Справа № 2а- 767/10/0408
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2010 року
Суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Свистунова О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, у письмовому провадженні, справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про зобов’язання вчинити певні дії відносно виплати надбавки до пенсії як дитині війни, -
встановив:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області та посилається на ті обставини, що відповідно до ст.1 Закону України № 2195 1У від 18.11.2004 року „ Про соціальний захист дітей війни ” має статус дитини війни та на підставі ст.6 зазначеного Закону має право на виплату щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком . У період 2006 – 2007 року така допомога йому не виплачувалась взагалі, а починаючи з 01 січня 2008 року і до теперішнього часу виплачується, однак не в повному обсязі.
Позивач вважає, що районним управлінням Пенсійного Фонду України порушені його права на отримання соціальної допомоги. З зазначеного питання він звертався до відповідача, але йому було відмовлено у проведені доплати надбавки до пенсії.
Позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахуванні та виплаті йому щомісячної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року; зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії у відповідності до ст.. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі визначеному ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» , також просив стягнути з відповідача судові витрати на його користь.
У судове засідання позивач не з’явився. До початку розгляду справи надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримав заявлені вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити .
Представник відповідача , належним чином сповіщений про день та час розгляду справи до суду не з’явився, причини своєї неявки суду не повідомив.
Відповідно до вимог ст.. 128 КАС України суд розглядає справу у письмовому провадженні, без застосування технічного запису.
Дослідивши письмові докази, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню за наступними підставами.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13) та є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" №2195-ІУ від 18 листопада 2004 року, та має статус "дитини війни", що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 19.01.2004 року (а.с.14).
Згідно статті 6 Закону №2195-1У дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 1 січня 2006 року.
Позивач ОСОБА_2 тільки починаючи з 01.01.2008 року, почав отримувати призначену йому щомісячну соціальну допомогу, що підтверджується наданою відповідачем відмовою за № С6/01-40 від 27 січня 2010 року (а.с.15-17).
Згідно з вимогами ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії.
До суду за захистом порушеного права, позивач вперше звернувся 17.03.2010 року, однак, у зв»язку зі змінами до Цивільно процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України від 18.02.2010 року № 1691- / І, які набрали чинності 10 березня 2010 року було встановлено, що спори з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них мають розглядатись у порядку цивільного судочинства, ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 22 березня 2010 року йому було відмовлено у відкритті провадження та було повернуто позов.
Крім того, як було з’ясовано в суді, 29 вересня 2010 року позивач вдруге звернувся до суду із зазначеними вимогами в порядку цивільного судочинства, однак, ухвалою суду від 01 жовтня 2010 року йому також було відмовлено у відкриття провадження з тих підстав, що в ідповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010 по справі № 1-40/2010 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України положень Закону України " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов"язаних із соціальними виплатами" від 18 лютого 2010 року № 1691- / І, яким були внесені зміни до ст.15 ЦПК України та виключений п.3 ч.1 ст.18 КАС України – визнано такими, що не відповідають Конституції України та втрачають свою силу з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Тому, позивач і звернувся до суду 03 листопада 2010 року в порядку передбаченому КАС України, з вищевказаним адміністративним позовом, у зв’язку з чим вважає, що ОСОБА_2 не пропущено строк звернення до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до ч.2 ст.87 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" №1931-ХП від 6 грудня 1991 року (з наступними змінами) сума пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.
До того ж, позивач є особою похилого віку, крім пенсії не отримує інших доходів та не має можливості купувати спеціальні юридичні видання, також, враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає , що встановлений ст.99 КАС України шестимісячний термін звернення до суду пропущений ним з поважних причин та підлягає поновленню.
Вирішуючи позовні вимоги щодо підвищення пенсії позивачу у 2006 році , суд виходить з наступного.
