Донецький окружний адміністративний суд
УХВАЛА
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
15 листопада 2010 р. Справа № 2а-26072/10/0570
приміщення суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В.
розглянувши адміністративний позов Адвоката ОСОБА_1
до Прокуратури Донецької області
про визнання незаконною бездіяльності,
зобов’язання вчинити певні дії
В С Т А Н О В И В:
Адвокат ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, мотивуючи його тим, що 29.09.2010 року ним була направлена заява на ім’я прокурора Донецької області про злочин, щодо наявності у діях слідчого ознак складу злочинів, передбачених ст. ст. 374, 397 КК України. 21.10.2010 року позивачем була отримана відповідь № 04/3-40031-10 від 15.10.2010 року відповідно до якої, порушень діючого законодавства України з боку слідчого не встановлено. 22.10.2010 року ОСОБА_1 направив на адресу відповідача адвокатський запит № 237/106 щодо надання копії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи для подальшого оскарження в суді. Листом № 04/3/1-40031-10 від 05.11.2010 року позивач був повідомлений, що в порушення ст. 97 КПК України відповідачем не було прийнято жодного з передбачених цією статтею рішення.
Згідно зі статтею 1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – «КАС України») Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства.
Відповідно до частин 1, 2 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, котрий здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Приписами ч.2 ст.4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно зі ст. 94 Кримінально-процесуального кодексу України однією з підстав для порушення кримінальної справи є заяви окремих громадян.
Статтею 97 вказаного Кодексу передбачено, що прокурор зобов’язаний приймати заяви про скоєні злочини або про злочини, що готуються. За заявою про злочин прокурор зобов’язаний прийняти одне з таких рішень: 1) порушити кримінальну справу; 2) відмовити в порушенні кримінальної справи; 3) направити заяву за належністю. У разі необхідності перевірити заяву до порушення справи, така перевірка проводиться прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів.
За приписами ст. 98-2 КПК України у разі порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя повинні вручити копію відповідної постанови особі, відносно якої порушено кримінальну справу, і потерпілому. Згідно до ст. 99 КПК України у разі відсутності підстав для порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя своєю постановою відмовляють в порушенні кримінальної справи, про що повідомляють зацікавлених осіб.
Оскарження постанови про порушення кримінальної справи, постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, дій прокурора передбачене главою 22 КПК України. Ця глава не містить положень щодо оскарження бездіяльності прокурора щодо неприйняття одного з передбачених статтею 97 КПК України рішень. Втім, не можна погодитися з тим, що це може бути перешкодою для звернення до суду в порядку кримінального судочинства.
Так, статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною 2 статті 8 Конституції України передбачено, що норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Тому при вирішенні питання щодо судочинства, у порядку якого має бути вирішена законність бездіяльності прокурора, суд виходить зі змісту спірних правовідносин.
Згідно зі статтею 1 Кримінально-процесуального кодексу України його призначенням є визначення порядку провадження у кримінальних справах.
Рішенням Конституційного Суду України від 23.05.2001 № 6-рп/2001 кримінальне судочинство визначено, як врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Зважаючи на те, що схвальне рішення про наявність бездіяльності прокурора щодо неприйняття передбаченого статтею 97 КПК України рішення може матиме своїм наслідком зобов’язання останнього порушити кримінальну справу або відмовити у її порушенні, можливо дійти висновків, що відповідне рішення суду фактично буде регулювати порядок діяльності органів прокуратури щодо порушення кримінальних справ. Це є ознакою кримінального судочинства, тому вирішення вказаного питання належить здійснювати за правилами кримінального судочинства.
Суддя, вивчивши позов та додані документи, приходить до висновку, що позивачем фактично оскаржуються дії особи, яка проводить перевірку заяви про скоєння злочину та під час ухвалення нею процесуального рішення за наслідками розгляду цієї заяви щодо порушення кримінальної справи, тобто у межах кримінально-процесуального судочинства.
Порядок здійснення досудового слідства, оскарження до суду рішень, дій та бездіяльності посадових осіб в межах розслідування кримінальної справи та розгляду заяв (повідомлень) про скоєні злочини, регламентується Кримінально-процесуальним кодексом України (глави 22, 23, 25, 26 КПК України).
Відповідно до п.2 ч.2 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Таким чином, повноваження прокурора при отриманні заяви про злочин регламентовані нормами КПК України, що виключає можливість розгляду поданого позивачем позову в порядку адміністративного судочинства. Такі висновки суду підтверджується також правовою позицією Верховного суду України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, суд вважає, що у відкритті провадження в адміністративній справі позивачу необхідно відмовити, так як оскарження дій посадових осіб в межах розслідування кримінальної справи та розгляду заяв (повідомлень) про скоєні злочини, належить розглядати в порядку кримінального судочинства, що відноситься до компетенції судів загальної юрисдикції.
Позивачу слід мати на увазі, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 3, 4, 17, 109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України,
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Адвоката ОСОБА_1 до Прокуратури Донецької області про визнання незаконною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії.
Роз’яснити Адвокату ОСОБА_1, що розгляд таких справ віднесено до компетенції судів загальної юрисдикції.
Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати Адвокату ОСОБА_1.
Ухвала може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п’ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.
Суддя Череповський Є.В.