Справа  № 22ц-6018/2010 р.                      Рішення ухвалено під головуванням

 Категорія  5                                                                     Задорожного В.П.

                                                                       Доповідач  Матківська М.В.

У Х В А Л А

Апеляційного суду Вінницької області

від  8  листопада  2010 року

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду  Вінницької області в складі :

                                        Головуючого: Матківської М.В.

                                        Суддів : Медяного В.М., Сопруна В.В.

                                        При секретарі : Сніжко О.А.

                                        За участю : позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 22 червня  2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Чечельницької селищної ради про визнання права власності на житловий будинок із вбудованим магазином та скасування дії свідоцтва про право власності на нерухоме майно, -  

В с т а н о в и л а :

У грудні 2009 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Чечельницької селищної ради про визнання права власності на житловий будинок із вбудованим магазином та скасування дії свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 22 червня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Додатковим рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 7 жовтня 2010 року  стягнуто з ОСОБА_2 120 гр. витрат на інформаційно-технічне забезпечення  розгляду справи.

  В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким задоволити його позовні вимоги у повному обсязі.

                Зазначив, що рішення суду вважає незаконним через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Додаткове рішення суд від 7 жовтня 2010 року не оскаржено.

                У судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу і просив її задоволити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився і не надав письмових заперечень на апеляційну скаргу.

                Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Суд першої інстанції встановив, що позивач ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 побудував житловий будинок площею 52,9 кв. м. із нежитловим підвалом площею 51,8 кв. м., який 31.10.2002 року здав в експлуатацію. На підставі рішення виконавчого комітету Чечельницької селищної ради від 31.03.2003 року отримав 18.05.2003 року свідоцтво про право власності на нерухоме майно загальною площею 104,7 кв. м., житловою площею 38,5 кв. м: житловий будинок "А" площею 52,9 кв. м., вхідний майданчик "а", вхідний майданчик "а-1", нежитловий підвал "А-1", площею 51,8 кв. м. (а. с. 6).

Чечельницька селищна рада 20.08.2004 року надала приватному підприємцю ОСОБА_2 дозвіл № 259 на розміщення об'єкту торгівлі, розташованого у напівпідвальному приміщенні приватного житлового будинку по АДРЕСА_1 (а. с. 8). Відповідно до цього дозволу позивач змінив призначення підвалу на магазин, не провівши ніяких перебудов і без виготовлення проектно-кошторисної документації, що є перешкодою у перереєстрації будівлі із житла на житло із вбудованим в нього магазином.

Також судом встановлено, що рішенням 3 сесії 4 скликання Чечельницької селищної ради від 10 вересня 2002 року  ОСОБА_2  передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1639 га по АДРЕСА_1 із цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого селянського господарства (а. с. 41).

Стаття 319 ЦК України закріплює принцип свободи власника у здійсненні права власності. Відповідно власник має право на використання свого майна у підприємницькій діяльності, не забороненій законом. Це право власника ґрунтується на положеннях статті 42 Конституції України, згідно з якою кожен має право на підприємницьку діяльність. Для того, щоб власник мав змогу використати належне йому майно у підприємницькій діяльності, йому необхідно набути статусу суб'єкта підприємницької діяльності і відповідно пройшовши державну реєстрацію у порядку встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців".

Відповідно до ст. 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 являється власником будинку, що підтверджується відповідним свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим 18.05.2003 року виконавчим комітетом Чечельницької селищної ради (а. с. 6). Згідно даного свідоцтва ОСОБА_2 на праві власності крім жилого будинку належить нежитловий підвал "А-1" площею 51,8 кв. м. під даним будинком. Влаштування у даному підвалі магазину має бути проведено за наявності відповідної проектної документації з дотриманням державних будівельних норм, правил пожежної безпеки, санітарних норм, відповідно до вимог Закону України "Про планування і забудову територій".

Судом встановлено, що за такими дозволами ОСОБА_2 у відповідні інстанції не звертався.

Позивач у судовому засіданні не довів своїх позовних вимог та згідно статей 10, 60  ЦПК України не підтвердив їх  відповідними доказами, передбаченими статтями 57-59 ЦПК України, які могли б бути підставою для задоволення його позову у частині скасування дії цього свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що видане 18 травня 2003 року на його ім'я та у частині задоволення його вимог про визнання за ним права власності на житловий будинок із вбудованим магазином.

Доводи апеляційної скарги про незастосування судом першої інстанції норм матеріального закону, а саме положення статті 376 ЦК України, яка передбачає правові наслідки самочинного будівництва, являються безпідставними, оскільки позивачем не надано доказів самочинності даного будівництва, а навпаки доведено факт повноцінного, зареєстрованого відповідно до вимог статті 331 ЦК України права власності ОСОБА_2 на жилий будинок.

За таких обставин рішення суду першої інстанції  ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення позовних вимог, відповідає нормам матеріального і процесуального права, а отже є законним і обгрунтованим, у зв'язку із чим  підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не впливають на висновки суду та спростовуються вищенаведеним.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу  ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 22 червня 2010 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України  з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

              Головуючий : /підпис/

Судді : /підписи/

Копія вірна :