Справа № 22-5676/2010 р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 27 Сала Т.Б.
Доповідач Матківська М.В.
У Х В А Л А
Апеляційного суду Вінницької області
від 18 жовтня 2010 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :
Головуючого: Матківської М.В.
Суддів : Денишенко Т.О., Мішеніної С.В.
При секретарі : Сніжко О.А.
За участю : представника позивача Хейніса О.Г., відповідача ОСОБА_3 і її представника – адвоката ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5
розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 25 серпня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В с т а н о в и л а :
У липні 2010 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 536 857 гр.
У попередньому судовому засіданні обоє відповідачі визнали повністю позов, що стало підставою для ухвалення судового рішення на підставі ч. 4 ст. 130 і ч. 4 ст. 174 ЦПК України.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 25 серпня 2010 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" борг за договором кредиту № 11069519000 від 2.11.2006 року в сумі 536 857 гр., з них: прострочений основний борг в сумі 64 283,47 доларів США, що в еквіваленті на національну валюту складає 508 456,53 гр., прострочені проценти – 3 354,17 доларів США, що в еквіваленті на національну валюту складає 26 530,14 гр., пеня – 173,25 долара США, що в еквіваленті на національну валюту складає 1 370,33 гр., неустойка – 500 гр., а також судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1700 гр. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гр.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду повністю і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Зазначила, що рішення суду вважає незаконним, необгрунтованим через порушення судом норм матеріального і процесуального права; не було застосовано Закони України, які регулюють відносини між сторонами договорів, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та її представник – адвокат ОСОБА_4 підтримали апеляційну скаргу і просять її задоволити: ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, а її представник просить скасувати рішення суду й постановити ухвалу про залишення позову без розгляду.
Відповідач ОСОБА_5 відповідно до наданих йому статтею 299 ЦПК України прав подав клопотання про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_3, у якому просив скасувати рішення суду та залишити позовну заяву, підписану неналежним представником позивача без розгляду на підставі ст. 205, ст. 207 ЦПК України.
Представник позивача заперечив апеляційну скаргу, вважає її безпідставною, необґрунтованою, тому просить відхилити її, а законне рішення суду просить залишити без зміни.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Судом встановлено, що 2 листопада 2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11069519000, за умовами якого банк зобов'язався надати ОСОБА_3, а вона зобов'язалася прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) у повному обсязі в терміни встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 1 листопада 2027 року, в іноземній валюті в сумі 75 000 доларів США та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 378 750 гр. за курсом Національного банку України на день укладення цього договору (а. с. 14-21).
Відповідно до графіка погашення кредиту ОСОБА_3 зобов'язалася сплачувати щомісячно – до 10-12 числа кожного місяця загальну суму платежу у розмірі 297,62 долара США (а. с. 22-25).
ПАТ "УкрСиббанк" уклав 2 листопада 2006 року із ОСОБА_3 договір іпотеки, за умовами якого іподекодавець ОСОБА_3 передає іпотекодержателю ПАТ "УкрСиббанк" в іпотеку нерухоме майно, яким являється трикімнатна квартира АДРЕСА_1. За домовленістю сторін вартість предмета іпотеки становить 378 934 гр. ОСОБА_6 забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов'язань іпотекодавця за договором про надання споживчого кредиту №11069519000 від 2 листопада 2006 року (а. с. 27).
2 листопада 2006 року позивачем із відповідачем ОСОБА_5 укладено договір поруки № 55944, за умовами якого поручитель ОСОБА_5 зобов'язується перед кредитором ПАТ "УкрСиббанк" відповідати за виконання позичальником ОСОБА_3 усіх його зобов'язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли із кредитного договору №11069519000 від 2 листопада 2006 року. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в тому числі за повернення основної суми боргу, процентів за використання кредитних коштів, відшкодування можливих збитків за сплату пені і інших штрафних санкцій, передбачених у вищеназваному кредитному договорі. Відповідальність поручителя і позичальника є солідарною (а. с. 26).
Відповідачі – ОСОБА_3 та ОСОБА_5 являються подружжям і перебувають у зареєстрованому шлюбі з 5 березня 2000 року (а. с. 33, 36).
Банк повністю виконав взяте на себе зобов'язання, надавши ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 75 000 доларів США згідно поданої нею заяви (а. с. 28).
Грошові кошти відповідно до укладених договорів на руки отримала 2 листопада 2006 року відповідач по справі ОСОБА_3 в іноземній валюті у сумі 75 000 доларів США, про що сторони підтвердили у судовому засіданні, та потратила їх на придбання трикімнатної квартири АДРЕСА_1
Своє зобов'язання ОСОБА_3 по травень 2008 року виконувала вчасно і повністю, а починаючи з червня 2008 року погашала кредит у значно меншому, ніж визначено графіком розмірі (42, 93; 14,00; 4,77; 94,84; 15,74 долари США). У жовтні 2009 року повернула 77,08 доларів США, у листопаді 2009 року провела останнє погашення у сумі 595,85 доларів США. Починаючи з грудня 2009 року вона не вносила платежів у рахунок погашення боргу по кредитному договору ( а. с. 6).
