АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«28» жовтня 2010р. м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Троїцької Л.Л.,
суддів – Єрьоміна А.В., Фальчука В.П.,
при секретарі – Басовій Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 грудня 2009р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернулась до суду з вказаним вище позовом до відповідача.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вони перебували в зареєстрованому шлюбу, якій було розірвано 19 серпня 1993 року. Під час шлюбу народився син, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно постанови Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 23 лютого 1993 року ОСОБА_2 повинен сплачувати на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі ј частини усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 11.02.1993 року до 01.05.2009 року.
Вказане рішення відповідач своєчасно не виконував, аліментів не сплачував, у зв’язку з чим утворилась велика заборгованість.
На підставі викладеного, просила стягнути з ОСОБА_2 заборгованість по аліментам у розмірі 4782,80 грн. та неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 62559,23 грн.
У судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач в останнє судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, у зв’язку з чим справа була розглянута в заочному порядку.
Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 грудня 2009р. ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі та в поясненнях до неї апелянт посилалась на те, що в процесі розгляду справи заборгованість по аліментам відповідач погасив і просила рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в розмірі 62 559,23коп. При цьому вказала, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, п ід час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої
інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, який виклав доводи апеляційної скарги, зміст рішення, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач сплачував аліменти на користь позивача на утримання сина на підставі виконавчого листа від 23.02.1993р. При цьому врахував те, що син фактично деякий час проживав разом з батьком та знаходився на його матеріальному утриманні.
При розгляді справи суд керувався вимогами ст.ст. 180, 196 СК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки вони відповідають обставинам справи, зібраним доказам, яким дана належна правова оцінка, та вказаним вище нормам матеріального права.
Доводи скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні вимог про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, так як ОСОБА_2 несвоєчасно сплачував їх, у зв’язку з чим і виникла заборгованість, не можуть бути прийняті до уваги, виходячи з наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що аліменти стягувались на користь позивача на підставі постанови Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 23 лютого 1993 року (а.с.7). Відповідач сплачував аліменти, що підтверджується копіями квитанцій, наданих до матеріалів справи.
Відповідальність за прострочення сплати аліментів встановлено ст.196 СК України, що набрав чинності 01.01.2004р., і настає лише при винних діях боржника.
Стягнення аліментів у розмірі не менша ніж 30% прожиткового мінімуму передбачено ст.182 СК України з 22.10.2005р.
З моменту стягнення аліментів і до пред’явлення даного позову в суд, ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не зверталась з вимогами про зміну стягнення аліментів і вони продовжували сплачуватись згідно раніше діючого законодавства.
При викладених обставинах, у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення заявлених вимог.
Посилання у скарзі на порушення судом норм ст.ст. 213, 214 ЦПК України, не відповідають дійсності та спростовуються самим рішенням.
Враховуючи викладене, колегія вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не встановлено.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 грудня 2009р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька
А.В.Єрьомін
В.П.Фальчук
Копія вірна:
Суддя апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька