Справа № 22ц-6253/2010 р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 48 Проця В.А.
Доповідач Матківська М.В.
Р І Ш Е Н Н Я
Апеляційного суду Вінницької області
від 15 листопада 2010 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :
Головуючого: Матківської М.В.
Суддів : Медяного В.М., Сопруна В.В.
При секретарі : Сніжко О.А.
За участю: позивача ОСОБА_2 і відповідача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звільнення від сплати аліментів на утримання дружини, -
В с т а н о в и л а :
У липні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про звільнення його від сплати аліментів на утримання дружини, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 9 березня 2010 року він зобов'язаний до сплати аліментів на користь дружини ОСОБА_3 на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 750 гр. щомісячно, починаючи з 13.01.2010 року і до досягнення сином ОСОБА_5 3-х річного віку, тобто до 2 грудня 2010 року. Згодом після рішення суду відповідач приступила до роботи, працює, має стабільний заробіток, тобто її працездатність повністю відновлена, а тому він вважає, що відпала підстава на якій грунтувалося рішення суду від 9.03.2010 року про стягнення з нього аліментів на її утримання. Оскільки після відновлення працездатності відповідача ОСОБА_3 відпала правова підстава для стягнення, виплачені їй грошові суми – це вже не аліменти, а тому відповідно до ст. 1212 ЦК України підлягають поверненню, як такі, що одержані без достатньої правової підстави. Тому просив стягнути із ОСОБА_3 на його користь сплачені без достатньої правової підставі такі грошові кошти та припинити стягнення з нього аліментів на користь відповідача на її утримання, починаючи з часу повного відновлення її працездатності.
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 жовтня 2010 року позов задоволено.
Припинено стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку з 6 липня 2010 року, тобто з часу відновлення її повної працездатності.
Стягнуто з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_2 2853,06 гр., як сплачені без достатньої підстави.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Зазначила, що рішення суду вважає незаконним через порушення норм процесуального і матеріального права, а саме, не застосовано закон – частину 4 статті 84 СК України, який підлягав застосуванню.
У судовому засіданні відповідач та її представник підтримали апеляційну скаргу, просять її задоволити.
Позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає її безпідставною, тому просить відхилити, а рішення суду залишити без зміни.
Колегія суддів, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи і судом допущено порушення норм матеріального права, що згідно правил статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_2, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судом встановлено, що від зареєстрованого між сторонами шлюбу вони мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом із матір'ю – відповідачем по справі, і на утримання якого позивач сплачує аліменти. Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 9 березня 2010 року із ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 на її утримання в розмірі 750 гр. щомісячно до досягнення сином ОСОБА_5 трьохрічного віку, тобто до 2.12.2010 року (а. с. 8). Відповідач після народження сина знаходилася у відпустці по догляду за дитиною до досягнення ним трьохрічного віку. З 6 липня 2010 року вона вийшла на роботу, де працює до цього часу. Позивач вважаючи, що цим відновлена працездатність відповідача, а тому відпала підстава для стягнення з нього аліментів на утримання позивача.
Зваживши такі обставини суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позову, з чим не може погодитися колегія суддів.
Так, відповідно до ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років ( частина 2). Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу ( частина 4). Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу (частина 6).
Матеріали справи свідчать про те, що відповідно з вимогами даного закону, рішенням Козятинського міськрайонного суду від 9 березня 2010 року стягнуті аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на її утримання в сумі 750 гр. в місяць, починаючи стягнення з дати звернення з позовом до суду – з 13.01.2010 року на термін – до досягнення сином ОСОБА_7 3-х річного віку, тобто до 2.12.2010 року (а. с. 8).
Стаття 85 СК України визначає випадки за наявності яких припиняється право дружини на утримання, передбачене статтею 84 СК України. Так її частина 1 передбачає, що право дружини на таке утримання припиняється в разі припинення вагітності, народження дитини мертвою або якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини. Частиною 2 даної статті припиняється право дружини на таке утримання, якщо за рішенням суду виключено відомості про чоловіка як батька з актового запису про народження дитини.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
ОСОБА_2 подавши до суду позовну заяву про звільнення його від сплати аліментів на утримання дружини, просив припинити з нього стягнення таких аліментів, починаючи з часу повного відновлення працездатності дружини (а. с. 3-4).
ОСОБА_1, сімейне законодавство не містить таких підстав припинення права дружини на утримання від чоловіка і батька дитини, що регулюється вищезазначеною статтею 85 СК України.
Вимоги про припинення стягнення аліментів позивач обґрунтовував тим, що ОСОБА_3 завчасно, а саме: 6 липня 2010 року припинила свою відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка була надана їй до 2.12.2010 року, іще до досягнення дитиною трирічного віку та приступила до роботи, тобто її працездатність повністю відновлена, а тому відпала підстава для стягнення з нього аліментів на її користь (а. с. 1).
Таке обгрунтування вимог позивача не ґрунтується на законі виходячи із вищенаведеного та наступного.
Стаття 75 СК України визначає загальні положення права дружини на утримання. Частина 2 даної статті передбачає, що право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя маже надавати матеріальну допомогу.
Отже, однією із умов виникнення права на утримання має дружина, якщо вона являється непрацездатною.
Непрацездатність – це правова категорія, яка сформована у праві соціального забезпечення та полягає у неможливості особи в силу визначених законом причин самостійно себе забезпечувати.
Відповідно до частини 3 ст. 75 СК України непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, ІІ, чи ІІІ групи.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року визначає поняття "непрацездатні громадяни" – це особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до цього закону. Питання про пенсійний вік регламентується нормами ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Зокрема, виходячи із положень цього Закону право на утримання мають жінки, які досягли 55 років.
За правилами статті 82 СК України право дружини на утримання припиняється у разі поновлення її працездатності і з дня поновлення працездатності.
Оскільки відповідач по справі ОСОБА_3 не відноситься до категорії непрацездатної особи у розумінні статті 75 СК України та названих Законів, і аліменти на її утримання по рішенню суду від 9 березня 2010 року їй були присуджені не за таких підстав, тому припинення її права на отримання таких аліментів не може грунтуватися на підставах, визначених статтею 82 СК України.
За таких обставин заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, тому не підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає до скасування з ухваленням нового рішення, якщо висновки суду не відповідають обставинам справи і судом допущено порушення норм матеріального права.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є незаконним і таким, що підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2
Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового чи зміни рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України на користь відповідача підлягає стягненню із позивача понесені нею і документально підтверджені судові витрати – судовий збір в сумі 25.50 гр. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гр. (а. с. 37).
На підставі викладеного та керуючись ст. 75, 82, 84, 85 СК України, ст. 11, 88, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 жовтня 2010 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звільнення від сплати аліментів на утримання дружини, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати: 25,50 гр. судового збору та 120 гр. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий : /підпис/
Судді : /підписи/
Копія вірна :