Справа № 2 - 43/10 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня 2010 року Лебединський районний суд
Сумської області
у складі: головуючого - судді Стеценка В.А.
при секретарі – Шутренковій Я.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лебедині справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя та за позовом ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, Червленівської сільської ради Лебединського району Сумської області, третя особа – орган опіки та піклування Лебединської райдержадміністарції в Сумській області про розподіл колгоспного двору та визнання права власності на частку в колгоспному дворі, про визнання права на приватизацію земельних ділянок відповідно до часток в майні колгоспного двору, про розподіл майна яке є спільною сумісною власністю подружжя, про усунення перешкод в користуванні приватною власністю та зобов’язання вчинити певні дії, про стягнення моральної шкоди;
В С Т А Н О В И В:
Позивач-відповідач звернувся до суду з даним позовом до відповідачки-позивачки, мотивуючи свої вимоги тим, що 21.01.89 року вони уклали шлюб і проживали однією сім»єю в домогосподарстві по АДРЕСА_1. Поскільки спільне життя в сторін не склалось і відповідачка вивезла з місця їх проживання частину спільно нажитого майна, позивач звернувся до суду і просив розділити спільно нажите в шлюбі майно – домашні речі таким чином, щоб йому дістався кінь, збруя та віз а відповідачці – телевізор, З дивани, 2 крісла, 2 доріжки, спутникова антена, холодильник, тумбочка, палас, штори, музикальний центр, мікроволнова піч.
Відповідачка - позивачка ОСОБА_2 та позивачка ОСОБА_4 звернулись до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 21.01.89 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб і стали проживати однією сім»єю в домогосподарстві по АДРЕСА_1, яке було колгоспним двором разом з батьками та бабою чоловіка, з дитиною ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та дитиною відповідачки – позивачки від іншого чоловіка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2. Баба чоловіка – ОСОБА_6 померла в 1989 році а мати чоловіка – ОСОБА_7 померла в 2005 році.
Під час проживання в будинку чоловіка відповідачка – позивачка разом з іншими мешканцями домогосподарства брала участь власною працею і заробленими коштами у веденні господарства та у його ремонтах, перебудовах і підвищенні благоустрію, обробляла земельну ділянку та утримувала домашню птицю і тварин.
Проте в 2009 році внаслідок сварок, які стали виникати між сторонами вона була вимушена разом з дітьми покинути житло, залишивши основну частину спільно нажитого у шлюбі майна. Внаслідок перешкод, створених відповідачами не має можливості там проживати а тому звернулася до суду та просила провести розподіл колгоспного двору та визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 право власності по 1/5 частини житлового будинку, господарських будівель та споруд та земельної ділянки; виділити ці частки в натурі і на місцевості; розподілити спільне сумісне майно подружжя і виділити їй частину цього майна вартістю 22 110 грн., зобов»язати відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_1 усунути перешкоди та не чинити їх у використанні спільного майна та зобов»язати надати зразки ключів від змінених замків до будинку та надвірних будівель; стягнути на відшкодування моральної шкоди по 10 000 грн. з ОСОБА_1 та ОСОБА_5
Позивач-відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, зустрічного позову не визнав, пояснив суду, що проживає по АДРЕСА_1 з дитинства, в 1989 році уклав шлюб з ОСОБА_8 і вона разом з дитиною від іншого чоловіка ОСОБА_9 стала теж проживати за вказаною адресою з його батьком ОСОБА_5, матір»ю ОСОБА_7 і бабою ОСОБА_6 однією сім»єю. До 1991 року це господарство належало до колгоспних дворів і його головою була ОСОБА_6, яка померла в 1989 році. Після ОСОБА_6 головою колгоспного двору став ОСОБА_5 В 1991 році домогосподарство втратило статус колгоспного двору, проте спорів щодо права власності серед його членів не виникало і вони продовжували жити однією сім»єю, разом працювали на присадибній ділянці, обслуговували будівлі, провели газопостачання, пробили водяну скважину, огородили подвір»я, мали в спільному користуванні автомобіль. Всі дорослі члени сім»ї приймали участь в утриманні худоби і птиці, придбавали домашні речі, предмети широкого вжитку. Зокрема ним був придбаний кінь в СТОВ «Відродження» та віз в одного з мешканців с. Рябушки.
Проте, останні кілька років між ним та дружиною склалися неприязнені стосунки. Вона ображала його батька, який є інвалідом і потребує допомоги, не готувала йому їсти, внаслідок чого в серпні – листопаді 2009 року той був вимушений проживати в м. Харків у другого сина, а також сварилася з позивачем-відповідачем.
Після однієї із сварок у вересні 2009 року він покинув домівку і кілька днів мешкав у своїх родичів в м. Ромни, а повернувшись виявив, що дружина залишила домогосподар-ство, забравши частину домашніх речей і худоби. На його вимогу дещо було повернуто і в теперішній час в господарстві знаходяться диван, 4 карнизи, 2 ліжка, 2 крісла, 2 доріжки, холодильник, стіл, трил’яж, газова плита,2 шафи, 3 склянки, 3 чашки, циркулярка, водяний насос, цегла, дрова, сіно, шифер, піноблок, шалівка, вугілля, зерно пшениці, 2 лопати, 3 вил, 4 чавуни, 2 грабель, теля, порося, птиця, буряк, картопля, алюміневий ящик, 4 азбестові труби, 6 бетонних стовпчиків, 3 залізні бочки, кінській віз.