Дію статті 6 цього Закону було зупинено на 2006 рік відповідно п.17 ст.77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року № 3235-ІУ. Проте, Законом України від 22 березня 2006 року №33 67-1V "Про внесення змін до ЗУ "Про Державний бюджет України на 2006 рік" було внесено зміни та виключено п.17 ст.77 зазначеного закону.
Ці зміни набули законної сили через 10 днів після опублікування 22 березня, тобто 02 квітня 2006 року було відновлено дію ст. 6 в редакції від 1 січня 2006 року.
Разом з тим, відповідно до вимог ст. 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року (із змінами, внесеними 19 січня 2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Але Кабінет Міністрів України у 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії "дітям війни", що у свою чергу виключало можливість збільшення пенсії "дітям війни".
Згідно довідки відповідача, підвищення пенсії позивачу у 2006-2007 роках як "дитині війни" не здійснювалося.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача, які стосуються вимог про донарахування та виплату надбавки до пенсії у 2006 року задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на законі.
Відносно вимог по виплатам за 2007 рік , суд виходить з наступного.
Дію ст. 6 Закону на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 нього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону. Таким чином, відновлено дію ст. 6 закону України № 2195-ІУ.
Отже, управління Пенсійного фонду України повинно були зробити перерахунок пенсії позивачу починаючи з липня 2007 року. Підстави для перерахунку за період з січня по 9 липня 2007 року - були відсутні.
Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, №1058-ІУ мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття "мінімальна пенсія за віком", про яке йдеться в ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.
Положення ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Так, згідно з частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006 №489-У "Про Державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 01 січня - 380 гривень, з 01 квітня - 406 гривень, з 01 жовтня - 411 гривень.
У відповідності до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 з 01 квітня та з 01 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Крім того, згідно ч.2 ст.85 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 р. №1788-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.
Таким чином, відповідач повинен був підвищити пенсію починаючи з 9 липня по 31 грудня 2007 року в наступних розмірах: за липень - [(406 грн.+1%) х 30%] : 31 х 23 дня = 123,02 : 31 х 23 = 91,27 грн.;за серпень - вересень [(406 грн.+1%) х 30%] х 2 міс. = (410,06 х 30%) х 2 = 123,02 х 2 = 246,04 грн.; жовтень-грудень [(411 грн. + 1%) х 30%] х 3 =415,11 грн. х 30% х З = 124,53 грн. х 3 = 373,59 грн., а всього за 2007 рік необхідно донарахувати 710,90 грн.
Вирішуючи позовні вимоги щодо підвищення пенсії позивачці у 2008 році , суд виходить з того, що правові підстави для вирішення таких вимог є аналогічними 2007 року.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VI "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України №2195-IV викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Відповідно до частини 4 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Підстави для підвищення пенсії за період з січня по 22 травня 2008 року - були відсутні, оскільки позивачу пенсія виплачувалася у збільшеному розмірі у січні - березні 2008 року на 47 грн., щомісячно (10% від 470 грн. - прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність), а в квітні на 48,10 грн., тому позовні вимоги за цей період - не підлягають задоволенню.
Проте, Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" N 107-УІ від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" №2195-ІУ в новій редакції.
Таким чином, відновлено дію ст. 6 Закону України №2195-ІУ.
Ст. 58 ЗУ "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 01 січня - 470 грн., з 01 квітня - 481 грн., з 01 липня - 482 грн., з 01 жовтня - 498 грн.
Таким чином, відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в наступних розмірах:
травень- (481 грн. х 30%): 31 х 10= 144,3 :31 х 10= 46,55грн.;
червень- 481грн. х 30% = 144,3 грн.
липень - вересень (482 грн. х 30%) х 3 міс. = 144,6x3 =433,80 грн.;
жовтень-грудень (498 грн. х 30%) х 3 міс. = 149,40 х 3 = 448,2 грн.
а всього за 2008 рік необхідно було нарахувати та виплатити - 1072,85 грн.
