Справа № 22-5678/2010 р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 45 Дзерина М.М.
Доповідач Матківська М.В.
У Х В А Л А
Апеляційного суду Вінницької області
від 25 жовтня 2010 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :
Головуючого : Матківської М.В.
Суддів : Мішеніної С.В., Медвецького С.К.
При секретарі : Сніжко О.А.
За участю : позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 8 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Ямпільської міської ради, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -
В с т а н о в и л а :
У листопаді 2009 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Ямпільської міської ради, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 8 вересня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Ямпільської міської ради, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задоволити повністю.
Зазначила, що рішення суду є незаконним, оскільки при його ухваленні суд прийшов до передчасного висновку, який не відповідає фактичним обставинам справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та допустив порушення норм матеріального і процесуального права.
У судовому засіданні позивач підтримала апеляційну скаргу.
Відповідач ОСОБА_3 та представник третьої особи – Ямпільської міської ради, у судове засідання не з'явилися і не надали письмових заперечень на апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Суд першої інстанції встановив, що позивач являється власником житлового будинку № 27 по вул. 70 років Жовтня у м. Ямполі Вінницької області. Рішенням Ямпільської міської ради 19 сесії 4 скликання від 21.05.2004 року передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва і обслуговування цього будинку за адресою: АДРЕСА_1. Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку позивач іще не отримала.
У 2002 році ОСОБА_2 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою і відшкодування моральної шкоди. Ухвалою Ямпільського районного суду по тій справі було призначено судово-технічну експертизу суміжних земельних ділянок. 13.08.2002 року надано висновок судово-технічної експертизи. Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 24 грудня 2003 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 25 лютого 2004 року рішення суду від 24.12.2003 року скасовано і ухвалено нове, яким позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_3 привести межі земельної ділянки відповідно до висновку узгоджувальної комісії від 21.03.2002 року та висновку судово-технічної експертизи від 13.08.2002 року (а. с. 62-64). Постановою від 26 листопада 2004 року про закінчення виконавчого провадження, винесеною державним виконавем відділу державної виконавчої служби Ямпільського районного управління юстиції, закінчено виконавче провадження за фактичним повним виконанням рішення суду (а. с. 43). Із акту комісії Ямпільської міської ради від 06.04.2005 року вбачається, що цього дня у присутності ОСОБА_2 і ОСОБА_3, комісія встановила межові знаки між двома суміжними домоволодіннями, які належать останнім: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 Межа встановлена згідно рішення Апеляційного суду Вінницької області від 25.02.2004 року і роз'яснено сторонам, що за збереження встановлених межових знаків вони несуть відповідальність ( а. с. 32). Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 28 липня 2006 року свідчить, що ОСОБА_3 на виконання умов припису № 256-000039 від 04.05.2006 року державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель, встановлено межові знаки згідно рішення Апеляційного суду Вінницької області від 25.02.2004 року, тим самим відчуживши на користь ОСОБА_2 (вул. АДРЕСА_1, м. Ямпіль) 133 м.кв. (а. с. 33).
Суд першої інстанції встановивши, що з боку відповідача по справі відсутні порушення межових знаків, які встановлені на виконання рішення Апеляційного суду Вінницької області від 25 лютого 2004 року і позивач не надала достовірних доказів в обгрунтування своїх позовних вимог, прийшов до висновку, що відповідач не порушив права позивача як землекористувача, відмовив у задоволенні позову.
Такий висновок суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим в судовому засіданні обставинам справи.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (наприклад, встановлення, зберігання межових знаків тощо).
Стаття 152 ЗК України зазначає можливі способи захисту прав на земельні ділянки. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян на земельні ділянки, зокрема, здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи за зверненням фізичної особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів сторін. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У своїй позовній заяві ОСОБА_2 просила суд винести рішення про усунення перешкод у користуванні її земельною ділянкою шляхом зобов'язання відповідача відновити межі між їх земельними ділянками відповідно до рішення апеляційного суду Вінницької області від 25 лютого 2004 року та висновку судово-технічної експертизи від 13.08.2002 року, при цьому свої вимоги вона обґрунтувала тим, що після проведеного державною виконавчою службою 26 листопада 2004 року виконання рішення суду від 25 лютого 2004 року, ОСОБА_3 знову порушив межу між їхніми земельними ділянками ( а. с. 4-5).
При цьому позивач не надала жодного доказу в розумінні вимог статей 57-64, 66 ЦПК України в підтвердження наявності обставин, якими вона обгрунтовує заявлені позовні вимоги.
Стаття 10 ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказами являються будь-які фактичні дані, які встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України). Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.
Докази мають бути допустимими (ст. 59 ЦПК України), тобто, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування і належними (ст. 58 ЦПК України), тобто сторони обґрунтовують належність конкретного доказу для підтвердження своїх вимог або заперечень.
Як вбачається із матеріалів справи позивач не зазначила і не довела обставин, якими вона обґрунтовує свої вимоги.
Навпаки, надані позивачем докази: акт комісії Ямпільської міської ради від 06.04.2005 року (а. с. 32) та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 28 липня 2006 року (а. с. 33), свідчать про те, що після виконання 26.11.2004 року рішення суду державною виконавчою службою межові знаки були встановлені згідно рішення апеляційного суду Вінницької області від 25.02.2004 року, ОСОБА_2 повернуто із користування ОСОБА_3 зайняту ним її земельну ділянку площею 133 кв. м. та роз'яснено сторонам відповідальність за збереження меж земельних ділянок. Отже, у судовому засіданні не знайшов підтвердження факт порушення відповідачем межі у сторону її зміщення на земельну ділянку, що знаходиться у користуванні позивача після проведеного виконання рішення апеляційного суду Вінницької області від 25 лютого 2004 року.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що право позивача не порушене, а тому воно не підлягає судовому захисту.
Виходячи із наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, виконавши вимоги процесуального закону, повно і всебічно з'ясував всі обставини справи в обґрунтування вимог і в їх заперечення, дав їм вірну юридичну оцінку і правильно застосувавши матеріальний закон, прийняв законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення є законним й обгрунтованим, тому воно не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, так як викладені в ній доводи не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 8 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий : /підпис/
Судді : /підписи/
Копія вірна :