На час розгляду справи вони проживають удвох з батьком, якого він замикає в будинку, залишаючи подвір»я, поскільки той сам не може пересуватись а ключ ховає.
Проти задоволення зустрічного позову в частині визнання права власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заперечив пославшись на те, що власником домогосподарства є його батько, а він та інші мешканці лише користувалися майном останнього.
Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позов ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не визнав, пояснив суду, що проживає в домогосподарстві по АДРЕСА_1, до пенсії працював у місцевому колгоспі. В 1989 році його син ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_8 і вона разом з дитиною від іншого чоловіка стала теж проживати за вказаною адресою, де також мешкали її свекруха ОСОБА_7 і мати останньої ОСОБА_6 До 1991 року це господарство належало до колгоспних дворів і його головою була ОСОБА_6, яка померла в 1989 році. Після ОСОБА_6 головою колгоспного двору став сам ОСОБА_5 В 1991 році домогосподарство втратило статус колгоспного двору, проте спорів щодо права власності серед його членів не виникало, вони продовжували жити однією сім»єю і він приватизував присадибну земельну ділянку на своє ім»я.
Проте, останні кілька років між ним, його сином з одного боку та ОСОБА_2 з іншої сторони склалися неприязнені стосунки. Вона їх ображала, не готувала йому їсти, і в серпні – листопаді 2009 року він жив в м. Харків у другого сина а повернувшись дізнався, що невістка їх покинула і жити з нею та онуками разом не бажає.
Також він пояснив суду, що власного коня ніколи не мав.
Представник ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в судовому засіданні позов позивача-відповідача про поділ нажитого під час шлюбу майна підтримав а в задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_4 просив відмовити.
При цьому він послався на те, що дане домогосподарство повинно мати порядковий номер АДРЕСА_1, так як саме цей номер вказано в свідоцтві про право особистої власності, виданому 20.10.87 року ОСОБА_5 виконавчим комітетом Лебединської районної ради народних депутатів та на те, що це господарство колгоспним двором ніколи не було, що Червленівська сільська рада не мала права визначати суспільну групу господарства, та просив застосувати до вимог про поділ домогосподарства позовну давність.
Відповідачка-позивачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовних вимог ОСОБА_1 не визнала, свої вимоги підтримала, послалась на те, що одружившись з позивачем – відповідачем прожила в господарстві по АДРЕСА_1 20 років, працювала нарівні з іншими його членами, своєю працею вносила вклад в збереження майна і підвищення добробуту.
Позивачка ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги про розподіл колгоспного двору та визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 права власності на його частину, усунення перешкоди у використанні спільного майна, стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди та судових витрат підтримала.
Представник ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнав, а позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уточнив і просив суд визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 право власності по 1/5 частини житлового будинку, господарських будівель та споруд; визнати за ними право на приватизацію по 1/5 частині кожній із них земельної ділянки; зобов»язати відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_1 усунути перешкоди та не чинити їх у використанні спільного майна, зобов»язати надати зразки ключів від змінених замків до будинку та надвірних будівель; розподілити спільне сумісне майно подружжя і виділити ОСОБА_2 частину цього майна вартістю 22 110 грн., згідно додатку, приєднаного до позовної заяви; стягнути на відшкодування моральної шкоди по 10 000 грн. кожній позивачці з кожного відповідача.
При цьому він послався на те, що сторони, проживаючи в одному господарстві спільно витрачали зароблені кошти і придбавали майно, будівельні матеріали, топливо, гужові повозки, худобу, вирощували сільгосппродукцію, тварин і птицю, але разом з ними в 2008-2009 р.р. проживав і батько відповідачки-позивачки ОСОБА_10 і саме він до переселення в будинок дочки мав кобилу, яку продав і замість неї в СТОВ «Відродження» купив коня, якого хоче отримати ОСОБА_1
Також він пояснив суду, що про існування свідоцтва про право особистої власності ОСОБА_5 на домогосподарство та про приватизацію ним земельної ділянки відповідачці-позивачці ОСОБА_2 та позивачці ОСОБА_4 стало відомо під час розгляду позову ОСОБА_1 про поділ майна і тільки тоді вони дізналися, що їх право порушено.
Крім того, він звернув увагу суду на те, що внаслідок того, що позивач – відповідач влаштовував сварки, змінив замки на вхідних дверях жилого будинку і не дає ключа колишній дружині та дітям вони вимушені наймати житло в м. Лебедині, харчуватися з колгоспного ринку несуть незаплановані витрати, переживають душевні страждання, тобто зазнали моральної шкоди.
Представник Червленівської сільської ради в судовому засіданні проти задоволення позову ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не заперечив і суду пояснив, що сім»я ОСОБА_2 проживає в домогосподарстві, яке по облікових книгах сільської ради завжди обліковувалось під № АДРЕСА_1, і яке відносилось до категорії колгоспних дворів. Головою цього двору за життя була ОСОБА_6, після її смерті, яка мала місце в 1989 році головою став ОСОБА_5. Після 1991 року члени цього господарства не ставили питання про його розподіл, заяв про приватизацію земельної ділянки частками також до сільради не подавали, тому ця земельна ділянка була приватизована за заявою ОСОБА_5 на його ім»я, хоча державного акту йому не видавалось. Яким чином в 1987 році ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право особистої власності на домогосподарство у чого в свідоцтві вказана інша адреса представнику невідомо.
