Справа № 22ц-6154/2010 р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 27 Сало Т.Б.
Доповідач Матківська М.В.
У Х В А Л А
Апеляційного суду Вінницької області
від 15 листопада 2010 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :
Головуючого: Матківської М.В.
Суддів : Сопруна В.В., Медяного В.М.
При секретарі : Сніжко О.А.
За участю : представника позивача Майданюка С.П.
розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 і ОСОБА_4
на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 20 вересня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Фінанси і кредит" в особі філії "Центральне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В с т а н о в и л а :
У травні 2010 року ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Центральне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 23 846,07 гр.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 19 липня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь ПАТ "Банк "Фінанси і Кредит" заборгованість по кредиту в сумі 12 123,63 гр., із яких: основна сума боргу – 5 836 гр., заборгованість по оплаті відсотків – 2 550,13 гр., заборгованість по оплаті щомісячної комісії – 1 837,50 гр., пеня за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків, щомісячної комісії – 2 900 гр.; судовий збір в сумі 238,46 гр. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 гр.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 12 серпня 2010 року задоволено заяву ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення суду і заочне рішення суду від 29.07.2010 року скасовано і призначено до судового розгляду в загальному порядку.
Рішенням (повторним заочним) Ленінського районного суду м. Вінниці від 20 вересня 2010 року позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість по кредитному договору №27-668/08-ШД від 06.06.2008 року в сумі 13 123,63 гр., з яких основна сума боргу – 5 836 гр., заборгованість по оплаті відсотків – 2 550,13 гр., заборгованість по оплаті щомісячної комісії – 1 837,50 гр., пеня за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків, щомісячної комісії – 2 900 гр., а також судовий збір в сумі 131,24 гр. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 гр.
В решті позовних вимог в задоволенні відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 просять скасувати рішення суду, а справу направити на новий розгляд.
Зазначили, що рішення суду вважають незаконним через порушення судом норм процесуального права.
Відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися, надали заяву з проханням розглянути справу у їх відсутності.
У судовому засіданні представник позивача заперечив апеляційну скаргу, просить відхилити її, а законне рішення суду залишити без зміни.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Суд першої інстанції встановив, що між ПАТ "Банк "Фінанси та Крадит" в особі філії "Центральне регіональне управління" ПАТ "Банк "Фінанси і Кредит" і ОСОБА_3 6 червня 2008 року укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_3 надано споживчий кредит в сумі 7000 гр., з терміном погашення не пізніше 03.06.2011 року зі сплатою 0,0001 % річних (а. с. 20-22). Дану суму ОСОБА_3 отримав 06.06.2008 року (а. с. 13), взявши на себе за умовами договору зобов'язання з 1 по 10 число кожного місяця погашати кредит у сумі 194 гр., сплачувати комісійну винагороду за надання коштів в сумі 122 гр.; у випадку несвоєчасного погашення або погашення не в повному обсязі трьох поспіль щомісячних платежів сплачувати за користування кредитом відсотки у розмірі 36 % річних.
В забезпечення виконання кредитного договору ПАТ "Банк "Фінанси і Кредит" уклав 06.06.2008 року із ОСОБА_4 договір поруки, за умовами якого остання зобов'язалася солідарно, у повному обсязі, відповідати за своєчасне та повне виконання зобов'язання ОСОБА_3 перед банком за кредитним договором (а. с. 19).
Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_3 та за договором поруки ОСОБА_4 не виконали, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 30.04.2010 року склала 23 846,07 гр., з яких сума боргу – 5 836 гр., заборгованість по оплаті відсотків – 2 550,13 гр., заборгованість по оплаті щомісячної комісії – 1 837,50 гр., пеня за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків, щомісячної комісії – 13 622,44 гр.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За ст. 1048 ЦК України (параграф 1 глави 71 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Позичальник згідно ст. 1049 ЦК України зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За правилами ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язані встановлений строк його виконання, то згідно вимог ст. 530 ЦК України воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За правилами статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Виходячи із встановлених судом обставин, вимог закону і умов кредитного договору та договору поруки від 06.06.2008 року, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позову частково, врахувавши при цьому положення ч. 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки.
Доводи відповідачів в апеляційній скарзі, в тому числі викладені у її пункті 4 про те, що якби вони були допитані в судовому засіданні і дали свої показання, якби суд оглянув надані ними документи, то прийшов би до протилежного висновку і прийняв би зовсім інше рішення, колегія суддів розцінює наступним чином.
За ст. 38 ЦПК України сторона може приймати участь у цивільній справі особисто або через представника.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Як свідчать матеріали цивільної справи, спір судом розглядався тривалий час і з винесенням двічі заочного судового рішення ( а. с. 39-41, 66).
Жодного разу відповідачі, не скориставшись наданим їм правом, не з'явилися у судове засідання особисто і не направили свого представника; не надіслали суду письмового заперечення на позов, не надавали суду клопотань, які суд мав би вирішити на підставі ч. 4 ст. 10 ЦПК України.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Відповідачі скориставшись наданим їм статтею 305 ЦПК України (наслідки неявки в судове засідання осіб, які беруть участь у справі) правом не з'явилися у судове засідання апеляційної інстанції, надіславши при цьому заяву, у якій просили розглянути справу у їх відсутності.
Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
За змістом статті 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу у разі першої неявки в судове засідання сторони, оповіщеної у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнані поважними ( п. 2 ч. 1). У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення)(ч.4).
По справі встановлено, що після скасування ухвалою суду від 12 серпня 2010 року першого заочного рішення (а. с. 58), справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 25 серпня 2010 року, яке не відбулося по причині зайнятості головуючого судді в іншому судовому процесі (а. с. 60). Наступне судове засідання призначено на 9.30 годину ранку 20 вересня 2010 року, про що відповідачі належним чином повідомлені судом про час та місце судового засідання, про що свідчать їх поштові розписки, згідно яких судові повістки ними отримані своєчасно – 14.09.2010 року (а. с. 62). Відповідачі не повідомили суд про причини неявки, тому суд не міг визнати їх поважними.
Згідно вимог ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи (частина 1). У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів (частина 2).
За таких обставин рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення позовних вимог, відповідає нормам матеріального і процесуального права, а отже є законним і обгрунтованим, у зв'язку із чим підстави для його скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не впливають на висновки суду та спростовуються вищенаведеним.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 20 вересня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий : /підпис/
Судді : /підписи/ Копія вірна :