Справа № 22-5946/2010 р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 52 Овсюка Є.М.
Доповідач Матківська М.В.
Р І Ш Е Н Н Я
Апеляційного суду Вінницької області
від 18 жовтня 2010 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :
Головуючого: Матківської М.В.
Суддів : Мішеніної С.В., Денишенко Т.О.
При секретарі : Сніжко О.А.
За участю : позивача ОСОБА_2 і представників відповідача Березюк С.Я. і Обертас О.В.
розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою комунального підприємства "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації"
на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 20 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" про поновлення на роботі, зміну дати звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, -
В с т а н о в и л а :
18 серпня 2010 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до комунального підприємства "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що з 19.07.1976 року вона перебувала у трудових відносинах із відповідачем. З 1 квітня 2008 року працювала на посаді інженера 2 категорії. 8 липня 2010 року вона подала заяву про звільнення її із займаної посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін. Наказом № 186-к від 21.07.2010 року її було звільнено із займаної посади за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, про що вона не подавала відповідної заяви і не бажала припиняти трудових відносин за власним бажанням. Вона двічі зверталася до відповідача із проханням видати їй копію наказу про звільнення, проте їй у цьому було відмовлено. Вважаючи звільнення незаконним, просила поновити її на роботі й стягнути на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу станом на день подачі позову до суду у сумі 3357,49 гр., виходячи із одноденного заробітку в розмірі 176,71 гр., а також просила стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 10 000 гр., яка їй причинена протизаконними діями відповідача, що негативно відобразилося на її здоров'ї, завдало сильних душевних хвилювань, принизило її як людину, якій Конституцією України гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею.
20 вересня 2010 року позивач звернулася до суду із доповненням (уточненням) до позовної заяви, в якій зазначила, що в межах заявлених своїх позивних вимог просить обмежити їх зміною дати звільнення без поновлення на роботі часом судового розгляду 20.09.2010 року з виплатою середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, не зазнавши при цьому своє відношення до інших заявлених нею позовних вимог.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 20 вересня 2010 року позов задоволено. Змінено дату звільнення ОСОБА_2 з посади інженера 2-ої категорії комунального підприємства "Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації" з 21.07.2010 року, як зазначено в оригіналі судового рішення (а. с. 66), і з 19.07.2010 року, як зазначено у посвідченій суддею копії судового рішення (а. с.69), на день видання власником або уповноваженим ним органом наказу про це, провівши звільнення по ст. 36 п. 1 КЗпП України з виплатою середньої зарплати за даний час. Внести відповідні зміни в запис про звільнення в трудовій книжці ОСОБА_2
В апеляційній скарзі комунальне підприємство "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2
Зазначило, що рішення суду вважає незаконним, оскільки воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Представники відповідача у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу, просять її задоволити.
Позивач заперечила апеляційну скаргу, просить її відхилити і залишити без зміни рішення суду, яке вважає законним і обгрунтованим. Зазначивши, що вона повністю підтримує всі заявлені нею позовні вимоги: про поновлення на роботі; про зміну дати звільнення; про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу; про стягнення моральної шкоди
Колегія суддів, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи і судом допущено порушення норм матеріального і процесуального права, що згідно правил статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_2, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
По справі встановлено, що ОСОБА_2 працювала в КП "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" з 19.07.1976 року. З 1.04.2008 року працювала на посаді інженера 2 категорії.
8 липня 2010 року ОСОБА_2 подала заяву про звільнення із займаної посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін з 19.07.2010 року (а. с. 19).
Наказом № 185-к від 19.07.2010 року ОСОБА_2 звільнена із займаної посади по п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін (а. с. 28).
Наказом № 186-к від 21.07.2010 року ОСОБА_2 звільнена із займаної посади за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (а. с. 29).
Наказом № 208-к від 06.08.2010 року скасовано наказ від 21.07.2010 року № 186-к про звільнення із займаної посади інженера 2 категорії Тиврівського районного структурного підрозділу ОСОБА_2; зобов'язано начальника відділу кадрів відповідно до наказу від 19 липня 2010 року №185-к "Про звільнення ОСОБА_2" внести відповідні зміни до трудової книжки ОСОБА_2 ( а. с. 31).
Відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.
Позивач подала заяву про звільнення з роботи за п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін з 19 липня 2010 року, про що роботодавцем був виданий наказ 19 липня 2010 року за № 185-к про її звільнення саме із цих підстав і саме із цієї дати.
Як встановлено судом роботодавець допустив помилку, видавши 21 липня 2010 року інший наказ за № 186-к про її звільнення з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, про що позивач не подавала заяву. Проте, такий запис був занесений у трудову книжку ОСОБА_2, яка була видана працівнику 23.07.2010 року (а. с. 79-80).
Із пояснень представників відповідача у судовому засідання вбачається, що виявивши таку помилку ним було її виправлено, про що 6 серпня 2010 року видано наказ № 208-к про скасування наказу № 186-к від 21.07.2010 року та внесення відповідної зміни до трудової книжки ОСОБА_2 про її звільнення згідно наказу № 185-к від 19 липня 2010 року. Також 06.08.2010 року за вихідним № 2138 на адресу ОСОБА_2 було направлено лист із проханням з'явитися до відділу кадрів із трудовою книжкою для внесення відповідних змін до неї (а. с. 33). Повторно лист із цим же проханням був надісланий на адресу позивача 25.08.2010 року за вихідним № 2200 (а. с. 34), який вона отримала, про що особисто підтвердила у судовому засіданні.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 18.08.2010 року звернулася в суд із позовом про поновлення на роботі (а. с. 2).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.08.2010 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 і призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 30.08.2010 року (а. с. 1), про що відповідачу наслано судову повістку, яка ним отримана 26.08.2010 року (а. с. 13), тобто після скасування 06.08.2010 року наказу № 186-к від 21.07.2010 року про звільнення за власним бажанням і після направлення двічі на адресу позивача листа з проханням надати трудову книжку для внесення змін.
Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За правилами статей 3 і 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свого порушеного права, що захищається судом при здійсненні ним правосуддя, у спосіб, визначений законами України.
Стаття 235 КЗпП України передбачає, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі суд одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Виходячи із вставлених по справі обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що гарантоване Конституцією України право позивача на працю відповідачем не порушено, а отже воно не підлягає судовому захисту. Звільнення ОСОБА_2 із займаної посади проведено у відповідності до чинного законодавства згідно поданої нею 8 липня 2010 року заяви з 19 липня 2010 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін, з 19 липня 2010 року.
Виходячи із вимог диспозитивності цивільного законодавства (ст. 11 ЦПК України) судом не вирішувалося питання внесення змін у трудову книжку відповідно до наказу № 208-к від 06.08.2010 року. Позивачу слід самій звернутися із таким питанням до роботодавця.
За таких обставин всі заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, тому не підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає до скасування з ухваленням нового рішення, якщо висновки суду не відповідають обставинам справи і судом допущено порушення норм матеріального права.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є незаконним і таким, що підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2
Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового чи зміни рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 235, 237-1 КЗпП України, ст. 11, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу комунального підприємства "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" задоволити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 20 вересня 2010 року скасувати.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до комунального підприємства "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" про поновлення на роботі, зміну дати звільнення та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і моральної шкоди.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
На рішення може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий : /підпис/
Судді : /підписи/
Копія вірна :