Також він пояснив суду, що власного коня у ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не було, вони користувалися конем ОСОБА_10, який значився в облікових книгах сільської ради саме в господарстві останнього а жив за місцем проживання господаря, в тому числі і тимчасово в господарстві по АДРЕСА_1.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування Лебединської райдержадміністрації в Сумській області підтримала позов ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, мотивуючи це тим, що дитина повинна мати умови для проживання, передбачені чинним законодавством.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що є сином ОСОБА_5, проживає в м. Харків а виріс в с. Червлене і знає, що його родичі працювали в колгоспі, до 1989 року головою домогосподарства АДРЕСА_1 була ОСОБА_6, а після неї головою став ОСОБА_5, який і здійснював проведення газифікації та інших робіт. На якій підставі в 1987 році було видано свідоцтво про право особистої власності ОСОБА_5 на домогосподарство свідку невідомо.
Також він показав, що надавав допомогу в будівництві парканів та виготовив для господарства циркулярку і те, що в цьому господарстві протягом 2008-2009 р.р. проживав ОСОБА_10 а також перебувала кобила.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що є родичем ОСОБА_1 та ОСОБА_5, надавав допомогу в будівництві парканів в господарстві по АДРЕСА_1, що з 2005 року між сторонами мали місце сварки і бійки і восени 2009 року ОСОБА_1 кілька днів після такої сварки проживав у свідка, а коли повернувся додому, то побачив, що ОСОБА_2 вивезла звідти частину майна та худобу.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що працював головним агрономом СТОВ «Відродження» в м. Лебедині і приймав участь в оформленні продажу коня, який належав цьому товариству а був куплений ОСОБА_10, який домовлявся за покупку, давав гроші і на якого була оформлена накладна, хоча при покупці був присутній і ОСОБА_1
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показав, що на початку 2008 року купив у ОСОБА_10 кобилу білої масті. Умови купівлі-продажу він обговорював з самим ОСОБА_10 а гроші віддав ОСОБА_2, яка теж була присутня при продажу.
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показав, що проживає в с. Рябушки і продав ОСОБА_1 дерев»яного воза – гарбу.
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показав, що проживає в с. Червлене, добре знає сім»ю ОСОБА_5 і восени 2009 року годував птицю в його господарстві, коли воно залишилось без нагляду.
Свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 в судовому засіданні показали, що приймали участь у виконанні ухвали Лебединського райсуду в частині усунення перешкод користування жилим будинком в АДРЕСА_1. Під час цього виконання ОСОБА_1 зобов»язався залишати ключ в умовленому місці, про що було складено акт.
Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні показав, що працює державним виконавцем, 27.08.10 року приймав участь у виконанні ухвали Лебединського райсуду в частині усунення перешкод користування жилим будинком в с. Червлене АДРЕСА_1. Під час цього виконання було складено акт, підписаний всіма учасниками, заперечень про вселення не надходило, проте через деякий час ОСОБА_2 зверталась до Лебединського відділу ДВС з повідомленням, що відповідачі не допускають її до житла.
З паспортів та довідок (а.с. 6, 38–40, 205-206), досліджених в судовому засіданні вбачається, що позивачем-відповідачем є ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3, відповідачкою – позивачкою є ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4, позивачкою є ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, які зареєстровані в АДРЕСА_1.
З свідоцтва (а.с. 7), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 було зареєстровано 21.01.89 року. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу – ОСОБА_1.
З довідки (а.с. 8), дослідженої в судовому засіданні вбачається, що станом на 03.09.09 року в господарстві по АДРЕСА_1 налічувалось: худоба - одна корова, один кінь, двоє телят, двоє свиней, гуси кури, індоутята. Меблі - телевізор, три дивани, два крісла, дві коврових дорожки, два ліжка, три шафи, газова плитка, котел, холодильник, супутникова антена з тюнером, тумба під телевізор, палас, штори, музичний центр, мікрохвильова піч, пральна машинка. Три мішки цукру та два мішки борошна. Автомобіль марки ВАЗ – 2101 державний номер НОМЕР_1. В приміщенні старої хати знаходилось зерно. Картопля на городі не викопана.
З свідоцтва (а.с. 26), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано 10.11.09 року.
З довідок (а.с. 27-28), досліджених в судовому засіданні вбачається, що відповідно до запису в погосподарській книзі № 2 Червленівської сільської ради за 2006-2010 роки, особовий рахунок № 153, станом на 14.01.10 року в господарстві по АДРЕСА_1 зареєстровані: голова господарства – ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6, син – ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3, невістка – ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4, онука – ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, внук – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.
З постанови (а.с. 29), дослідженої в судовому засіданні вбачається, що 07.09.09 року ОСОБА_9 зверталася до Лебединського МВ ГУМВСУ України в Сумській області з заявою про встановлення місця знаходження її вітчима ОСОБА_1 Того ж дня перевірка була припинена на прохання заявниці, так як місце знаходження ОСОБА_1 було встановлене.
