Судове рішення #12202351

                                                                                                                                 Справа № 2-3259/10/03

Р І Ш Е Н Н Я                                                                                 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23 листопада 2010 р.                                                                                   м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді   Діденко С.А..,

при секретарі -            Бібик К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив суд стягнути з відповідача на його користь борг у сумі 1318365,93грн. та судові витрати. Свої позивні вимоги він обгрунтував тим, що між ним та відповідачем 24.06.2008р. був укладений Договір позики, згідно з яким відповідач отримав від нього грошові кошти у сумі 970000,00грн. та зобов’язався повернути їх йому до 24.12.2008р . Проте  забов’язання відповідачем виконано частково . 11.09.2008р. відповідач повернув йому 139000 доларів США, при цьому курс НБУ та той час складав 485,17грн. за 100 доларів США. Таким чином, відповідачем було повернуто лише частину боргу, розмір якої складає: 139000$х485,17грн./100$=674386,30грн. Неповернутою залишилася частина боргу в розмірі: 970000,00грн.-674386,30грн.= 295613,70грн . Станом на 12.03.2010р. зазначений залишок боргу залишається неповернутим. Таким чином, прострочка повернення зазначеної суми боргу склала за період з 24.12.2008р. по 15.03.2010р., 445 днів. Сума процентів за користування позикою за період з 24.06.2008р. по 15.03.2010р. складає 74638,86грн. Згідно п.6 Договору позики від 24.06.2008р. в разі неповернення боргу в розмірі та в строки, встановлені договором, відповідач зобов’язаний сплатити позивачеві грошову суму з урахуванням індексу інфляції  та 3,0% від простроченої суми. Згідно даних офіційного сайту Державного комітету статистики індекс інфляції в грудні 2009р. до грудня 2008р. становив 112,3%, тому інфляційне збільшення неповернутої відповідачем позивачеві суми боргу за 2009р. дорівнює 12,3%, що в складає: 295613,70грн.х12,3%=36360,49грн. Індекс споживчих цін (індекс інфляції) в лютому 2010р. порівняно з груднем 2009р. склав 103,7%, отже інфляційне збільшення належної до повернення відповідачем позивачеві суми боргу за 2010р. має бути розраховане наступним чином: 295613,70х3,7%=10937,71грн. Три проценти річних від простроченої суми боргу відповідача перед позивачем складає: 295613,70х3,0%/365днів х445днів (прострочення)=10815,17грн. Крім того, згідно з умовами Договору «У випадках несвоєчасної сплати будь-яких вищевказаних платежів позивальник зобов’язується сплатити позикодавцю неустойку у розмірі 2000,00грн. за кожний день прострочки. Термін прострочення відповідачем повернення залишку боргу складає 445днів., отже загальний розмір належної до сплати відповідачем позивачеві неустойки становить 445х2000 грн.=890000 грн. , а всього суму стягнення з відповідача визначено в обсязі 1318365,93грн.

У судовому засіданні  представник позивача  свої позивні вимоги підтримав.

    Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав , подав заперечення на позов і пояснив, що у вересні 2008 року він за домовленістю з ОСОБА_1 повернув йому суму позики  шляхом  передачі  139000 доларів США, що  за комерційним курсом  6.98 складало 970220 грн. Крім того,  відповідач  заперечував вимоги  щодо стягнення  з нього процентів за користування позикою , посилаючись на відсутність  у позивача  для цього правових підстав , а також   щодо неустойки , яка позивачем визначена втричі більше суми заборгованості.

    Суд, вислухавши пояснення сторін, вчинивши дослідження матеріалів справи, вважає, що позов підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

За   договором позики від 24.06.2008р. ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 970000,00грн. зі строком їх повернення 24.12.2008р. (а.с.5).

11.09.2008 р. ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 в рахунок  повернення суми позики 139000 доларів США.                                       (а.с.6)

Відповідних обставин позивач і відповідач не заперечують.

За розрахунком позивача  залишок  неповернутої йому суми позики складає 295613 грн.   В розрахунку  використано курс долара США  до гривні 4,85.

Відповідач не погоджується  з тим що за ним зберігається заборгованість за договором позики.

