Справа № 2-а-1353

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

12.11.2010 року суддя Запорізького районного суду Запорізької області Яркіна С.В., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Запорізькому районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни

встановив :

18.10.2010 року позивач звернувся до суду з позовом до УПФ України в Запорізькому районі, в якому вимагає визнати дії відповідача незаконними, зобов’язати відповідача провести нарахування та виплатити йому за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року до чинного часу, підвищення розміру пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням  проведених виплат. У позові зазначено, що позивач просить розглянути справу без його участі та поновити строк звернення до суду за період з 01.01.2007 року до чинного часу, оскільки про порушення  своїх прав він дізнався із преси.

Відповідач УПФУ в Запорізькому районі заперечень проти позову не надав.

Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши надані докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за період з 01.01.2007 року по 18.04.2010 року не підлягають задоволенню, в зв’язку з тим, що відповідно до ст. 102 КАС України суд може у судовому засіданні поновити строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин, або відмовити у поновленні строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.  

Позивач отримав статус «дітей війни» у 2006 році, Закон України «Про соціальний захист дітей війни» є загальнодоступним опублікованим у пресі, тому позивач мав можливість дізнатися   про свої права з дня опублікування Закону, поважних причин пропуску строку у позові (хвороба, інші причини, які заважали своєчасно звернутися за захистом до суду) не зазначено та доказів про поважність пропуску встановленого Законом строку звернення до суду за захистом своїх прав не надано.

Судом встановлено, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, отже відповідно до ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни і в силу ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” має право на отримання державної соціальної підтримки – підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідач сплачує щомісячно позивачу, як дитині війни, підвищення до пенсії в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Рішенням КС України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II ЗУ від 28.12.2007 р. N 107-VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" щодо визначення розміру підвищення до пенсії, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Отже після набрання законної сили рішення КСУ від 22.05.2008 року відновлена дія ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, яка передбачає доплату 30 % мінімальної пенсії за віком, яка у 2010 році не була обмежена у дії. Постанова КМУ від 28.05.2008 року №530 є підзаконним нормативним актом і не повинна була застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, який має вищу юридичну силу та відповідно до ст. 9 КАС України судом застосовуються до спірних правовідносин Закон України "Про соціальний захист дітей війни". У відповідності до вимог ч.2 ст.71 КАС України, відповідач повинен був довести правомірність своєї бездіяльності стосовно позивача. Проте відповідачем не було надано будь-яких доказів щодо правомірності його бездіяльності на період заявлених вимог – за останні шість місяців, що передують зверненню до суду, тому вимоги позивача підлягають задоволенню. Згідно вимог ст. 99 -100, 107 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів встановлюється шестимісячний строк з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 22, 55, 95 Конституції України, Законом України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 17, 69-71,  183-2 КАС України,  ст.ст. 3, 4 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",  суд,  

                        ПОСТАНОВИВ:

Визнати бездіяльність  управління Пенсійного фонду України в Запорізькому районі щодо нездійснення перерахунку ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком - неправомірною.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Запорізькому районі здійснити перерахунок ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 18.04.2010 року по 12.11.2010 року з урахуванням різниці, яка була виплачена.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови через Запорізький районний суд Запорізької області.

Суддя                                 С.В. Яркіна