Підлягають також задоволенню і вимоги щодо підвищення пенсії і за період січень 2009 року - листопад 2010 року , тобто, по час розгляду справи у суді, оскільки, вищенаведені положення закону мають законну силу та не були призупинені.
Відповідно до вимог ст. 54 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2009 рік" № 835-VI від 26.12.2008 встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Тобто цей розмір складає 498 грн.
Таким чином, під час розрахунку за період січень 2009 року - листопад 2010 року необхідно застосовувати вищезазначений розмір. Тоді, розмір підвищення пенсії позивача як "дитині війни" буде наступний: з 01січня 2009 року по грудень 2009 року – 2264,70 грн., тоді як виплатили – 597,60 грн. Недоплата склала – 1667,10 грн. А з 01 січня 2010 року по вересень 2010 року – відповідач повинен був виплатити – 1899 грн., тоді як було виплачено лише 448,20 грн. Недоплата склала – 1450,80 грн. Тобто, за весь період з 2007 року по вересень 2010 року відповідач повинен був перерахувати та виплатити позивачці – 4 315,34 грн.
Таким чином, суд вважає, що відповідач починаючи з 22 травня 2008 року неправомірно застосовує п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року, якою встановлено, що "дітям війни" (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії виплачується підвищення у розмірах : з 22 травня - 48,1 гри., з 01 липня - 48,2 грн., з 01 жовтня - 49,8 грн., бо ці положення протирічать Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.
Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного суду не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду.
Згідно відмови виданої УПФУ в Дзержинському районі міста Кривого Рогу від 27.01.2010 року у 2006 році та 2007 році виплати надбавки до пенсії, як дитині війни, позивачу не здійснювалися, а з 22.05.2008 року, тобто з моменту, коли на підставі рішення Конституційного суду України в неї виникло право на отримання вищеназваної надбавки в розмірі , передбаченої ст. 6 Закону №2195-1У, йому виплачувалось : з 01.01.2008 року по 47 грн. щомісячно, з 01.04.2008 року по 48,10 грн. щомісячно, з 01.10.2008 року по 49,80 грн. щомісячно.
Суд вважає за можливе вирішити спір по суті з метою захисту прав позивача, їх відновлення, недопущення судової тяганини та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплати позивачу надбавку до пенсії згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за період 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за період з 01 січня 2009 року по 24 листопада 2010 року, тобто по час винесення рішення суду, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці яка була виплачена у цей період позивачу у меншому розмірі ніж передбачено зазначеними нормами закону або не виплачена.
Доводи відповідача стосовно того, що відповідно до вимог ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, і до такої категорії громадян як "діти війни" не застосовується, а згідно ст. 7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій "дітей війни" здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і Пенсійний фонд України не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян - є хибними та спростовані вищенаведеними висновками.
Суд зауважує, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону, судом не приймається до уваги.
Так, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Суди не повинні приймати до уваги обставини, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. І тому до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення "Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження па підставі н. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону покладено па відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача. Вимоги позивача про зобов`язання відповідача виплатити недонараховану йому суму у конкретному розмірі - не підлягають задоволенню, оскільки, суд не може перебирати на себе функцію органу та визначати розмір пенсії до виплати, а відповідно і проводити розрахунки щодо не донарахованої суми. Крім того, відповідач лише визначає розмір пенсії у відповідному розпорядженні, яке передає на виплату іншій установі та до компетенції відповідача не входить здійснення безпосередньо виплати пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб"єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного (або відповідного місцевого) бюджету України. Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем присуджуються йому відповідно до частини задоволених вимог, отже суд вважає, що на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору 03 грн.40 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,9,10,11,17,69-72,86,94,99,100,128,160-162,167,186,254 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Заявлений адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_2 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 24 листопада 2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком - неправомірною.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 27 листопада 2010 року, по день розгляду справи у суді, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
У задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з бюджету м. Кривого Рогу на користь позивача судовий збір у розмірі - 03 грн.40 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя: Свистунова О.В.