В письмовому  поясненні суду на заперечення відповідача, ОСОБА_1 не підтвердив домовленості з відповідачем щодо врахування  повернутої ним суми 139000 доларів США в  повне покриття  отриманої суми позики.

Відповідно до1049 ЦК України позичальник  забов’язаний повернути позикодавцеві позику у такій самій сумі  у строк та в порядку , що встановлені договором.

За договором позики  відповідач отримав 970 000 грн.  що в еквіваленті складало 200000 доларів США.

Заперечення позивач щодо  домовленості , якою змінювалися умови договору  судом  до уваги не приймаються. Відповідно до  ст.59 ЦПК України обставини справи , які за законом  мають бути підтверджені  певним засобами  доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Відповідно до  змісту ст.1051 ЦК України  якщо договір позики  має бути укладений в письмовій формі, рішення суду  щодо  обставин виконання, або неналежного виконання  забов’язань за договором позики не може ґрунтуватися на  свідченнях свідків.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином та відповідно до умов договору.

    Таким чином суд приходить до висновку  що вимоги позивача щодо стягнення  неповернутої відповідачем  суми позики в розмірі 295613,70 грн. є обґрунтованими .

    Щодо  вимог позивача  про  стягнення з  відповідача  процентів за користування  позикою в обсязі  облікової ставки НБУ за час з 24.06.2008 р. до 15.03.2010 р.  то  відповідні вимоги позивача суд вважає такими що не підлягають задоволенню.

    Відповідно до п.2 Договору позика є безпроцентною.  Тому нарахування процентів за час користування позикою  суперечить умовам цього договору і стягненню не підлягають. (а.с.5).

    Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання  від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором.

    Відповідно  до п.6 Договору визначено , що  у разі неповернення  боргу в сумі і в строки, передбачені Договором «позичальник» забов’язаний сплатити  грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України з урахуванням  індексу інфляції за весь час  прострочення. А також 3% річних  від простроченої суми.  

Таким чином  умовами договору визначена відповідальність   відповідача  у разі  невиконання  грошового забов’язання.

 В  позові заявлені вимоги щодо стягнення  з відповідача  суми позики  з урахуванням  індексу інфляції  за період  з грудня 2008 р до 2009 року  та   до лютого 2010 р.

Суд доходить  до висновку що  задоволенню підлягає сума  позики з урахуванням індексу інфляції лише за період   з грудня 2009 р.  до лютого 2010  р. в сумі 10937,71 грн . , а також  частково вимоги щодо  стягнення  3% річних  за час  з 24 грудня 2009  р.  по   15 березня 2010  р. тобто за 81 день в сумі 296613,70х3,0% /365 х 81 дні (прострочення)=1968 грн. за  час   порушення  грошового забов’язання.

Щодо вимог позивача про стягнення  неустойки,   суд у відповідності до ч.3 ст.551 ЦК України доходить до висновку  що вони підлягають частковому задоволенню в розмірі 10000 грн.

Зменшуючи розмір стягнення неустойки , суд виходить з того, що  позивачем не приведено  даних та доказів  настання для нього  збитків або будь яких інших  несприятливих  наслідків, тому стягнення неустойки у визначеному розмірі відповідатиме  принципу справедливості і розумності засад  цивільного законодавства, визначеному в ст. 3 ЦК України.

Всього на користь  позивача суд стягує : 295613,70 грн+10937,71 грн.+ 1968 грн+10000 грн.=318519,41 грн.

В інший частині позивних  вимог суд позивачу відмовляє.  

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд стягує з  відповідача пропорційно задоволених вимог 400 грн. судових витрат по сплаті держмита та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення на користь позивача.

    Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 208-218 ЦПК України, ст.ст.526,530, 625,1048 ЦК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

 Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 318519,41 (триста вісімнадцять тисяч п’ятсот дев’ятнадцять)грн., держмито у розмірі 400,00 (чотириста)грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30,00 (тридцять)грн.

В інший частині  позовних вимог –відмовити.

Апеляційна скарга  на рішення суду може бути подана протягом  10 днів з дня проголошення рішення.

                  Рішення надруковано  в  нарадчій кімнаті  і є оригіналом.

                СУДДЯ

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація