Копія  

№  2-222/10    

         Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

    26 серпня 2010 р.                                                                 с-ще Решетилівка

    Решетилівський районний суд Полтавської області в складі:

            головуючого - судді           Микитенко В.М.,

            при секретарі -                    Пустовар Т.В.,

    з участю:     позивачки -                ОСОБА_1,

            відповідача -                ОСОБА_2,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Решетилівка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, –

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її користь у розмірі ј частки його заробітку протягом строку інвалідності.

В обґрунтування своїх позовних вимог у позовній заяві та поясненнях зазначила, що із 24.04.1982 року по 21.10.2008 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. У цей час із 1995 року тяжко хворіє, перенесла ряд операцій з ендопротезування суглобів, захворіла на гіпертонічну хворобу 1-2 ступенів, у зв’язку з чим  стала непрацездатною та із 16.05.2007 року являється інвалідом 2 групи загального захворювання без терміново. Для проведення операцій та придбання ендопротезів 13.03.2007 року, син ОСОБА_3 оформив на себе кредит в сумі 17 000 грн. із терміном повернення до 12.03.2017 року, який вона сплачує в сумі 280-370 грн. щомісячно. При цьому вона ніде не працює, інших доходів окрім пенсії в розмірі 720 грн. 75 коп., яка не відповідає відповідному прожитковому мінімуму не отримує, у зв’язку з чим потребує матеріальної допомоги. Окрім того, від цього шлюбу має двох дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають з нею. Відповідач проживає окремо, має постійне місце роботи та стабільний дохід, задовільний стан здоров’я, тому може надавати матеріальну допомогу, але добровільно її не надає.      

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позов та просила його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 заперечив проти позову та пояснив, що не повинен і не взмозі сплачувати аліменти на утримання непрацездатної позивачки, пославшись на те, що на даний час проживає із іншою жінкою та кошти йому потрібні для влаштування свого життя, окрім того сплачує аліменти в розмірі ј частки заробітку на утримання сина ОСОБА_3, який продовжує навчання до закінчення навчання. Також сплачує кредит в сумі 15 000 грн. Вважає, що пенсія позивачки здатна забезпечити її відповідний прожитковий мінімум.  

Суд, заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи та оцінюючи зібрані у справі докази приходить до висновку про часткове задоволення позову, з огляду на таке.

Позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 із 24.04.1982 по 21.10.2008 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується даними рішення Решетилівського районного суду від 21.10.2008 року та свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 виданого відділом РАЦС Решетилівського районного управління юстиції 11.02.2010 р.

Даними виписок із медичних карт ОСОБА_1 від 06.11.2006, 31.03.2007, 12.11.2007, а також довідки МСЕ сер.НОМЕР_2, від 16.05.2007 року, підтверджується захворювання позивачки, зокрема суглобів та гіпертонічна хвороба 1-2 ступенів, а також те, що вона стала непрацездатною (отримала інвалідність 2 групи загального захворювання безтерміново з протипоказанням фізичної праці та тривалого перебування на нижніх кінцівках) у період шлюбу із відповідачем.

Згідно довідки № 372 від 16.06.2010 року, позивачка ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи та потребує постійного медикаментозного лікування, перебуває на «Д» обліку у лікаря терапевта Решетилівської ЦРЛ.

Відповідно довідки Управління пенсійного фонду в Решетилівському районі № 1208 від 23.06.2010 року, позивачка ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності в розмірі 720 грн. 75 коп. на місяць.

Виходячи з умов кредитного договору № 2203/3374 від 13.03.2007 року, ОСОБА_3 отримав у ВАТ «Державний ощадний банк України» кредит в сумі 17000 грн. із терміном повернення не пізніше 12.03.2017 року.

З квитанції від 13.03.2007 року вбачається перерахування ОСОБА_1 12996 грн. 20 коп. ТОВ «Остен-О» за виробництво суглобів фірми Зіммер ОСОБА_1, а виходячи з квитанції № 1567 від 05.10.2006 року перерахування ТОВ «Остен-О» 13286 грн. 12 коп. в якості плати за ендопротез.

Згідно квитанції за період із 19.05.2007 по 28.04.2010 року вбачається щомісячне перерахування коштів в сумі 280-370 грн. щомісячно в рахунок погашення кредиту по кредитному договору № 2203/3374 від 13.03.2007 року.

Також за встановленими у судовому засіданні даними, відповідач ОСОБА_2 має постійне місце проживання та роботи у ДП «Полтавський облавтодор» зі стабільним щомісячним заробітком в сумі 4109,77 - 5746,06 грн., що підтверджується довідкою № 69 від 12.07.2010 року, має задовільний стан здоров’я, сплачує аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в сумі 1194 грн. щомісячно до закінчення ним навчання у Полтавському будівельному технікумі транспортного будівництва, відповідно довідки № 549 від 28.05.2009 року до 30.06.2011 року, а також сплачує кредит відповідно кредитного договору № 014/2880/82/104659 від 29.04.2008 року в сумі 15150 грн. з кінцевим терміном повернення до 29.04.2011 року.  

Виходячи з вимог ч.1-3 ст.75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання має той з подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той з подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом 1,2,3 групи.

Після розірвання шлюбу, за правилами ч.2 ст.76 СК України, особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо колишній чоловік (дружина) може надавати матеріальну допомогу.

Зі змісту ч.1,2 ст.80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

З ч.1 ст.79 СК України, вбачається, що аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Суд уважає, що саме ці норми регулюють виниклі між сторонами правовідносини та підлягають застосуванню при вирішенні спору.

Водночас, за встановлених обставин справи, суд уважає такими, що підлягають застосуванню положення ст.8 Конституції України, яка закріплює визнання і дію принципу верховенства права та ч.9 ст.7 СК України в частині врегулювання сімейних відносин на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

З цих міркувань суд не приймає до уваги ч.4 ст.75 СК України, якою визначено, що один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом у поєднанні із ч.5 ст.1 ЗУ «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», від 20.10.09 року, яким встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на рівні 709 грн. із 01.07.2010 року, у зв’язку із несправедливістю та нерозумністю останньої норми закону.

Зокрема ця норма є дискримінаційною по відношенню до ч.1 ст.1 ЗУ «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», від 20.10.09 року, якою із 01.07.2010 року для основних соціальних і демографічних груп населення встановлено прожитковий мінімум в розмірі 843 грн. та до ч.4 ст.1 цього закону, якою для працездатних осіб в цей період встановлено прожитковий мінімум в сумі 888 грн., а також з урахуванням конкретних обставин справи в частині видатків позивачки на лікування, погашення обов’язкових платежів, забезпечення харчуванням та інших видатків, що не узгоджуються із встановленим прожитковим мінімумом 709 грн. та її щомісячним доходом в сумі 720,75 грн.

Тому суд уважає позивачку такою, що потребує матеріальної допомоги, а відповідача з урахуванням його доходів та видатків таким, що може надавати матеріальну допомогу.

Враховуючи усі обставини справи, а також зважаючи на можливість одержання утримання позивачки від 2 повнолітніх синів, суд визначає розмір аліментів, які підлягають стягненню із відповідача на утримання непрацездатної позивачки в розмірі 1/15 його заробітку (доходу).

Судові витрати у справі підлягають стягненню з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог, а з відповідача пропорційно до тих позовних вимог у задоволенні яких відмовлено.

Судовий збір із позивачки стягненню не підлягає, оскільки вона являється інвалідом 2 групи та звільнена від його сплати, відповідно до Декрету КМУ «Про державне мито», 1993 р., у зв’язку з чим частина судового збору пропорційна позовним вимогам у задоволенні яких відмовлено покладається на державу.

Керуючись ст.8 Конституції України, ст.75-81 СК України, ст.88, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

    Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя АДРЕСА_1на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/15 усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно протягом строку інвалідності ОСОБА_1, починаючи з 23.04.2010 року.  

Стягнути з ОСОБА_2 в прибуток держави судовий збір в розмірі 13 грн. 26 коп.

    Стягнути з ОСОБА_2 в прибуток держави в особі ТУ ДСА в Полтавській області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 31 грн. 20 коп.

      Стягнути з ОСОБА_1 в прибуток держави в особі ТУ ДСА в Полтавській області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 88 грн. 80 коп.

    Рішення в частині стягнення аліментів в межах місячного платежу допустити до негайного виконання.

    Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів до апеляційного суду Полтавської області через Решетилівський районний суд.

Повний текст рішення складений 27.08.2010 року.

    Суддя:     підпис

З оригіналом згідно:

Заступник голови суду             В.М.Микитенко