Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 листопада 2010 р. справа № 2а-23837/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді < Довідник >
при секретарі < Призвище секретаря >
головуючого судді Лазарєва В.В.,
при секретарі Пальчиковій І.Г.,
представника позивача Чебаненка Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Центрум» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у розмірі 5878,73 грн., -
В С Т А Н О В И В:
18.10.2010 Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Центрум» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у розмірі 5783,94 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач у порушення вимог Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” і Постанови Кабінету Міністрів України „Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 31.01.2007 року за № 70 не виконав нормативи по створенню 1-го робочого місця по працевлаштуванню інвалідів. Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік, складеного відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 8 осіб, тобто на підприємстві повинно бути працевлаштовано 1-го інваліда. Таким чином, відповідач мав сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві. Згідно розрахунку, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році становить у розмірі 7293,75 грн. Відповідачем було частково сплачено визначену суму санкцій у розмірі 1786,96 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 188 від 13.09.2010. Оскільки відповідач суму адміністративно-господарських санкцій у повному обсязі своєчасно не сплатив, йому станом на 08.10.2010 була нарахована пеня у розмірі 371,94 грн. Просив стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у загальному розмірі 5783,94 грн.
Під час розгляду справи представник позивача уточнив позовні вимоги та просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Центрум» адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у загальному розмірі 5878,73 грн.
У судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся судом належним чином, але конверт повернувся з відміткою «за адресою не зареєстроване». Згідно із ч. 11 ст. 35 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, у зв’язку з чим вважає за можливе розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до п.1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.2002р. (із наступними змінами та доповненнями) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.
Згідно п. 3 зазначеного Положення, одним із завдань Фонду соціального захисту інвалідів є контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - підприємства), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Також, згідно з п. п. 3 п. 4 цього Положення Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені, а також відповідно до п. п. 3 п. 5 Положення має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів.
Позивач - Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до п. 9 зазначеного Положення є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, і діє на підставі Положення про Донецьке відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Як встановлено у судовому засіданні, відповідач – товариство з обмеженою відповідальністю «Центрум» є юридичною особою (ЄДРПОУ 31131926).
Відповідно до ст. 7 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів”, законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.
Так, згідно ст. 17 цього Закону, метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою ті іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Статтею 19 зазначеного Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Як вбачаться зі Звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік (а.с. 4), що наданий відповідачем позивачу, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 8 осіб; кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” визначена у звіті становить 1 особу, що відповідає вимогам Закону. Відповідно до приписів вказаної норми закону має становити 1 особу. Фактично на підприємстві не було працевлаштоване жодного інваліда, чим порушуються вказані вище вимоги законодавства.
Відповідно до ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Таким чином, оскільки на підприємстві не працюють інваліди, воно згідно вимог ст. 20 вказаного Закону мало сплатити позивачу адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Відповідно до п 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Так, у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік відповідач визначив суму адміністративно-господарських санкцій до сплати у розмірі 7293,75 грн. (а.с. 4).
Крім того, як встановлено у судовому засіданні відповідачем було частково погашено визначену до сплати суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1786,96 грн., що підтверджується розрахунком суми адміністративно-господарських санкцій (а.с. 7). Тобто, сума адмінінстратино-господарських санкцій належна до сплати, становить 5506,79 грн.
Відповідачем у встановлений ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” строк (до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу) не були сплачені адміністративно-господарські санкції у розмірі 5506,79 грн., що дає підстави для нарахування пені відповідно до ст. 20 вищезазначеного Закону і п. 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
За період з 16.04.2009 по 08.10.2010 розмір нарахованої пені становить 371,94 грн., що підтверджується розрахунком, наданим позивачем (а.с. 8).
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Разом з тим, відповідачем не було надано суду жодних доказів, які б спростовували доводи позивача.
Таким чином, з урахуванням того, що відповідач самостійно та у встановлені строки у повному обсязі не сплатив суму адміністративно-господарських санкцій, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі загальному розмірі 5878,73 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, судові витрати з відповідача не підлягають стягненню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 112, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Центрум» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у розмірі 5878,73 грн., - задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Центрум» на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році у сумі 5506,79 грн. та пеню у сумі 371,94 грн., а всього стягнути – 5878 (п’ять тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн. 73 коп. на р/р 31216230700001 в ГУДКУ в Донецькій області, ЄДРПОУ 34686537, МФО 834016, код платежу 50070000.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 19 листопада 2010 року.
Повний текст постанови складений 23 листопада 2010 року.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову Донецького окружного адміністративного суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Лазарєв В.В.