Справа №2-а- 1161 /10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

“05” листопада 2010 року             м. Хорол

Хорольський районний суд  Полтавської області

в складі судді Миркушіної Н.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду м. Хорол справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дитині війни за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року,

В С Т А Н О В И В :

             Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного Фонду України в Хорольському районі Полтавської області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дитині війни за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року .

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилалася на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Рішенням Конституційного Суду України  № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на підставі яких їй повинна була бути нарахована соціальна допомога. Однак, відповідач в порушення вимог ст. 124 Конституції України, не здійснили нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії.

В судове засідання позивач не з'явилася, попередньо звернувшись із заявою про розгляд справи за її відсутності, зазначивши, що позов підтримує повністю.  

Представник відповідача правління Пенсійного Фонду України в Хорольському районі Полтавської області в судове засідання не з’явився, попередньо звернувшись із заяви про розгляд справи за відсутності представника управління, та надавши заперечення.

      Суддя, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена на 2006 рік.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року, до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було внесено зміни, якими установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції: « Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Згідно довідки № 948/02 від 01.10.2010  року позивач отримує надбавку як «Дитина війни» з 01 січня 2008 року з підвищенням пенсії на 10% прожиткового мінімуму. Розмір надбавки становить:

з 01.01.2008 року – 47,00 грн., з 01.04.2008 року – 48,10 грн.

    За таких обставин, суддя приходить до висновку про необхідність зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії позивачу  з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010  року з підвищенням пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням проведених виплат в розмірі 10% прожиткового мінімуму, та провести відповідні виплати.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку судді не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.  

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області. Враховуючи вищевикладене, суддя вважає Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області належним відповідачем по даній справі.

Суддя вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Крім того, безпідставними є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки ограни державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

Беручи до уваги викладене вище, на думку судді, вимоги позивача про визнання неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в Хорольському районі Полтавської області щодо залишення без задоволення звернення останнього про перерахунок надбавки як дитині війни – є законними, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому підлягають до задоволення.

     Відповідно до статті 99, 100 КАС України для звернення  до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Законні права позивача було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, Законів України, крім того, про належні позивачу, як дитині війни, виплати повідомлено не було, тому про факт порушення прав позивача стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв’язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України 09 липня 2007 року. Отже, про грубе порушення моїх прав, що на момент винесення рішення Конституційним Судом тривало понад півтора року, позивачу стало відомо тільки після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації. Таким чином порушення моїх прав тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилось лише 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України “Про соціальний захист дітей війни. Крім того, лише масове звернення громадян з аналогічними позовами дало можливість позивачу зрозуміти про порушення прав та законних інтересів. Позивач, являючись пенсіонером та людиною похилого віку, не міг знати про розмір дійсної надбавки до моєї пенсії, а тому суддя вважає, що позивачем пропущений строк з поважних причин.

Відповідно до ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст.ст.  3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України,  суддя -  

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дитині війни за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року – задовольнити повністю.

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Хорольському районі Полтавської області – неправомірними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Хорольському районі Полтавської області здійснити перерахунок надбавки до пенсії ОСОБА_1  з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»  та провести відповідні виплати за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010  року з урахуванням проведених у 2009-2010 роках виплат в розмірі 10% прожиткового мінімуму.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанову може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги в Харківський апеляційний адміністративний суд через Хорольський районний суд протягом 10 днів.

С у д д я :