З постанови (а.с. 29), дослідженої в судовому засіданні вбачається, що 15.10.09 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникла сварка з приводу поділу майна і вони зверталися зі скаргами до Лебединського МВ ГУМВСУ України в Сумській області. Після проведення перевірки в порушенні кримінальної справи було відмовлено.
З свідоцтва (а.с. 41), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_1
З довідок, свідоцтва, технічного паспорту, (а.с. 54, 98-108), досліджених в судовому засіданні вбачається, що згідно даних КП БТІ виконавчого комітету Лебединської міської ради власником будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 згідно свідоцтва від 20.10.87 року, виданого на підставі рішення виконкому Лебединської районної ради народних депутатів № 202 від 09.09.87 року. 19.11.09 року власник отримав технічний паспорт на будівлі.
До складу домогосподарства входять житловий будинок з цегли 1966 року побудови, який значиться під літ. «А» на плані господарства загальною площею 52,0 кв.м., житловою 44,2 кв.м., літня кухня, яка значиться під літерою «Б» на плані господарства, сараїв, які значаться на плані господарства під літерами «В, Г, в»; погребу, який значиться на плані господарства під літ. «п/г», дощатої огорожі, яка значиться на плані господарства під літ. «№1-2».
З акту та додатку (а.с. 113-116), досліджених в судовому засіданні вбачається, що станом на 15.04.10 року в домогосподарстві по АДРЕСА_1 крім будівель знаходилось майно: диван з дерев’яними бильцями бордового кольору, 4 карнизи коричневого кольору, два металевих ліжка, циркулярка, насос водяний «Малиш», цегла червона, цегла біла, всього 2200 шт., дрова 15 м3, сіно 2 т. 500 кг., шифер 6 хвильовий 76 шт., шифер 8 хвильовий 92 шт., піноблок 3 м3, шалівка 0,2 м3 , вугілля 3 т., зерно 2 т., 2 лопати, 3 вил, 4 чавуни, 2 грабель, теля коричневої масті – 120кг., 1 порося, 6 гусей, 1 бройлер, 5 індоуток, 300 кг. кормового буряка, 20 кг. столового буряка, 300 кг. картоплі, алюмінієвий ящик, 2 крісла, 1 шафа, 2 доріжки червоного кольору, холодильник «Дніпр», 1 стіл, трил’яж, газова плита «Електа», 4 азбестові труби, 6 бетонних стовпчиків, 3 залізні бочки, 3 склянки, 3 чашки, 1 трьох дверна шафа, кінській віз.
На вказані речі державним виконавцем накладено арешт.
З рішення (а.с.118), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_5 було передано у приватну власність земельну ділянку, яка знаходиться по АДРЕСА_1 площею 0,36 га.
З акту (а.с. 158), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що 08.10.09 року ОСОБА_2 в присутності сільського голови ОСОБА_20 передала ОСОБА_1 1 голову молодняка великої рогатої худоби та 1 голову молодняка свиней.
З акту (а.с. 159), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що 09.09.09 року комісією було проведено огляд в господарстві по АДРЕСА_1 в ході якого було виявлено худобу: 1 гол. корови, 1 гол. коня, 2 гол. телят, 2 гол. свиней, птицю (кури, гуси, індоутята). З метою їх належного догляду корова, кінь телята і свині переведені в господарство ОСОБА_10. Також у дане господарство перевезено: телевізор, два дивани, два крісла, дві коврові дорожки. В будинку залишились: два ліжка, два дивани, три шифоньєри (один з яких замкнений), газова плита, котел. На подвір’ї знаходився автомобіль ВАЗ – 21011, в приміщенні старої хати знаходилося зерно, картопля на городі не викопана.
З посвідчення (а.с. 171-172), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_5 є ветераном війни.
З свідоцтв (а.с. 173-176), досліджених в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 року, ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 року, ОСОБА_5 і ОСОБА_21 одружились 05.02.50 року а їх син ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
З розписки (а.с. 139), дослідженої в судовому засіданні вбачається, що 01.02.08 року ОСОБА_14 купив в с. Червлене у ОСОБА_10 кобилу білої масті.
З рішення і додатку (а.с. 201-203), досліджених в судовому засіданні вбачається, що
09.09.87 року виконавчий комітет Лебединської районної ради народних депутатів вирішив оформити права власності на жилі будинки і видати свідоцтва на право особистої власності громадянам, у яких відсутні правовстановлюючі документи.
При цьому під № АДРЕСА_2 значиться будинок ОСОБА_22, що входить до складу колгоспного двору, під № 5 значиться будинок ОСОБА_23, що теж входить до складу колгоспного двору, а будинок ОСОБА_5 значиться під № 3, без зазначення, до якої суспільної групи господарств він належить.
З довідки (а.с. 207), дослідженої в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_6 з 1950 року проживала та значилась членом господарства по АДРЕСА_1.
