справа № 2-а-267 /2010 р.                                                                                                                                                                      

                                                                    П О С Т А Н О В А

                                                             І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

26.11. 2010 року                                                                                                м.Звенигородка

        Суддя Звенигородського районного суду,Черкаської області Гончаренко Т.В.,розглянувши у відкритому  судовому засіданні в   залі суду м. Звенигородки адміністративний позов  ОСОБА_2 до Управління Пенсійного  фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про  визнання  дій неправомірними  та перерахунку пенсії,-

                                                                      в с т а н о в и в :

позивач  просить визнати  неправомірною відмову Управління Пенсійного Фонду України в Звенигородському  районі ,Черкаської області в перерахунку  та виплаті  йому  з 01.05.2010 р.  державної пенсії , як потерпілому від аварії на ЧАЕС 1 категорії та інваліду 3 групи у відповідності до ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком  та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю в розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком , виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що  він є потерпілим від аварії на ЧАЕС 1 категорії  та інвалідом 3 групи внаслідок захворювання ,щодо якого встановлено зв»язок з катастрофою на ЧАЕС і згідно до ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання державної пенсії, розмір якої для інваліда 3 групи не може бути менше шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії , розмір якої  50% мінімальної пенсії за віком.

          Згідно ст. 183-2 КАС України справа розглянута суддею в порядку скороченого провадження.  

          Дослідивши письмові докази справи, суддя вважає, що позов підлягає  задоволенню з таких підстав:

         Суддею встановлено, що позивачу ОСОБА_2  за його заявою з 08.04.2005 р. була призначена за його вибором пенсія за Законом "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до ст.ст. 50, 54 цього Закону , як  особі , віднесеної до 1 категорії, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та інваліду 3 групи.

        Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 року означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором.  Пунктом 13 розділу XV вказаного закону, у разі якщо особа має право на отримання пенсії, "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року в редакції Закону України № 2001-ХІІ від 19 грудня 1991 року зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин  визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до 1 категорії встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Абзацом 4 частини 1 статті 50  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам 3 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно з підпунктом 12 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, який набрав чинності з 1 січня 2008 року, була викладена в новій редакції в частині того, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам 3 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» /в редакції  2001р./передбачено, що розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком. Стаття 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно з підпунктом 15 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» була викладена в новій редакції, за якою розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою по 3 групі інвалідності, складає 180 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у справі N 1-28/2008,  щодо предмету та змісту Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік були визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України". У вказаному рішенні Конституційного суду України було зазначено, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими для виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції  при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.  

Поскільки, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. були визнані неконституційними зміни, внесені  до ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то з 22.05.2008 р. діяла попередня редакція цих статтей Закону, яка і підлягає  застосуванню щодо спірних правовідносин.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір, суд прийшов до  висновку про те, що при розрахунку державної та додаткової пенсій слід керуватися ст.ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , а не постановами КМ України № 530 від 28.05.2008 р. ,№ 654 від 16.07.2008 р.  і застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено  іншого,  крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.  

Частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (в редакції на день звернення позивача за перерахунком) передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Мінімальний розмір пенсії за віком  для осіб, які втратили працездатність  визначається відповідно до ст. 58  Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р.» ,ст. 54 Закону України « Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст. 52 Закону України « Про Державний бюджет України на 2010 рік» .

Постановами  № 1 від 3 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» , № 530 від 28.05.2008 р. « Деякі питання соціального окремих категорій громадян» та № 654 від 16.07.2008 р. « Про підвищення  рівня пенсійного забезпечення громадян» , Кабінетом Міністрів України всупереч положень статей 50, 54 Закону України  "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  були встановлені розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, які не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Стаття 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» була доповнена частиною третьою згідно із  Законом України від 25 березня 2005 року N 2505-IV, який набрав чинності з 31 березня 2005 року, в той час як  до частини третьої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зміни, за якими - обчислення і призначення пенсій по інвалідності провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", були внесені згідно із Законом України від 17 листопада 2005 року N 3108-IV, що набрав чинності з 13 грудня 2005 року, тобто в даному випадку застосовується принцип дії законів у часі, за яким до спірних правовідносин повинні застосовуватися норми закону прийнятого та набравшого чинності пізніше. Крім того, частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-ХІV від 15 липня 1999 року передбачено застосування прожиткового мінімуму для  встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.

За статтею 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 5 листопада 1991 року у редакції Закону України від 17 січня 2002 року N 2981-II пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України. Згідно пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України, від 1 березня 2001 року № 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.  Відповідно до вищевикладеного, тільки Пенсійний фонд України наділений правом перерахунку пенсії з  урахуванням фактично проведених виплат, індексації та інших чинників.

У параграфі 23 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00)  від 8 листопада 2005 року Європейський суд з прав людини  зауважує, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

            Оскільки відповідач визначив та виплачує їй підвищення до пенсії в розмірі, що не відповідає розміру встановленому  ст.ст.50,54 ч.4 Закону України  «Про  статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і відмовляється визначити підвищення до пенсії позивачки у вказаному розмірі, бездіяльність відповідача слід визнати неправомірною.

    Суддя вважає, що порушене право позивача щодо визначення та виплати підвищення до пенсії відповідно до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » підлягає відновленню, шляхом зобов’язання відповідача провести відповідний перерахунок та виплату йому підвищення до пенсії за віком за період з 01.05.2010 року.

    Сторони звільнені від сплати судового збору на підставі ст.4 п.18, 34 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року.

   На підставі  ст.ст.14, 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішення Конституційного Суду України  № 6-рп/2007 від 9.07.2007 року,  Рішення Конституційного Суду України  № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р., ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення»,ч.1 ст.28 Закону України « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», Закону України « Про держбюджет України на 2007 рік», Закону України « Про держбюджет України на 2008 рік», Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв»язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою КМ України від 30.05.1997 р. № 523,з змінами і доповненнями , Рішення Європейського Суду з прав людини по справі « Кечко проти України» від 8.11.2005 р. та керуючись ст.ст. 6,10-12,18,71, 99,104,158-163,167 КАС України , суд –

                                                          п о с т а н о в и в :

позов  ОСОБА_2 до Управління Пенсійного  фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про  визнання  дій неправомірними  та перерахунку пенсії – задоволити.

    Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного Фонду України в Звенигородському  районі Черкаської області в перерахунку  та виплаті з   01.05.2010  р.  ОСОБА_2 державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком  та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю в розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком , виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    Зобов»язати Управління Пенсійного Фонду України в Звенигородському  районі Черкаської області здійснити ОСОБА_2 перерахунок  та виплату державної пенсії  в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком  та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю в розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком з 01.05.2010 р., відповідно до ст.50, п.4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії , встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та , виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та стягнути недонараховану пенсію з Управління Пенсійного Фонду України в Звенигородському  районі Черкаської області  на користь  ОСОБА_2.

 Сторони звільнені від сплати судового збору на підставі ст.4 п.18, 34 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року.

Копію постанови суду протягом трьох днів з дня її ухвалення направити позивачу ОСОБА_2, а відповідача Управління пенсійного фонду у Звенигородському районі повідомити про можливість отримання копії судового рішення безпосередньо в суді.

 Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, постанова якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано до Київського апеляційного адміністративного суду через Звенигородський районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

  Суддя