Справа № 2а-779/2010р.
П О С Т А Н О В А
іменем України
11 листопада 2010 року. Полтавський районний суд Полтавської області в складі :
головуючого судді – Гальченко О.О.,
при секретарі – Баєчко О.І.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України у Полтавській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття справи, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач 23.09.2010 року звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття справи, посилаючись нате, що ним 13.09.2010 року, отримано постанову по справі адміністративне правопорушення ВІ № 205334 від 13.09.2010 року.
Зазначеною постановою, складеною, майором міліції Кобеляцької роти ДПС ДАІ Супрун Сергієм Михайловичем, встановлено, що він 13.09.2010 року о 15-20 год., керуючи автомобілем «ЗАЗ-ДЕО», д.н.з. НОМЕР_1, на 29 км. автомобільної дороги «Полтава - Олександрія» не виконав вимогу державного знаку 4.2. ПДР «Рух праворуч» та здійснив рух ліворуч, та керував автомобілем з причепом на який не мав полісу цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, чим допустив порушення п. 2.1. та п. 4.2. ПДР України, тому мене визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122, ст. 36, ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у розмірі 425 грн.
Під час винесення постанови не дотримано вимоги ст. 245, 280 КУпАП відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об»єктивне з»ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи.
При розгляді справи не були з»ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в його діях є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.
Вважає постанову по справі про адміністративне правопорушення ВІ № 205334 від 13.09.2010 року такою, що не відповідає вимогам закону та такою, яка підлягає скасуванню з наступних підстав.
По-перше, ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішень справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами. Разом з тим, положення даної статті вказує на те, що належними доказами можуть бути також: показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, як використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Фактично йому і не було надано жодних доказів його вини і проігноровано всі його докази, чим порушено 1.4. Розпорядження № 466 від 21.05.09р. міністра МВС України «Про організацію роботи підрозділів ДАІ з профілактики правопорушень із застосуванням засобів фото - і кінозйомки, відеозапису», що вимагає «виключити» випадки складання відносно водіїв транспортних засобів адміністративних протоколів без доведення їхньої вини чи достатніх доказів допущення ними порушень ПДР (фото-, відеоматеріалів, показів свідків тощо).
Вважає, що суб»єктивна думка, припущення та бажання майора міліції Кобеляцької роти ДПС ДАІ - Супрун С.М. скласти протокол для «статистики», не є законною підставою, не може бути достовірним та належним доказом, на якому ґрунтується висновок про вчинення ним адміністративного правопорушення.
По-друге, у ст. 254 КУпАП зазначено, що протокол про адміністративне правопорушення складається в разі його вчинення, але оскільки адміністративного правопорушення не було (не було пред»явлено жодного доказу крім безпідставних звинувачень, «правопорушення» не зафіксовано належним чином, як того вимагає чинне законодавство, з врахуванням допущених порушень під час складання протоколу, він не може бути належним доказом його вини, і за таких обставин відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не могло бути розпочато у зв»язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
П. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
По-третє, той факт, що свідків нібито вчинення ним адміністративного правопорушення вимог п.4.2. ПДР в протоколі не зазначено, що свідчить про їх відсутність, фото- чи відео- доказів вчинення ним вищевказаного правопорушення відповідачем не надано.
Таким чином, з огляду на його пояснення, при відсутності належних та допустимих доказів, у його діях немає складу адміністративного правопорушення, у якому його безпідставно визнано винним співробітником ДАІ та складено відповідний протокол та постанову.
Протокол від 13.09.2010 р. йому було надано на підпис після його складання та підписання інспектором. У протоколі ним зазначено зауваження про незгоду з висновками інспектора, адже ПДР України він не порушував.
По-четверте, майором міліції Кобеляцької роти ДПС ДАІ - Супрун С.М., який зажадав пред»явлення полісу (договору) обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Він відповів, що поліс має, проте керуючись ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» пред»являти його не зобов»язаний. «Водій зобов»язаний: мати при собі та на вимогу працівників міліції передавати для перевірки посвідчення, реєстраційні та інші документи, що підтверджують право на керування транспортним засобом, а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про укладання договору обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Ці випадки перераховані у ч.2 ст. 21 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме: «Контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: Державтоінспекцією МВС України під час проведення державного технічного огляду, реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів, а також при складанні протоколів щодо порушень правил порожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод; органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України». Він мав поліс при собі, але ж в цей час він не проходив ані технічного огляду, ані реєстрації транспортного засобу і відносно нього не складався протокол щодо порушення ПДД, на що він і вказав інспектору.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП України, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Згідно з п.3 ч.1, ч.5 ст. 288 названого вище Кодексу постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим кодексом. Особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
П. 2 ч. 1 ст. 18 КУпАП України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Прохав скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення ВІ № 205334 від 13.09.2010 року, складену міліції Кобеляцької роти ДПРС ДАІ Супрун С.М., а справу щодо нього закрити, за відсутністю в його діях складу правопорушенні передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
В судове засідання позивач не з»явився, надав суду заяву поро розгляд справи в його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі і прохав задовольнити ( а. с. 22 ), надавши можливі докази на підтвердження позову.
Представник відповідача в засідання не з»явився, надавши суду заперечення на позов ( а. с. 18 ), прохав розглянути справу в його відсутності. Неявка відповідача відповідно до ст.128 КАС України не є перешкодою для розгляду справи.
Суд, дослідивши зібрані по справі докази, матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, в даному випадку орган ДАЇ.
Між тим, відповідачем не надано суду доказів в спростування обставин, на які посилається позивач.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
П О С Т А Н О В И В :
Позов – задовольнити.
Постанову серії ВІ № 205334 від 13.09.2010 року щодо ОСОБА_1 за ст. 122 ч. 1 КУпАП про накладення штрафу у розмірі 425 гривень - скасувати як неправомірну, закривши провадженням справу про адміністративне правопорушення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя /підпис/
Вірно :