З погосподарських книг (а.с. 208-221), досліджених в судовому засіданні вбачається, що:
- станом на 1952 р. ОСОБА_24 був головою сім»ї, проживав із
дружиною ОСОБА_6, був головою сім»ї, працював в колгоспі «Переможець»:
- протягом 1964 – 1979 р.р. ОСОБА_24 теж був головою сім»ї проживав із
дружиною ОСОБА_6, дочкою ОСОБА_7, зятем ОСОБА_5, онуками ОСОБА_25, ОСОБА_11, ОСОБА_1, господарство відносилось до суспільної групи колгоспне, його дорослі члени працювали в колгоспі «Перше травня». В господарстві мались хата і надвірні побудови;
- протягом 1980 – 1989 р.р. головою даної сім»ї зареєстрована ОСОБА_6,
до складу входили ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_1, господарство відносилось до суспільної групи колгоспне, його дорослі члени працювали в колгоспі «Перше травня».
- протягом 1989 – 1991 р.р. головою даної сім»ї зареєстрований ОСОБА_5,
до складу входили ОСОБА_7, ОСОБА_1, а також ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_3, господарство відносилось до суспільної групи колгоспне, його дорослі члени працювали в колгоспі «Перше травня».
- протягом 1996 – 2010 р.р. першим у складі даної сім»ї зареєстрований ОСОБА_5,
до складу входили ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_3
З погосподарської книги (а.с. 222), дослідженої в судовому засіданні вбачається, що:
- ОСОБА_8 протягом 1986 – 1990 р.р. була зареєстрована в сім»ї,
головою якої був ОСОБА_10.
З рішення (а.с. 254), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що рішенням виконавчого комітету Червленівської сільської ради № 21 від 24.04.91 року в зв»язку зі смертю ОСОБА_6 головою колгоспного двору призначено ОСОБА_5.
З історичних довідок (а.с. 265-270), досліджених в судовому засіданні вбачається, що на території Червленівської сільської ради Лебединського району після 1943 року крім колгоспів та колективних сільськогосподарських підприємств і сільськогосподар-ських товариств інших суб»єктів господарської діяльності не існувало.
З погосподарських книг Червленівської сільської ради, досліджених в судовому засіданні вбачається, що коня у господарстві по АДРЕСА_1 зареєстровано не було, проте в облікових книгах сільської ради був зареєстрований кінь в господарстві ОСОБА_10, яке обліковувалось під № 230.
Вислухавши сторони та представників третіх осіб, вивчивши матеріали суд вважає, що позов ОСОБА_1 обґрунтований, його позовні вимоги витікають із сімейних правовідносин і підлягають до задоволення частково, позов ОСОБА_2 та ОСОБА_4 витікає з цивільних, земельних та сімейних правовідносин і теж підлягає до задоволення частково, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що 21.01.89 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб і стали проживати однією сім»єю в домогосподарстві по АДРЕСА_1, яке було колгоспним двором і в якому разом з ними проживали батько чоловіка – ОСОБА_5, мати чоловіка – ОСОБА_7, баба чоловіка ОСОБА_6, дитина сторін ОСОБА_3 14.07.95 року та дитина відповідачки – позивачки від іншого чоловіка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2. Баба чоловіка – ОСОБА_6 була головою колгоспного двору з 1980 року і померла в 1989 році, мати чоловіка – ОСОБА_7 померла в 2005 році.
Під час проживання в колгоспному дворі сторони разом з іншими мешканцями домогосподарства брали участь власною працею і заробленими коштами у веденні господарства та у його ремонтах, перебудовах і підвищенні благоустрію, обробляли земельну ділянку та утримувала домашню птицю і тварин.
Проте в 2009 році внаслідок сварок, які стали виникати між сторонами ОСОБА_26 разом з дітьми покинула житло, залишивши основну частину спільно нажитого у шлюбі майна. Внаслідок перешкод, створених ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не має можливості там проживати.
Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що в с. Червлене проживав і батько ОСОБА_2 – ОСОБА_10, який мав у своїй власності коня. Протягом 2008-2009 року він внаслідок старості і слабкого стану здоров»я теж проживав у сім»ї дочки а кінь тимчасово знаходився в господарстві по АДРЕСА_1.
Також в судовому засіданні було встановлено, що про існування свідоцтва про право особистої власності ОСОБА_5 на домогосподарство та про приватизацію ним земельної ділянки відповідачці-позивачці ОСОБА_2 та позивачці ОСОБА_4 стало відомо під час розгляду позову ОСОБА_1 про поділ майна.
Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що внаслідок того, що позивач – відповідач влаштовував сварки, змінив замки на вхідних дверях жилого будинку і не дає можливості вселитись до свого будинку, ОСОБА_2 та її діти вимушені проживати в іншому місці, наймати житло в м. Лебедині, нести незаплановані витрати, переживають душевні страждання і зазнали моральних переживань.
Вказані обставини встановлено з пояснень сторін і представників третіх осіб, з показів свідків та матеріалів справи.
Згідно вимог ст.ст. 120 – 121,123 ЦК України в ред. 1963 р. майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності, володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору, розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток всіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Згідно вимог ст. 125 ЦК України в ред. 1963 р. поділ майна, належного колгоспному двору і збереженого після припинення колгоспного двору, провадиться за ст. 123 і 126 цього Кодексу.
Згідно вимог ст. 355 ЦК України в ред. 2003 р. майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.
Згідно вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України в ред. 2003 р. майно, набуте подружжям під час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно вимог ст. 370 ЦК України в ред. 2003 р. співвласники мають право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.
