справа № 2–а-1691/10

П О С Т А Н О В А

іменем України

24 листопада 2010 року                                 м. Зміїв

    Суддя Зміївського районного суду Харківської області Бережна Н.М. ,

розглянувши у порядку скороченого провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області про зобов’язання вчинити певні дії,

встановив:

17.11.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області про визнання дій протиправними та зобов’язати  відповідача починаючи з 01 вересня 2010 року провести перерахунок його пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: установити основну пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, а також проводити відповідні виплати; зобов'язати відповідача починаючи з 01 вересня 2010 року установити підвищення до пенсії як інваліду війни 2 групи, в розмірі 350 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також проводити відповідні виплати; у відповідності до ч. 6 п. 8 ст. 183-2 КАС України зобов’язати відповідача виконати постанову негайно .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначив, що він отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. ст. 49, 50, 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на отримання пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% пенсії за віком виходячи із законодавче встановлених розмірів мінімальної пенсії за віком починаючи з встановлення йому 2 групи інвалідності згідно ст. ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивач, як інвалід війни, має право на отримання відповідного підвищення до пенсії в розмірі 350% мінімальної пенсії за віком як інвалід війни 2 групи починаючи з моменту встановлення групи інвалідності, а також має право на проведення відповідних виплат з боку відповідача. В зв'язку з тим, що пенсія в належному розмірі позивачу не виплачується він звернувся до управління ПФУ в Зміївському районі Харківської області про перерахунок пенсії, а також проведення відповідних виплат, на що йому було відмовлено.

26 серпня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цивільним позовом до Управління пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії. 22 жовтня 2010 року ухвалою Зміївського районного суду Харківської області провадження по справі закрито.

У поданому письмовому запереченні представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області Ляшко С.В. просить суд в задоволенні позову відмовити з тих підстав, що ОСОБА_1 з 01.09.2010 року було призначено пенсію по інвалідності 2 групи від профзахворювання пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, до цього часу він отримував пенсію по лінії Міністерства надзвичайних ситуацій. Пенсію позивачу було обчислено згідно з частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пенсію позивачу обчислено згідно з чинним законодавством, дії управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області є правомірними і законними, підстав для визнання

- 2 -

позову немає, тому в позовній заяві ОСОБА_1 просив відмовити та справу розглянути за відсутністю представника управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши та оцінивши докази у справі, вважаю, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки:

Позивач ОСОБА_1 є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії згідно посвідчення НОМЕР_1 с, виданого 20.08.1997 року та отримує пенсію по інвалідності як інвалід 2-ї групи згідно довідки Харківської обласної МСЕК №2 №001266.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

В силу ст. 49 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.96 p. N230 96-ВР, особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2   групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75   процентів мінімальної пенсії за віком в усіх випадках; розмір пенсій для інвалідів 2   групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8   мінімальних пенсій за віком.

Законом України від 28.12.2007 № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008, № 10-рп/2008 зміни внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до статей 50, 54. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнано неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Як вбачається з матеріалів справи позивач просить захистити його порушене право з   01.0.2010 року.

Протягом 2006-2007 років, з 22 травня по 31 грудня 2008року, у 2009 році та на даний час ст. ст. 49, 50, 54 Закону України № 796 діяли і діють в редакції від 06.06.1996 року.

Постанови Кабінету Міністрів України, встановлюючи значно менший розмір для розрахунку основної та додаткової пенсій, ніж встановлений Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а також встановлюючи конкретні мінімальні розмірі державної пенсії, суперечать положенням Закону України № 796.

Враховуючи вищевикладене та пріоритетність законів над підзаконними нормативно-правовими актами, відповідач при обчисленні пенсій позивачу протягом 01.09.2010 року і по теперішній час, повинен був керуватися виключно Законом України №796 в редакції від 06.06.1996 року та Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Тому відмова відповідача у здійсненні перерахунку пенсії за зазначений період позивачу є необґрунтованою.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

- 3 -

Отже, відповідач повинен був виконувати вимоги вищезазначеного Закону, який встановлював співвідношення з мінімальною пенсією за віком, яка визначається з прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 р. №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» було встановлено, що виходячи з розміру 19,91 грн. провадився розрахунок пенсії, призначеної відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону, додаткової пенсії, передбаченої цим Законом для осіб, віднесених до категорій 1 під час призначення та перерахунку пенсій за цим Законом. Крім того, пенсії виплачувались відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №1293 від 27 грудня 2005 року, №530 від 28 травня 2008 року, 16 липня 2008 №654, якими встановлювались мінімальні розміри пенсій, що на думку судді є неправомірним, оскільки суперечить положенням вищезазначених статей закону та істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Таким чином приходжу до висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачу, застосуванню підлягають норми ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо розмірів пенсії по інвалідності, а саме у розмірі не нижчому 8 (інвалідам 2-ї групи) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії відповідно 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Тому відповідач Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі повинен був нараховувати та здійснювати позивачу виплату пенсії з 01 вересня 2010 року у вищевказаних розмірах.

Що стосується обчислення пенсії, то відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування повинна братись мінімальна пенсія за віком.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіка 25 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якого випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, на думку судді не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком. В зв’язку з цим вважаю необґрунтованими доводи відповідача щодо неправомірності застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності з 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму, для осіб які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Так, розмір пенсії позивачу необхідно визначати, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2008-2010 роки.

З огляду на викладене, приходжу до переконання, що відмова відповідача у проведенні такого перерахунку у разі встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, є протиправною.

- 4 -

Враховуючи вищевикладене та пріоритетність законів над підзаконними нормативно-правовими актами, відповідач при обчисленні пенсій позивачу повинен був керуватися виключно Законом України № 796 в редакції від 06.06.1996 року та Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Тому відмова відповідача у здійсненні перерахунку пенсії за зазначений період позивачу є необґрунтованою.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що набрав чинності 01.01.2004 року,  мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Отже, відповідач повинен був виконувати вимоги вищезазначеного Закону, який встановлював співвідношення з мінімальною пенсією за віком, яка визначається з прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 46, 64, 152 Конституції України, ст. ст. 6, 8, 18, 183-2, 186 КАС України,

постановив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.09.2010 року виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та вчинити дії щодо виплати донарахованих сум.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області починаючи з 01 вересня 2010 року установити підвищення до пенсії як інваліду війни 2 групи, в розмірі 350 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та провести відповідні виплати.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області виконати постанову негайно.

Постанова суду може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя: