№ 2-1378/10Копія

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12 листопада 2010 року                                     с. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Микитенка В.М.,

при секретарі – Пустовар Т.В.,

за участю представника позивача – ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні і визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділення в натурі частки у житловому будинку, –

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 у якому просила припинити право власності ОСОБА_2 на 1/6 частку у спільному майні – житловому будинкуАДРЕСА_1, визнати за позивачкою право власності на вказану частку та вказане майно в цілому, стягнути із позивачки на користь відповідачки вартість 1/6 частки у вказаному майні, стягнути із відповідачки судові витрати у справі 51 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що на підставі рішення Решетилівського районного суду від 23.10.09 вона має право на 5/6, а відповідачка відповідно на 1/6 частку у спільній частковій власності на житловий будинок та господарсько-побутові споруди по вул. АДРЕСА_1 Співвласники не дійшли згоди щодо порядку здійснення права спільної часткової власності, між ними виникають спори з цього приводу, спільне володіння і користування майном є неможливим. Відповідачка витрат на утримання і обслуговування будинку не несе, її частка є не незначною, не придатною для проживання і не може бути виділена в натурі, а спірний житловий будинок є неподільною річчю. Окрім того, із 13.03.2005 року відповідачка не проживає у спірному помешканні, не має там своїх речей, забезпечена іншим житлом та зареєстрована за іншою адресою, тому припинення права власності не завдасть їй та членам її сім»ї значної шкоди.  

29.10.2010 року відповідачка ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов у якому просила виділити в натурі належну їй 1/6 частку житлового будинку АДРЕСА_1, а також стягнути з ОСОБА_3 судові витрати у справі, мотивуючи, що вимоги позивачки є незаконними та мають на меті позбавити її права власності на нерухоме майно.

Ухвалою Решетилівського районного суду від 01.11.2010 року вимоги за вказаними позовами об’єднані в одне провадження.

    В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав, просив його задовольнити та відмовити у задоволенні зустрічного позову з підстав, зазначених у позовній заяві.

    Відповідачка ОСОБА_2 заперечила проти задоволення позову та просила задовольнити зустрічний позов. У своїх поясненнях підтвердила, що не проживає у спірному будинку з 2005 року, а зареєстрована і проживає зі своїми дітьми за іншою адресою у своєї баби по вул.АДРЕСА_2і, вважала можливим в подальшому визначення порядку користування спірним домоволодінням.

    Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи та оцінюючи зібрані у справі докази, приходить до висновку про задоволення первісного позову повністю та про відмову в задоволенні зустрічного позову з огляду на таке.

Рішенням Решетилівського районного суду, від 23.10.2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області, від 05.05.2010 року, за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/6 частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями і спорудами по вулиці АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 визнано право власності на 5/6 частин житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями і спорудами за вказаною адресою.

Відповідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, право власності ОСОБА_3 на 5/6 частин житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями і спорудами по вулиці АДРЕСА_1 зареєстровано КП «Бюро містобудування та технічної інвентаризації Решетилівського району» 08.06.2010 року, реєстраційний НОМЕР_1 Виходячи з даних технічного паспорту від 10.01.2008 року, право власності ОСОБА_2 на 1/6 частину вказаного домоволодіння також зареєстроване за НОМЕР_1

Виходячи з висновку судової будівельно-технічної експертизи № 221, від 11.11.2010 року, дійсна вартість домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 склала 170070 грн., у тому числі 1/6 частини домоволодіння 28345 грн. Виділення 1/6 частини домоволодіння в натурі не можливе, тому, що порушує вимоги об’ємно-планувального рішення п.2.24,2.25,2.27 (4),6.38 Державно-будівельних норм В.2.2.-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» та В.3.2.-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт».

Згідно ч.2 ст.364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч.2 ст.183 цього кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої компенсації вартості його частки.

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.  

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 7, від 04.10.1991 р. (зі змінами станом на 25.05.98) «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок» роз’яснив, що в окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і за відсутності згоди власника, що виділяється, зобов’язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов’язковим наведенням мотивів. Зокрема це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним не можливе, а власник у  будинку не проживає і забезпечений іншою житловою площею.  

Відповідно до ст. 10 ЦПК України закріплено принцип змагальності сторін, яким передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень..”

Оцінюючи встановлені висновком судової будівельно-технічної експертизи № 221, від 11.11.2010 року, обставини справи, зокрема, що загальна площа житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 складає 63,2 м.кв., при цьому його 1/6 частини (63,2:6)=10,5 м.кв., де неможливе улаштування належного обігріву та газопостачання, суд приходить до висновку, що ця частка є незначною і не може бути виділена в натурі. Висновки цієї експертизи щодо дійсної вартості домоволодіння 170070 грн. та його 1/6 частки 28345 грн. сумнівів не викликають, оскільки враховано можливість його продажу у даному населеному пункті.

На спростування висновку експертизи, а також можливих варіантів добудови спірного домоволодіння та дозволу на це уповноважених органів виконавчої влади  відповідачка не надала жодних доказів.

За таких обставин, суд вважає висновок вказаної експертизи належним і допустимим доказом у справі та приймає до уваги, у зв’язку з чим зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 вважає безпідставними.

З довідки Решетилівської селищної ради № 02-18/4303 від 04.10.2010 року вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 разом з двома неповнолітніми дітьми ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_2р. зареєстрована АДРЕСА_2 Як пояснила сама відповідачка, вона зі своїми дітьми також фактично проживає за цією адресою у своєї баби і користується житловим приміщенням.  

Суд також вважає доведеним, оскільки не заперечується відповідачкою, що вона на протязі останніх п’яти років не проживала у спірному будинку, витрат на його утримання не несла.

Частина 1 ст.47 Конституції України передбачає, що держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Зважаючи на встановлені обставини справи, суд уважає, що відповідачка ОСОБА_2, яка зареєстрована та фактично проживає у іншому ніж спірне домоволодінні, яке вільно обрала та користується ним фактично на умовах найму (оренди), реалізувала один із способів свого права на житло та з цих міркувань на час розгляду справи є забезпеченою іншою житловою площею. Доказів, що свідчать про зворотнє, відповідачкою не надано.

Місцем проживання дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 р., які не досягли десяти років, виходячи з вимог ч.4 ст.29 ЦК України є місце проживання матері – відповідачки ОСОБА_2, тобто АДРЕСА_2

  Суд також рахує, що стягнення із позивачки компенсації 1/6 частки спірного домоволодіння в сумі 28345 грн. на користь відповідачки відповідає засадам розумності, добросовісності та справедливості.

З цих підстав, суд приходить до переконання, що припинення права відповідачки на частку у спірному майні не завдасть їй та членам її сім»ї істотної шкоди.

Питання про визначення порядку користування спірним домоволодінням сторонами перед судом не ставилось, однак у ході розгляду справи представник позивача таку можливість категорично заперечив, а посилання відповідачки на таку можливість у майбутньому спростовуються даними переписки сторін, а саме листом представника позивачки, від 03.09.2010 р. про вирішення питання  щодо спірного нерухомого майна, на яке мається відповідь відповідачки ОСОБА_2, від 03.09.2010, де вона пропонує придбати свою частку за 8 000 доларів.

У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 не заперечувала такої переписки, однак зазначила, що змінила свою думку, хоча жодних дій щодо визначення порядку користування житлом із позивачкою не вжила.  

Окрім того, 26.05.10 відповідачка ОСОБА_2 зверталась  до Решетилівського РВ УМВС України в Полтавській області про виселення квартирантів, які проживають у спірному домоволодінні за угодою із позивачкою ОСОБА_3  За наслідками розгляду заяви 28.05.2010 року Решетилівським РВ УМВС в порушенні кримінальної справи відмовлено.

Таким чином, з урахуванням наявних у справі доказів, суд приходить до переконання, що спільне володіння і користування спірним майном на даний час є неможливим.

11.11.2010 року позивачем внесено на депозитний рахунок ТУ ДСА в Полтавській області НОМЕР_2 банк отримувача ГУДК України в Полтавській області, МФО 831019, код отримувача № 26304855 в сумі 28345 (двадцять вісім тисяч триста сорок п’ять) грн., гарантувавши в такій спосіб право відповідачки на одержання грошової компенсації вартості її частки, оскільки вказаний рахунок відкритий на виконання судами Полтавської області норм чинного законодавства, у тому числі вимог  ч.2 ст.365 ЦК України.

Судові витрати у справі, відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.355, 360, 364, 365 ЦК України, ст.8,10,61,88,212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні і визнання права власності – задовольнити повністю.

    У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділення в натурі частки у житловому будинку – відмовити.

    Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/6 частку у спільній частковій власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_3 право власності 1/6 частку у спільній частковій власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

    Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 вартість 1/6 частки у спільному майні – житловому будинку АДРЕСА_1, внесену на депозитний рахунок ТУ ДСА в Полтавській області НОМЕР_2 банк отримувача ГУДК України в Полтавській області, МФО 831019, код отримувача № 26304855 в сумі 28345 (двадцять вісім тисяч триста сорок п’ять) грн.  

    Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 51 грн. сплаченого судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.  

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів до апеляційного суду Полтавської області через Решетилівський районний суд.

    Повний текст рішення складений 15.11.2010 року.

Головуючий :      підпис

З оригіналом згідно: Заступник голови суду         В.М.Микитенко