Згідно вимог ст. ст. 328, 392 ЦК України громадяни України можуть бути суб’єктами права власності на підставах, не заборонених законом, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно вимог ст. ст. 1 167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.
Згідно вимог ст.ст. 60, 68 СК України, майно набуте за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Кожна річ, набута за час шлюбу є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Згідно вимог ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно вимог ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності або без визначення часток.
Згідно вимог ст.ст. 116, 118 ЗК України у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають в користуванні громадян їх передача у власність здійснюється безоплатно, в межах норм по кожному виду використання, на підставі рішень органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.
Згідно вимог ст. 120 ЗК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені без зміни її цільового призначення.
Суд вважає, що під час розгляду справи було доведено, що господарство по АДРЕСА_1 на час набрання чинності Закону України «Про власність» в 1991 році відносилось до суспільної групи господарств – колгоспні двори, поскільки цей факт стверджується не тільки поясненнями відповідачки-позивачки ОСОБА_2, позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_4, представника третьої особи – Червленівської сільської ради але й не оспорюється ні позивачам за первісним позовом ОСОБА_1 ні відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_5 і підтверджується реєстрацією цього двору в погосподарських книгах Червленівської сільської ради, які теж були досліджені в судовому засіданні.
При цьому суд враховує, що з пояснень мешканців вказаного домогосподарства вбачається, що ОСОБА_5, одружившись став проживати в будинку своєї дружини, який входив до складу колгоспного двору, що за їх пам»яті після смерті ОСОБА_24 головою цього двору стала ОСОБА_6 а після її смерті – ОСОБА_5 Також з їх пояснень вбачається, що сім»я вела спільне господарство, спільно здійснювали витрати і отримували доходи а також поряд із старою хатою спільно будували новий будинок, в якому ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживають і в теперішній час.
Разом з тим, суд не може взяти до уваги заперечення позивача-відповідача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_5 в тій частині, що саме останній є власником господарства, так як ці заперечення спростовуються їх власними показами про те, що це господарство відносилось до суспільної групи – колгоспні двори.
Також суд не може взяти до уваги заперечення представника ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в тій частині, що згідно Наказу Міністерства статистики України від 22.02.95 року № 48 «Про затвердження форм та Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів» (втратив чинність 25.08.00 року) та Наказу Державного комітету статистики України від 17.07.00 року № 234 «Про затвердження форм та Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських (селищних) радах» погосподарські книги в сільських радах не регулюють питання обліку колгоспних дворів і таке поняття в цих книгах відсутнє, так як ці накази не мали законної сили на час існування колгоспного двору сім»ї ОСОБА_5 а відповідно до Вказівок по веденню по- господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених ЦСУ СРСР 13.04.79 року № 112/5 суспільна група господарства визначалася саме органами місцевої влади.
Також суд не може взяти до уваги заперечення представника ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в тій частині, що згідно свідоцтва про право власності від 20.10.87 року спірне домогосподарство є особистою власністю ОСОБА_5, так як з рішення виконкому Лебединської районної Ради народних депутатів № 202 від 09.09.87 року вбачається, що вказане свідоцтво видавалось ОСОБА_1, як особі, що не має правовстановлюючого документу на будівлю, в додатку до даного рішення вказано іншу адресу, ніж ту де проживають сторони та взагалі не вказано суспільної категорії їхнього домогосподарства.
Крім того, суд не може взяти до уваги заперечення представника ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в тій частині, що згідно Свідоцтва про право власності від 20.10.87 року спірне домогосподарство є особистою власністю ОСОБА_5, так як в судовому засіданні ні він сам, ні ОСОБА_5 ні ОСОБА_1 не надали пояснень про те яким чином, з яких джерел і за які кошти вказаний будинок міг надійти в особисту власність відповідача та чому він зареєстрований за межами його домогосподарства.
Також суд не може прийняти до уваги заперечень представника ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в тій частині, що після набрання чинності Законом України «Про власність» пройшов великий проміжок часу і його вимог щодо застосування позовної давності, поскільки в судовому засіданні було встановлено, що після припинення колгоспного двору між сторонами не було спорів про поділ майна та житла і ні ОСОБА_1 ні ОСОБА_5 не доводили до відома ОСОБА_2 та ОСОБА_4, що вони не мають права власності на нерухомість, розташовану по АДРЕСА_1.
Тому суд враховує, що розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток всіх членів двору, що станом на 15.04.91 року в даному господарстві було 5 членів і вважає необхідним визнати право власності на 1/5 частину житлового будинку, господарських будівель та споруд, що входили до складу колгоспного двору за відпові-дачкою - позивачкою ОСОБА_2 та за позивачкою ОСОБА_4
Крім того, суд приймає до уваги, що відповідачка-позивачка ОСОБА_2 та позивачка ОСОБА_4 мають право на приватизацію по 1/5 частки земельної ділянки,
яка була надана для використання колгоспному двору і в подальшому була приватизована
ОСОБА_5 і вважає необхідним задоволити їх вимоги в цій частині.
Також суд вважає необхідним зобов`язати відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_5 усунути перешкоди, створені відповідачці позивачці ОСОБА_2, позивачці ОСОБА_4 та неповнолітньому ОСОБА_3 у використанні права на володіння, користування та розпорядження приватною власністю і надати їм зразки ключів від усіх замків від вхідних дверей до зазначеного житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Суд враховує, що після 15.04.91 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім»єю і вважає необхідним задовольнити їй вимоги щодо поділу спільно нажитого майна подружжя.
