Справа № 2 – 2127/10

 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

11 жовтня  2010 року  Червоноградський міський суд Львівської області в складі:

головуючого – судді                                                          Савуляка Р.В.

при секретарі                                                                      Бицька М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Червонограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Львіввугілля» в особі шахти «Межирічанська», третя особа директор шахти «Межирічанська»  ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення  середнього заробітку за вимушений прогул ,-

В С Т А Н О В И В :

  Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із  зазначеним позовом посилаючись на те, що 13 листопада 2007 року його було прийнято на роботу підземним гірником на шахту «Межирічанська» ДП «Львіввугілля».

При оформленні документів у відділі кадрів шахти, йому, крім заяви про прийняття на роботу, запропонували ще написати заяву на звільнення за власним бажанням, однак без дати її складання.

Він змушений був погодитися на такі умови, так як сім»я була у важкому матеріальному становищі, необхідні були кошти для її утримання.

На шахті «Межирічанська» працював до 28 лютого 2010 року. З 28 лютого 2010 року по 30 березня 2010 року перебував на лікарняному у Червоноградській центральній міській лікарні. Після цього знову приступив до роботи.

08 травня 2010 року він вийшов на роботу в першу зміну , але начальник дільниці до роботи його не допустив та повідомив , що він звільнений з роботи.

11 травня 2010 року він знову виходив на роботу , однак до роботи не був допущений.

12 травня 2010 року у відділі кадрів шахти його ознайомили із наказом про звільнення за власним бажанням.

Позивач вважає, що його звільнення із роботи було проведено незаконно, керівництво шахти використано його заяву на звільнення, яку він змушений був написати при прийнятті на роботу. Відтак просив поновити його на роботі підземного гірника на шахті «Межирічанська» ДП «Львіввугілля» та стягнути з відповідача середній заробіток за вимушений прогул.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої вимоги підтримав, покликавшись на обставини викладені в позовній заяві та додатково пояснив, що із 13 липня 2007 року він працював на шахті «Межирічанська»  і претензій керівництва до його роботи не було.

28 лютого 2010 року він працював у третю зміну і його побив працівник шахти ОСОБА_3. Внаслідок побиття він місяць перебував на стаціонарному лікуванні у лікарні із діагнозом струс головного мозку.

Коли вийшов на роботу начальник дільниці ОСОБА_4 запропонував йому написати заяву на звільнення за власним бажанням, в іншому разі сказав , що звільнить його за бійку. Він відмовився писати таку заяву і продовжував виходити на роботу.

08 травня 2010 року він вийшов на роботу, однак до роботи його не допустили. Начальник дільниці повідомив його про те, що він звільнений 07 травня 2010 року згідно поданої заяви.

Тоді він зрозумів, що начальник дільниці використав його заяву, яку він писав у 2007 році та звільнив його по цій заяві.

Просив позов задовольнити, поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за вимушений прогул.

Представник ДП «Львіввугілля»  Паска А.Б. в судовому засіданні позову ОСОБА_1 не визнав, подав відповідні заперечення (а.с.13-15) , а в судовому засіданні додатково пояснив, що 28 лютого 2010 року на шахті стався інцидент між робітниками шахти ОСОБА_1  та ОСОБА_3

ОСОБА_1 розуміючи, що його можуть звільнити з роботи  за перебування на робочому місці в стані алкогольного сп»яніння самостійно 07  травня 2010 року написав заяву про звільнення за власним бажанням.

Просив у позові відмовити.

Залучений в якості третьої особи директор шахти «Межирічанська» ОСОБА_2  в судове засідання не з»явився, подав заперечення які є аналогічними за змістом із поясненнями представника шахти (а.с.60-61), просив у позові відмовити.

    Вислухавши пояснення сторін та третьої особи, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_5, суд вважає, що вимоги позивача підлягають до задоволення із наступних підстав.

Як передбачено ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею , яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1  був прийнятий на роботу гірником підземним 3-го розрядку  на шахті «Межирічанська» ДП «Львіввугілля» із 13 листопада 2007 року , що стверджується випискою із наказу № 105-К по шахті «Межирічанська» (а.с.2)

Згідно наказу № 41-К по шахті «Межирічанська» від 11.05.2010 року позивач був звільнений із даної роботи з 07 травня 2010 року по ст.38 КЗпП Укаїни (а.с.3).

