                    З оригіналів документів, на підставі яких позивача притягнуто до адміністративної відповідальності вбачається, що ОСОБА_1 визнаний винним в порушенні пунктів 12.9 та 12.10 Правил дорожнього руху України, оскільки  перевищив швидкість руху керованого транспортного засобу на 31 км/год..

Згідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.   Відповідно до ст. 71 КАС України  в адміністративному процесі запроваджено концепцію презумпції вини суб’єкта владних повноважень, з огляду на що фізична особа – позивач не повинен доводити, що його законні права та інтереси порушено. Саме суб’єкт владних повноважень, в даному випадку відповідач, зобов’язаний довести, що фіксуючи відповідне правопорушення та накладаючи стягнення на позивача, представник відповідача діяв у межах, установлених законом, відповідно до повноважень і у спосіб, що визначені законом. Таких доказів стороною відповідача суду не надано.

                    З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 винним себе в порушенні правил дорожнього руху не визнавав.

                    Обгрунтованість викладених у протоколі про правопорушення обставин вчинення правопорушення позивачем не підтверджена ніякими доказами. Пояснення позивача у згаданому протоколі, в яких він визнає свою вину, також відсутні / а.с. 13 /.

              Виходячи з наведеного, слід дійти висновку про відсутність достовірних і належних доказів, що підтверджують вину ОСОБА_1 та спростовують його твердження про дотримання ним Правил дорожнього руху в конкретній дорожній обстановці.

Крім того, постанова в справі про адміністративне правопорушення, винесена відносно позивача, не містить зазначення пунктів Правил дорожнього руху України, які ним були порушені, і це при тому, що ст. 122 ч. 1  КУпАП України, по якій ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, є нормою з бланкетною диспозицією.

                    З цих підстав оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення  не може визнаватися законною і обґрунтованою, а тому є не чинною та підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 76, 100, 122, 158, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 7, 268, 279, 280, 287, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 14 Закону України „Про дорожній рух”, суд , –                                                                        

                                    п о с т а н о в и в :

                   Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову серії АІ № 302907 від 01 серпня 2010 року в справі про адміністративне правопорушення, винесену інспектором Березанського взводу ДПС при УДАІ ГУ МВС України в Київській області Яковіцьким А.П. про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в сумі 255 гривень, визнати не чинною та скасувати її.

Постанова  є остаточною і оскарженню не підлягає.

                  Суддя Миргородського

                    міськрайонного суду                                                  Чернюк В.Д.