При цьому суд не може взяти до уваги доводи ОСОБА_1 в тій частині, що ним було придбано коня за кошти і для потреб своєї сім»ї своєї сім»ї, так як вони були оспорені відповідачкою-позивачкою ОСОБА_2 та спростовані показами свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14
Разом з тим, суд враховує, що позивач – відповідач ОСОБА_1 за кошти, нажиті під час шлюбу придбав у ОСОБА_15 воза, що сторони під час спільного проживання придбавали інше майно, що сторони на час розгляду справи поділили худобу та частину спільно нажитого майна, і що частина майна була втрачена під час сварки, яка мала місце у вересні 2009 року. Також суд враховує, що в господарстві знаходилось і майно, нажите іншими членами цієї родини, а з відповідачкою – позивачкою проживає неповнолітня дитина, яка теж потребує коштів на своє утримання і виховання, поскільки ці обставини теж були доведені в судовому засіданні.
Тому суд вважає необхідним виділити позивачеві – відповідачеві у власність кінський віз вартістю 800 грн., насос водяний «Малиш» вартістю 300 грн., крісло вартістю 250 грн., доріжку вартістю 150 грн., шафу вартістю 300 грн., 1 стіл вартістю 130 грн.,1 ліжко 300 грн., 2 карнизи вартістю 130 грн., 1250 кг. сіна вартістю 375 грн., цеглу в кількості 700 грн. вартістю 700 грн., 46 шт. шиферу 8 хвильового вартістю 1840 грн., 8 шт. шиферу 6 хвильового вартістю 114 грн., 1,5 куб.м. піно блоку вартістю 675 грн., 1,5т. вугілля вартістю 1 350 грн., 1 т. зерна вартістю 755 грн., 2 шт. азбестових труб вартістю 300 грн., 3 стовпи бетонних вартістю 450 грн., 2 залізні бочки вартістю 300 грн., 3 склянки вартістю 18грн. 75 коп., 3 чашки вартістю 15 грн., лопату вартістю 30 грн., граблі вартістю 25 грн., 2 вил вартістю 50 грн., 2 чавуни вартістю 30 грн., 1 теля вартістю 500 грн., 1 свиню вартістю 800 грн., 3 гусей вартістю 150 грн., 1 бройлера вартістю 40 грн., 3 індоутят вартістю 120 грн., а всього на загальну суму 10 997 грн.
Відповідачці - позивачці суд вважає необхідним виділити у власність телевізор «LG» вартістю 600 грн., супутникову антену вартістю 600 грн., 1 диван вартістю 200 грн., карнизи 2 шт. вартістю 130 грн., ліжко вартістю 300 грн., цеглу в кількості 1 500 грн. вартістю 1 500 грн., 1250 кг. сіна вартістю 375 грн., 46 шт. шиферу 8 хвильового вартістю 1840 грн., 38 шт. шиферу 6 хвильового вартістю 114 грн., 1,5 куб.м. піноблоку вартістю 675 грн., 1,5т. вугілля вартістю 1 350 грн., 1 т. зерна вартістю 755 грн., 2 шт. азбестових труб вартістю 300 грн., 3 стовпи бетонних вартістю 450 грн., 1 залізну бочку вартістю 150 грн., лопату вартістю 30 грн., граблі вартістю 25 грн., вила вартістю 25 грн., 2 чавуни вартістю 30 грн., 1 теля вартістю 500 грн., 1 свиню вартістю 800 грн., 3 гусей вартістю 150 грн., 2 індоутят вартістю 80 грн., а всього на загальну суму 10 979 грн.
В іншій частині вимог щодо розподілу спільно нажитого майна подружжя суд вважає необхідним відмовити.
Крім того, суд враховує, що в судовому засіданні було встановлено, що внаслідок того, що позивач – відповідач змінив замки на вхідних дверях жилого будинку і не дає можливості вселитись до свого будинку, відповідачка – позивачка ОСОБА_2 та її діти вимушені змінити умови свого проживання, наймати житло, нести незаплановані витрати, переживати душевні страждання і зазнали моральних переживань, поскільки ці обставини не були спростовані відповідачами в судовому засіданні.
Разом з тим, суд приймає до уваги обставини за яких виник спір між сторонами, те що внаслідок похилого віку і стану здоров»я ОСОБА_5 не мав реальної можливості вчиняти перепони для проживання інших осіб в домогосподарстві, обсяг страждань, пережитих ОСОБА_2, та ОСОБА_4 і виходячи з принципів розумності та справедливості вважає необхідним стягнути на відшкодування моральної шкоди на їх користь з ОСОБА_1 1000 грн., по 500 грн. кожній, а в стягненні коштів на відшкоду-вання моральної шкоди з ОСОБА_5 та в іншій частині позовних вимог щодо відшко-дування моральної шкоди відмовити.
