Справа № 2-1474/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е  М     У К Р А Ї Н И

23 листопада 2010 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої  судді Кривошеї С.С..

при секретарі Фадєєвій Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Першотравенську Дніпропетровської області у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Першотравенську Дніпропетровської області про поновлення строку для звернення до суду та стягнення недоплачених сум пенсії дітям війни,

В С Т А Н О В И В:

12 липня 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Першотравенську Дніпропетровської області про поновлення строку для звернення до суду за захистом порушених прав про стягнення підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01 квітня 2007 року до 01 квітня 2010 року включно, оскільки через похилий вік, погане самопочуття не могла звернутися до відповідача, а грубе порушення її прав, що на момент винесення рішення Конституційним Судом тривало понад два роки, їй стало відомо тільки після звернення до відповідача, який надав їй довідку про розмір сплачених надбавок як дитині війни, визнання відмови у виплаті підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком Управлінням Пенсійного фонду України у місті Першотравенську незаконною, стягнення на її користь з Управління Пенсійного фонду України в місті Першотравенськ  недоплаченого їй щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2007-2010 роки як дитині війни в сумі 5872 гривня 53 копійок.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивачу як дитині війни повинна виплачуватись щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але відповідач надбавку до пенсії у встановленому розмірі позивачу не нараховував та не виплачував. Такі дії відповідача є протиправними, такими, що суперечать Конституції України та Законам України.

Позивачка надала заяву про слухання справи у її відсутність.

Відповідач у справі Управління Пенсійного фонду України в місті Першотравенську Дніпропетровської області позов не визнав, надав суду заперечення згідно яких вважає вимоги позивачки безпідставними, оскільки статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції цього Закону до 01.01.08 р., було передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. При цьому в самому Законі України «Про соціальний захист дітей війни» не визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення розрахунку відповідного підвищення особам, які мають статус «Діти війни». Визначення терміну мінімальний розмір пенсій за віком, надано лише в статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», але цей термін застосовується лише для визначення розмірів пенсій, які призначені тільки за цим Законом, що також зазначено в ухвалі Конституційного суду України від 19 травня 2009 року № 27-у/2009. Непоширення мінімального розміру пенсії за віком, установленого абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої статтею 6 Закону № 2195. Ця прогалина полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватися пенсії дітям війни. Заповнення прогалин має здійснюватися законодавцем. На законодавчому рівні розмір мінімальної пенсії для обчислення підвищення дітям війни протягом 2007 року не був визначений, зміни внесені тільки з 01.01.2008 року. Відповідно до п.4 ст. 85 Конституції України затвердження  Державного бюджету України та внесення змін до нього належить до повноважень Верховної Ради України. Крім того, слід зазначити, що надбавки та підвищення, встановленні до пенсій, виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Станом на 01.10.2010 року зміни до статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та до статті 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Верховною Радою України не вносились, тому управління Пенсійного фонду України в м. Першотравенську не є належним відповідачем за всіма заявленими вимогами. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.08 внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема в статтю 6 зазначеного вище Закону, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто у розмірі 10 % від прожиткового мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст.58 Закону України Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» складає з 1 січня – 470 гривень, з  1 квітня – 481 грн., з 1 липня – 482 гривні, з 1 жовтня – 498 гривень., а саме: з 01.01.08 – 470грн. (прожитковий мінімум) х 10%= 47 грн. х 3 міс. = 141,0 грн. з 01.04.08 – 481 грн. (прожитковий мінімум) х 10% = 48,10 грн. х 3 міс. = 144,3 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня – 48,1 гривні, з 1 липня – 48,2  та з 1 жовтня – 49,8 гривні. Станом на 01.10.2010 відповідні зміни до постанови не вносились., тому протягом 2009 року та по серпень 2010 року Позивач отримував підвищення до пенсії у відповідності до зазначеної постанови. Крім того, відповідно до статті 73 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов’язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду. Забороняється використовувати кошти Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі, не передбачені цим Законом.

Крім того, позивачкою пропущено строк звернення до суду  передбачений ст.99 КАС України за період з 01.01.2007 по 12.07.2009 р.

Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення пункту 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 положення п. 41 розділу 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року були визнані такими, що не відповідають вимогам Конституції України (є неконституційними), що не позбавляло права Позивачу звернутися до суду в річний строк з дня винесення вищезазначеного рішення суду або з дня коли Позивач дізнався про порушення своїх прав. Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України (в редакції закону до 30.07.2010 року) за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк звернення до суду, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином, на момент звернення до суду 12.07.2010 за захистом своїх прав щодо перерахунку та виплати підвищення до пенсії як особі, яка має статус «Дитини війни» за період з 01.01.2007 по 12.07.2009 р. позивачем пропущено строк звернення до суду, передбачений ст.99 КАС України. Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Просить суд залишити адміністративний   позов без задоволення та адміністративну справу розглянути без участі відповідача в порядку письмового провадження.

