КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-672/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кишинський М.І.
Суддя-доповідач: Цвіркун Ю.І
У Х В А Л А
Іменем України
"10" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді – Цвіркуна Ю.І.;
суддів – Парінова А.Б.,
Петрика І.Й.,
при секретарі судового засідання – Петриченко Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_3 (далі –ОСОБА_3, позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва (далі –ДПІ у Деснянському районі міста Києва, відповідач) про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2009 року позов задоволено визнано недійсним податкове повідомлення –рішення ДПІ у Деснянському районі м.Києва від 30.12.2008 р. № 0005141705/0.
Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2009 року, ДПІ у Деснянському районі міста Києва звернулася до Київського апеляційного адміністративного суду міста Києва з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.
ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа –підприємець Деснянською районною у місті Києві державною адміністрацією 17.05.2004 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи –підприємця серія НОМЕР_2.
Як вбачається зі Свідоцтва Серії НОМЕР_3 про сплату єдиного податку від 01.01.2007 р., ОСОБА_3 була платником єдиного податку.
Відповідно до Свідоцтва № НОМЕР_4 ОСОБА_3 зареєстрована як платник податку на додану вартість.
Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва було проведено планову виїзну документальну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3 за період з 01.07.2006 р. по 30.09.2008 р., за результатами якої складено Акт № 7875/17-5/НОМЕР_1 від 22.12.2008 року.
Так, перевіркою встановлено порушення: - вимог ч.1, ч. 4 ст.1, ст. 4, ст. 5 Указу Президента України від 03.07.1998 р . № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»в редакції Указу Президента України від 28.06.1999 р. № 746/99 зі змінами та доповненнями, а саме за три квартали 2007 року підприємцем допущено перевищення граничних обсягів виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); - п.8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку; - ч.3 ст. 11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва»; - п.22.10 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»; - п.п. 4.2.8 п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889 від 22.05.2003 р. з урахуванням змін та доповнень, ч.2, ч.3 ст. 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№13-92 від 26.12.1992 р. з урахуванням змін та доповнень.
На підставі акта перевірки 30.12.2008 р. ДПІ у Деснянському районі м.Києва винесла податкове повідомлення–рішення форми «Р»№0005141705/0, яким визначила позивачу податкове зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 16 395,12 грн.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням №0005141705/0 від 30 грудня 2008 року, ОСОБА_3 оскаржила його до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності може застосовуватися поряд з діючою загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, передбаченою законодавством на вибір позивача.
З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погоджується з наступних підстав.
Як встановлено, в період з 01.01.2007 по 30.09.2007 р. приватний підприємець знаходилась на спрощеній системі оподаткування.
Статтею 1 Указу Президента України від 03.07.1998 р . № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»в редакції Указу Президента України від 28.06.1999 р. № 746/99 встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб’єктів малого підприємництва, зокрема, фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.
Статтею 5 Указу визначено, що у разі порушення вимог, установлених ст.1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності.
Як зазначено позивачем і не заперечується відповідачем, за результатами фінансово-господарської діяльності за перші три квартали 2007 року позивачкою було отримано виручку від реалізації товарів (робіт, послуг) в сумі 683026,45 грн., чим перевищено її граничний обсяг (500 тис.) на суму 183026,45 грн. У зв’язку з цим, вона, починаючи з 4 кварталу 2007 року перейшла на загальну систему оподаткування, обліку та звітності.
Відповідно до ст. 4 Указу спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності може застосовуватися поряд з діючою загальною системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством на вибір суб’єкта малого підприємництва.
Аналогічна норма міститься й у ч.3 ст. 11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва», де зазначено, що спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності може застосовуватися поряд з діючою загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб’єкта малого підприємництва.
Судова колегія, бере до уваги оглядовий лист Вищого адміністративного суду України від 06 липня 2009 року №982/13/13-09, в якому зазначається, що встановлений нормативним актом обов’язок платника єдиного податку перейти на загальну систему оподаткування в зазначених випадках виникає в періоді (кварталі), що настає за звітним, в якому платник єдиного податку припустився порушень вимог, установлених статтею 1 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”.
Оскільки перевищення суми виручки в 1 млн. грн. позивачем сталося у перших трьох кварталах 2007 року, то наступним за цим періодом (кварталом) є ІV квартал цього року, що розпочинається з 1 жовтня 2007 року. Саме з цієї дати позивач втратив право на сплату єдиного податку та був зобов’язаний сплачувати податки, збори (обов’язкові платежі) в загальному порядку.
Таким чином, суд не вбачає в діях позивачки порушень вказаного відповідачем законодавства.
В силу ч.2 ст.19 Конституції України відповідний суб’єкт владних повноважень повинен діяти згідно із Конституцією та законами України.
Згідно із ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому суд бере до уваги положення ч.2 ст.71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, який є суб’єктом владних повноважень, не надав суду доказів, які свідчили б про правомірність усіх його вимог до позивача та безпідставність і необґрунтованість даного позову.
Враховуючи встановлене, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В силу статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.
Керуючись статтями 195, 196, 200, 205 КАС України, суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2009 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).
Головуючий: Ю.І. Цвіркун
Суддя: А.Б. Парінов
Суддя: І.Й. Петрик
Складено у повному обсязі 15.11.2010 року.