На підставі вище наведеного, керуючись ст.ст. 10, 15, 30, 60, 88, 130, 209, 213, 214, 215-218 ЦПК України, ст. ст. 120-121, 123, 125 ЦК України в ред. 1963 р., ст.ст. 328, 355, 368, 370, 392, 1167 ЦК України в ред. 2003р., ст.ст. 60, 68, 70 СК України, ст.ст. 86, 116, 118, 120 ЗК України;
В И Р І Ш И В:
Позовні заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя та ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, Червленівської сільської ради Лебединського району Сумської області, третя особа - орган опіки та піклування Лебединської райдержадміністарції в Сумській області про розподіл колгоспного двору та визнання права власності на частку в колгоспному дворі, про визнання права на приватизацію земельних ділянок відповідно до часток в майні колгоспного двору, про розподіл майна яке є спільною сумісною власністю подружжя, про усунення перешкод в користуванні приватною власністю та зобов'язання вчинити певні дії, про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/5 частину жилого будинку з цегли 1966 року побудови, який значиться під літ. "А" на плані господарства загальною площею 52,0 кв.м., житловою 44,2 кв.м., літньої кухні, яка значиться під літерою "Б" на плані господарства, сараїв, які значаться на плані господарства під літерами "В, Г, в"; погребу, який значиться на плані господарства під літ. "п/г", дощатої огорожі, яка значиться під літ. "№1-2" на плані господарства розташованого по АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/5 частину жилого будинку з цегли 1966 року побудови, який значиться під літ. "А" на плані господарства загальною площею 52,0 кв.м., житловою 44,2 кв.м., літньої кухні, яка значиться під літерою "Б" на плані господарства, сараїв, які значаться на плані господарства під літерами "В, Г, в"; погребу, який значиться на плані господарства під літ. "п/г", дощатої огорожі, яка значиться під літ. "№1-2" на плані господарства розташованого по АДРЕСА_1.
Визнати право ОСОБА_2 на приватизацію 1/5 частини земельної ділянки, площею 0,36 га, розташованої по АДРЕСА_1.
Визнати право ОСОБА_4 на приватизацію 1/5 частини земельної ділянки, площею 0,36 га, розташованої по АДРЕСА_1.
Зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_5 усунути перешкоди, створені у використанні права на володіння, користування та розпорядження приватною власністю і надати ОСОБА_2,ОСОБА_4 та неповнолітньому ОСОБА_3 зразки ключів від замків вхідних дверей до зазначеного житлового будинку, господарських будівель та споруд господарства розташованого по АДРЕСА_1.
Виділити із спільно нажитого майна подружжя ОСОБА_1 у
власність кінський віз вартістю 800 грн., насос водяний "Малиш" вартістю 300 грн., крісло вартістю 250 грн., доріжку вартістю 150 грн., шафу вартістю 300 грн., 1 стіл вартістю 130 грн.,1 ліжко вартістю 300 грн., 2 карнизи вартістю 130 грн., 1250 кг. сіна вартістю 375 грн., цеглу в кількості 700 грн. вартістю 700 грн., 46 шт. шиферу 8 хвильового вартістю 1840 грн., 8 шт. шиферу 6 хвильового вартістю 114 грн., 1,5 куб.м. піноблоку вартістю 675 грн., 1,5т. вугілля вартістю 1 350 грн., 1 т. зерна пшениці вартістю 755 грн., 2 шт. азбестових труб вартістю 300 грн., 3 стовпи бетонних вартістю 450 грн., 2 залізні бочки вартістю 300 грн., 3 склянки вартістю 18 грн. 75 коп., 3 чашки вартістю 15 грн., лопату вартістю 30 грн., граблі вартістю 25 грн., 2 вил вартістю 50 грн., 2 чавуни вартістю 30 грн., 1 теля вартістю 500 грн., 1 свиню вартістю 800 грн., 3 гусей вартістю 150 грн., 1 бройлера вартістю 40 грн., 3 індоутят вартістю 120 грн., а всього на загальну суму 10 997 грн.75 коп.
Виділити із спільно нажитого майна подружжя ОСОБА_2 у власність телевізор "LG" вартістю 600 грн., супутникову антену вартістю 600 грн., 1 диван вартістю 200 грн., карнизи 2 шт. вартістю 130 грн., ліжко вартістю 300 грн., цеглу в кількості 1 500 грн. вартістю 1 500 грн., 1250 кг. сіна вартістю 375 грн., 46 шт. шиферу 8 хвильового вартістю 1840 грн., 38 шт. шиферу 6 хвильового вартістю 114 грн., 1,5 куб. м. піноблоку вартістю 675 грн., 1,5т. вугілля вартістю 1 350 грн., 1 т. зерна пшениці вартістю 755 грн., 2 шт. азбестових труб вартістю 300 грн., 3 стовпи бетонних вартістю 450 грн., 1 залізну бочку вартістю 150 грн., лопату вартістю 30 грн., граблі вартістю 25 грн., вила вартістю 25 грн., 2 чавуни вартістю 30 грн., 1 теля вартістю 500 грн., 1 свиню вартістю 800 грн., 3 гусей вартістю 150 грн., 2 індоутят вартістю 80 грн., а всього на загальну суму 10 979 грн.
В іншій частині вимог щодо розподілу спільно нажитого майна подружжя відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на відшкодування завданої моральної шкоди на користь ОСОБА_2 500 грн., на користь ОСОБА_4 500 грн.
В іншій частині позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня його проголошення, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення, в той же строк після отримання його копії .
Суддя: В.А. Стеценко.