Згідно ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір , укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи  і не вимагає розірвання трудового договору , власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою , крім випадків коли на його місце запрошено іншого працівника , якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_1 він не залишав робочого місця і не мав наміру звільнятися із роботи за власним бажанням, так як є єдиним годувальником у сім»ї.

Про те, що ОСОБА_1 не мав наміру звільнятися з роботи засвідчила в суді свідок ОСОБА_6, яка пояснила, що 08 травня 2010 року позивач зранку поїхав на роботу , звідки зателефонував їй і повідомив, що його звільнили заднім числом.

В той же день, вона приїхала на шахту, хотіла зустрітися із начальником дільниці  ОСОБА_4, однак її не допустили до нього і вигнали.

Сам ОСОБА_4 в суді пояснив, що в дійсності на шахті (на його дільниці) був конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які побилися 28 лютого 2010 року і він запропонував обом цим працівникам  звільнитися за власним бажанням, що останні і зробили.

В той же час, свідок не заперечує, що ОСОБА_1 був на шахті 08 травня 2010 року разом із ОСОБА_6 , вчинили скандал, однак він не захотів з ними розмовляти.

Свідок ОСОБА_3 в суді ствердив, що 28 лютого 2010 року, під час нічної зміни, між ним та ОСОБА_1 мав місце конфлікт , який закінчився бійкою. В подальшому між ним та ОСОБА_1 продовжувалися конфлікти, тому вони були звільнені за власним бажанням. Після цього він розповів керівництву шахти про причини конфлікту  із ОСОБА_1, його поновили на роботі, де він зараз працює.

Свідок ОСОБА_5 (начальник відділу кадрів) в суді заперечувала той факт, що при прийнятті на роботу працівникам пропонують писати одночасно заяву про звільнення.

Як передбачено п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 із наступними змінами і доповненнями, у справах про звільнення за ст.38 КЗпП України  суди повинні перевірити доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору.

Аналіз показань ОСОБА_1, а також свідків ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 свідчать  про те, що заява ОСОБА_1  про звільнення з роботи за власним бажанням «нібито від 07 травня 2010 року» написана під тиском  з метою вирішити конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Про те, що ОСОБА_1 не мав наміру звільнятися з роботи свідчать його дії, адже встановлено, що 08 травня 2010 року він прийшов на роботу , однак вже не був допущений туди, так як був звільнений.

Протиправний, на думку представника відповідача  Паски А.А. , проступок ОСОБА_1, що мав місце 28 лютого 2010 року, дозволяв адміністрації шахти звільнити його (позивача) за ці дії відповідно до чинного законодавства , що не було зроблено.

Відтак суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 07 травня 2010 року за ст.38 КЗпП України  було проведено із грубим порушенням трудового законодавства, без дотримання самої процедури звільнення, яка визначена в зазначеній статті і він має бути поновлений на роботі.

Згідно довідки шахти «Межирічанська» (а.с.6)  середньоденний заробіток ОСОБА_1 на день звільнення становив 117,30 грн.

Звідси 117,30 грн. х 107 (днів) = 12551,10 грн.

Вказана сума має бути виплачена ОСОБА_1  як середній заробіток за час вимушеного прогулу.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.10,62,212 ЦПК України, ст.43 Конституції України, ст.ст. ст.ст.38,232,233,235,236 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 1992 року № 9 „ Про практику розгляду судами трудових спорів ” суд ,-

                                                  В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на роботу на посаду гірника підземного шахти «Межирічанська» ДП «Львіввугілля».

Стягнути із ДП «Львіввугілля» в користь ОСОБА_1 12 551 (дванадцять тисяч п»ятсот п»ятдесят один) грн. 10 коп. середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Стягнути із ДП «Львіввугілля» 125 (сто двадцять п»ять) грн. 50 коп. державного мита в дохід держави та 120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплату заробітної плати за один місяць 1642 (одна тисяча шісот сорок два) грн. 20 коп. допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

    СУДДЯ