Справа № 22-5679/2010 р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 27 Матохнюка Д.Б.
Доповідач Матківська М.В.
У Х В А Л А
Апеляційного суду Вінницької області
від 11 жовтня 2010 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :
Головуючого: Матківської М.В.
Суддів : Денишенко Т.О., Мішеніної С.В.
При секретарі : Сніжко О.А.
розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 8 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -
В с т а н о в и л а :
У липні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 8 вересня 2010 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким задоволити його позовні вимоги.
Зазначив, що рішення суду вважає незаконним, необгрунтованим через порушення судом норм матеріального права, не застосована правова норма, яку потрібно було застосувати.
Відповідач у судове засідання не з'явився і не надав своїх письмових заперечень на апеляційну скаргу.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Суд першої інстанції встановив такі обставини:
Відповідач ОСОБА_3 16 вересня 2000 року позичив у позивача ОСОБА_2 5300 доларів США, зобов'язався повернути борг до 26 вересня 2000 року і сплачувати щодня 1 % від позиченої суми, про що дав написано власноручно розписку. ОСОБА_2 17 грудня 2005 року дав розписку про те, що до громадянина ОСОБА_3 він не має ніяких майнових претензій, так як він не винен грошей чи інших матеріальних цінностей.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 суд виходив із того, що відповідач повністю повернув позивачу позичену у нього 16 вересня 2000 року суму грошових коштів, тобто, виконав взяте на себе зобов'язання, а тому ніякого боргу у нього перед позивачем не існує.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Стаття 1047 ЦК України передбачає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа – незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
По справі встановлено, що згідно написаної власноруч розписки ОСОБА_3 отримав 16.09.2000 року від ОСОБА_2 5 300 доларів США і зобов'язався повернути йому грошові кошти до 26.09.2000 року (а. с. 29).
Частина 1 ст. 1049 ЦК України зобов'язує позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити грошові кошти тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 545 ЦК України кредитор, прийнявши виконання зобов'язання, повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Взяте на себе зобов'язання ОСОБА_3 виконав не у визначений ним термін, про що свідчить розписка від 17.12.2005 року, посвідчена підписом ОСОБА_2 про те, що він не має ніяких майнових претензій до ОСОБА_3, так як він не винен йому грошей чи інших матеріальних цінностей (а. с. 28).
Позивач не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог – що розписка від 17.12.2005 року свідчить про повернення йому коштів по іншому договору позики і що по договору позики від 16.09.2000 року відповідач просив у нього розстрочку виконання зобов'язання і що відповідач частково погасив борг по даному зобов'язанню лише у сумі 4200 гр., про що свідчать його розписки, які він особисто давав ОСОБА_3 при отриманні від нього коштів у рахунок повернення боргу, які останній навмисне не надав суду, та відповідно до вимог статей 10, 60 ЦПК України не підтвердив ці свої доводи відповідними доказами, передбаченими статтями 57-59, 64 ЦПК України, які могли б бути підставою для задоволення його позовних вимог.
Суд першої інстанції врахувавши всі обставини справи прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позову.
Апеляційний суд на виконання вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення позовних вимог, відповідає нормам матеріального і процесуального права, а отже є законним і обгрунтованим, у зв'язку із чим підстави для його скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не впливають на висновки суду та спростовуються вищенаведеним.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 8 вересня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий : /підпис/
Судді : /підпис/
Копія вірна :