Справа № 2-а-269\2010 року
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2010 року Снігурівський районний суд Миколаївської області
у складі : головуючого - судді Кішковській З.А.,
при секретарі - Забаровській С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Снігурівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області про захист соціальних прав, визнання протиправною бездіяність щодо забезпечення проведення виплат дітям війни та зобов’язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
05 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області про захист соціальних прав, визнання протиправною бездіяність щодо забезпечення проведення виплат дітям війни та зобов’язання виплати розміру заборгованості державної соціальної допомоги у вигляді щомісячного підвищення до раніше призначеного розміру пенсійних виплат за статусом «діти війни», за період з 09 липня 2007 по 31 грудня 2007 року у сумі 707грн.90коп., з 01 січня по 31 грудня 2008 року у розмірі 1168грн.50коп., за період 01 січня по 31 грудня 2009 року у сумі 1313грн.40коп, з 01 січня по 01 листопада 2010 року у сумі 1618грн.
В заяві вказав, що належить до соціальної категорії громадян за статусом „Діти війни”, та має право на соціальні пільги згідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (далі Закон), в тому числі на передбачене ст.6 Закону щомісячне підвищення призначеної попередньо пенсії ( за досягненням пенсійного віку) на 30% від розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідачем у порушення чинного законодавства нарахування і виплата належного розміру зазначеної гарантії з 01 січня 2007 року не провадиться.
У судовому засіданні позивач позов підтримав, пояснивши, що за статусом дитина війни отримує з 01 січня 2008 року підвищення до пенсії за віком у розмірі 47грн., який надалі поступово збільшувався до теперішніх 49грн.80коп. Заявивши клопотання про поновлення строку для звернення до суду за захистом порушених прав за період, що передує 05 травня 2010 року просив винести рішення про стягнення різниці виплаченого та належного по сплати підвищення загальним розміром 4807грн.80коп. і відшкодування судових витрат.
Представник Управління пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області в судове засідання не з'явився. Начальник Управління пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області згідно наданого листа просила справу розглянути у відсутність відповідача, зазначивши про не визнання позовних вимог на підставі раніше наданих заперечень.
Дослідивши докази, суд прийшов до наступного.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, постійно проживає в м.Снігурівка Миколаївської області (дані паспорта НОМЕР_1, виданого 19 серпня 1999 року Снігурівським РВ УМВС) та підпадає під дію Закону України "Про соціальний захист дітей війни" №2195 від 18.11.2004 року (далі Закон), остільки є громадянином України і на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни не досяг вісімнадцятирічного віку (ст.1 Закону). Позивач отримує пенсію за віком у УПФУ у Снігурівському районі з постановленням на пільговий облік до УПСЗН Снігурівської РДА за статусом «Дитина війни» (дані пенсійного посвідчення №НОМЕР_2, виданого 22 січня 2004 року).
В силу ст.6 Закону «дітям війни» пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно ст.3 Закону державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином, позивач відповідно до цього Закону має право на підвищення отримуваної пенсії за віком на 30 % від розміру мінімальної пенсії за віком. Але йому в цьому відмовлено листом - відповіддю Управління пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області вих.№5223\06 від 18 жовтня 2010 року (а.с.9-10) .
За ст. 46 Конституції України, що має найвищу юридичну силу (ст.8 Конституції України) громадяни мають право на соціальний захист у випадках, передбачених законом.
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст.55 Конституції України).
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб.
Суд вважає, що відмовляючи позивачу у додатковій виплаті відповідач порушив права ОСОБА_1, визначені Конституцією України та вказаним Законом.
Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України, при розгляді справ, застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду – як джерело права.
Згідно зі ст.1 Протоколу №1 до вказаної Конвенції, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття «власності», яке міститься у ч.1 ст.1 Протоколу №1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права» і, таким чином, як власність.
Європейський Суд з прав людини при розгляді справи «Кечко проти України» (заява №63134\00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок , вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду). У зв'язку з чим Європейський суд не прийняв до уваги позицію уряду України про колізію двох нормативних актів – Закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, та Закону України «Про державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку уряду України, превалювали як lex specialis. Європейський суд не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, постільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Невиконання державою в особі Пенсійного Фонду (на який покладено проведення виплат за аналогією з положеннями Закону України «Про бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року за №107-У1) та яким провадять нарахування і виплати утримання пенсіонерам, у тому числі і маючим статус «Діти війни», постільки Законом передбачено щомісячне підвищення саме пенсій, розміру довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії) своїх соціальних зобов’язань щодо окремих громадян ставить їх у не рівні умови, підриває принцип довіри особи до держави і закономірно призводить до порушення принципів соціальної справедливості у правовій державі. Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діє у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 і здійснює свої повноваження щодо призначення пенсій, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, держава має зобов’язання забезпечити реалізацію громадянам своїх конституційних прав і делегувала проведення підвищення відповідачеві по справі.
Суд вважає, що обов’язок по нарахуванню та випалі доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має бути покладено на Управління Пенсійного фонду України за місцем її проживання, тобто УПФУ у Снігурівському районі.
Не підлягають прийняттю заперечення проти позову з боку відповідача, у тому числі і щодо законодавчого не врегулювання розміру мінімальної пенсії за віком, що підлягає застосуванню для обчислення розміру доплати, порядку виплат та джерел фінансування. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІУ. Іншого нормативного акту, який визначав би цей розмір або встановлював інший розмір, немає, що не може бути підставою для відмови у реалізації позивачкою конституційної гарантії. Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 19.05.2009 року №27-у/2009 у справі №2-25/2009 дійшов висновку про однозначність вимоги у частині ч.3 ст.28 Закону України №1058 щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у а.1 ч.1 цієї статті виключно для визначення розмірів пенсій, визначених згідно з цим Законом. Тоді як, у даному випадку цей розмір підлягає застосуванню для визначення розміру підвищення до вже призначеної пенсії. Відповідачем не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов»язку щодо нарахування і виплати позивачці доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково без зобов'язання відповідача про виплату визначеного у заяві розміру доплати, постільки такі розрахунки мають бути проведені спеціалістами УПФУ у Снігурівському районі за наявності спеціальних знань, по різниці від передбаченого розміру державної соціальної допомоги та фактично сплаченого.
При вирішенні спору суд вважає, що клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду за захистом порушеного права є обгрунтованим з огляду на його похилий вік і відсутність юридичної освіти, сам позивач вказав, що про належність йому виплати підвищення до пенсії дізнався з телевізійної передачі влітку 2010 року і постановляє про задоволення вимог за періоди з 09 липня по 31 грудня 2007 року, 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 05 листопада 2010 року.
У відповідності до ст.94 КАС України суд постановляє про відшкодування позивачу судових витрат, розмір яких підтверджено наданими квитанціями про оплату судового збору (а.с.1).
Керуючись ст.ст. 122, 138, 158-163 КАС України, ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області про захист соціальних прав, визнання протиправною бездіяльність щодо забезпечення проведення виплат дітям війни та зобов’язання вчинити певні дії – задовільнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області щодо не проведення виплат ОСОБА_1 підвищення розміру пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової соціальної гарантії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції 18 листопада 2004 року до розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнобов’язкове державне пенсійне страхування» за періоди з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 01 січня по 31 грудня 2009 року, з 01 січня по 05 листопада 2010 року.
В іншій частині позовних вимог – відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 - 3 грн. 40 коп. витрат по оплаті судового збору в дохід держави при подачі позовної заяви.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Снігурівський районний суд протягом 10-ти днів з моменту її проголошення.
СУДДЯ