Представник відповідача надав суду заяву про слухання справи у її відсутність.

Дана справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст.122 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість  позовних вимог позивача за 2007-2010 роки в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивачка відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.06, набула статусу «дитина війни», що надає їй право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Позивачка перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в м. Першотравенську. Як особі, що має статус «дитини війни», позивачці у 2009 році та 2010 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» призначалося та виплачувався частково у розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530,з 01 жовтня 2008 року по теперішній час по 49,8 гривень щомісячно,що підтверджено наданими суду запереченнями на позов.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.06 дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Конституційний Суд України в Рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є і те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .

Таким чином, з 01 січня по 09 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи статті 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв’язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто з часу прийняття цього рішення відновлено право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів». Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» змінено, встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту»).

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 № у справі № 1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Отже, з цієї дати особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.

Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати,в абсолютних сумах у межах асигнувань передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Статтею 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» надано право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названі норми передбачають встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже нарахування та виплата у 2009 році та у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги,що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Вирішуючи позовні вимоги позивачки по суті суд приходить до наступного:

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України (в редакції закону до 30.07.2010 року) за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк звернення до суду, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, на момент звернення до суду 12.07.2010 за захистом своїх прав щодо перерахунку та виплати підвищення до пенсії як особі, яка має статус «Дитини війни» за період з 01.01.2007 по 12.07.2009 р. позивачкою пропущено строк звернення до суду, передбачений ст.99 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Тому, суд вважає, що позовні вимоги позивачки в частині перерахунку та виплати підвищення до пенсії як особі, яка має статус «Дитини війни» за період з 01 січня 2007 року по 12 липня 2009 року, не підлягають задоволенню в зв’язку з пропуском строку звернення до суду і суд вирішує решту позовних вимог за період з 12 липня 2009 року по 01 червня 2010 року.

Суд вважає неправильною вимогу позивача про стягнення з відповідача підвищення пенсії в сумі 5872 грн. 53 коп.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування. їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд не може здійснювати розрахунок суми підвищення до пенсії дитині війни, оскільки це відноситься до повноважень відповідача, внаслідок чого суд повинен зобов'язати відповідача вчинити певні дії щодо перерахунку підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

З урахуванням наведених обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в частині визнання неправомірною бездіяльності відповідача відносно виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому ст.6 Закону № 2195-IV-30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та зобов’язання відповідача перерахунку та виплаті на користь позивача підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України № 2195-IV за період з 12 липня 2009 року до 01 червня 2010 року, тобто в межах річного строку для звернення до суду за захистом своїх прав, та в межах заявлених позивачем вимог, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

На час розгляду цієї справи розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Передбачене ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом (ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання соціальної допомоги, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Також суд вважає помилковим посилання відповідача на п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.08 № 530, яким встановлено розміри підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії. При нарахуванні позивачу щомісячної соціальної допомоги як дитині війни має застосовуватися саме Закон України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки Закони України мають вищу юридичну силу.

Згідно зі статтями 113, 116, 117 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України; забезпечує виконання Конституції і законів України; видає постанови і розпорядження виключно в межах своєї компетенції.

Таким чином, розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни», передбачений ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік.

Відсутність грошових коштів на виплату підвищення до пенсії в даному випадку не позбавляє позивача, як особу, що має статус дитини війни, права на отримання такої надбавки. Закон України не обмежує таке право наявністю фінансування.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни».

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача здійснити перерахунок підвищення до пенсії позивачці як дитині війни, вважаючи позовні вимоги позивачки про стягнення на її користь сум підвищення до пенсії необґрунтованими.

На підставі викладеного, ст. ст. 2,4,6,8,9,19,69,94,102,104,159,160,163 КАС України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Першотравенську Дніпропетровської області про поновлення строку для звернення до суду та стягнення недоплачених сум пенсії дітям війни задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Першотравенськ Дніпропетровської області щодо своєчасного перерахунку та виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 12 липня 2009 року до 01 червня 2010 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в місті Першотравенськ Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 12 липня 2009 року до 01 червня 2010 року, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі: судовий збір у розмірі 51 /п’ятдесят одна/ гривня 00 копійок та витрати з інформаційно – технічного забезпечення судового процесу, пов’язаного з розглядом справи у розмірі 120 /сто двадцять/ гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Першотравенський міський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня її проголошення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою,яка її подає,до суду апеляційної інстанції.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу,а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку,передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу,було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді,то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СУДДЯ:                                                  /С.С. Кривошея/