Станом на 1.07.2010 року відповідач ОСОБА_3 заборгувала ПАТ "УкрСиббанк" основну суму розміром 64 283,47 доларів США, що в еквіваленті на національну валюту складає 508 456,53 гр., а також проценти у сумі 3 354,17 доларів США, що еквівалентно 26 530,14 гр.; пеня – 173,25 доларів США, що еквівалентно 1 370,33 гр. та неустойка – 500 гр., загальна сума складає 536 857 гр.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Стаття 1056-1 ЦК України передбачає, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, стаття 1050 ЦК України зобов'язує його сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За умовами укладеного сторонами договору про надання споживчого кредиту № 11069519000 від 2 листопада 2006 року за наявності порушення позичальником термінів погашення будь-яких грошових зобов'язань, передбачених цим договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або частини) та/або термінів сплати процентів за кредит та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити йому пеню (п. 7.1 договору).
Згідно пункту 7.3 договору відповідно до вимог ст. 611 ЦК України при порушенні позичальником вимог, зокрема: п. 5.5 договору – у випадку порушення позичальником та/або заставодавцем та/або поручителем та/або гарантом термінів повернення кредиту або термінів сплати процентів, комісій строком більше ніж на один місяць, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій у порядку встановленому розділом 11 цього договору; п.5.10 договору – у випадку порушення позичальником вимог п. 4.9 договору (у разі порушення термінів повернення кредиту та/або процентів та/або комісій позичальник зобов'язується не пізніше першого числа місяця, наступного за тим, в якому виникло таке прострочення виконання зобов'язання позичальника, надати банку офіційні документи, що підтверджують отримання позичальником доходів; достроково повернути наданий банком кредит та сплатити проценти, комісії в повному обсязі у випадку невиконання позичальником вимог цього пункту договору та за умови реалізації банком права вимоги на дострокове повернення кредиту та сплати процентів, комісій згідно умов розділу 11 цього договору), банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій у порядку встановленому розділом 11 цього договору.
Пунктом 7.6 договору передбачено, що позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф (неустойку) у сумі 500 гр. за порушення своїх зобов'язань (в тому числі, і за порушення термінів виконання зобов'язань), встановлених пунктами 4.3, 4.4, 4.5, 4.7 (а. с. 16-17).
Пункт 11.1 договору передбачає, що у випадку настання обставин, визначених у пунктах, в тому числі – 4.9, 5.5, 5.10 цього договору та направлення банком на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 31 календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від банку, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 32-й календарний день з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку, при цьому у випадках неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) в результаті зміни позичальником адреси, без попереднього про це письмового повідомлення банку чи у разі неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку з інших підстав, протягом 40 календарних днів з дати направлення повідомлення (вимоги) банком, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 41-й календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту банку (а. с. 20).
ПАТ "УкрСиббанк" на виконання таких вимог договору надіслав 11.03.2010 року заяви ОСОБА_3 – за № 132/1-111-11/1182 (а. с. 30) та ОСОБА_5 – за № 132/1-111-11/1183 (а. с. 29) з вимогою погашення простроченої заборгованості по кредитному договору та надіслав їх поштою (а. с. 31-32).
У 2010 році відповідачі взагалі не сплачували коштів на виконання взятого на себе зобов'язання по погашенню кредиту і не відреагували на направлені ним вимоги про погашення заборгованості.
За таких обставин вимоги позивача заявлені в межах закону, а тому підлягають до задоволення.
Доводи апеляційної скарги про допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального права спростовуються наступним.
Цивільний процесуальний кодекс України наділяє сторін певними процесуальними правами та обов'язками, зокрема, згідно частини 2 статті 31 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов повністю або частково. Особи, які беруть участь у справі, згідно ч. 3 ст. 27 ЦПК України, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 174 ЦПК України.
Згідно ст. 174 ЦПК України відповідач може визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій.
За правилами ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Суд першої інстанції врахувавши всі обставини справи прийшов до вірного висновку про задоволення позову, а не роз'яснення сторонам наслідків такої процесуальної дії, як визнання відповідачами позову, не являються тими порушеннями, що могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Апеляційний суд на виконання вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За правилами статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права, а отже є законним і обгрунтованим, у зв'язку із чим підстави для його скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не впливають на висновки суду та спростовуються вищенаведеним.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 25 серпня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий : /підпис/
Судді : /підписи/
Копія вірна :