Справа № 2-1433/10

          Р І Ш Е Н Н Я

          І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

19 липня 2010 року  Червоноградський міський суд Львівської області в складі:

головуючого – судді                                                          Савуляка Р.В.

при секретарі                                                                      Бицька М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Червонограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім»єю без шлюбу , визнання майна спільною сумісною власністю ,-

                                             В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 зернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що у 1999 році він познайомився з ОСОБА_2, із якою разом стали займатися підприємницькою діяльністю.

За спільні кошти придбали торгівельну палатку, разом їздили на гуртову закупівлю товарів , а також почали разом проживати як чоловік та жінка.

16 січня 2002 року за спільні кошти вони придбали однокімнатну квартиру по АДРЕСА_1, яку зареєстрували на ОСОБА_3

Також за спільні кошти вони у 2005 році придбали автомобіль «Фольнсваген- транспортер», який зареєстрували на ОСОБА_2

У 2007 році ОСОБА_3  продала однокімнатну квартиру по АДРЕСА_1, а в той же день придбала трьохкімнатну квартиру по АДРЕСА_2. За їхні спільні із ОСОБА_2 кошти було проведено ремонт у зазначеній квартирі.

В тому ж році, за спільні кошти, ним та ОСОБА_2 було придбано легковий автомобіль «Ауді – А6», який зареєстрували на ОСОБА_3

У 2009 році ним та ОСОБА_2 було придбано двохкімнатну квартиру – вартістю 42 000 доларів США  у АДРЕСА_3, яку вони повністю облаштували затративши при тому ще 50 000 США. У названій квартирі в даний час проживає дочка ОСОБА_2  - ОСОБА_4

У липні 2009 року ОСОБА_2 заявила, що він їй більше не потрібен, забрала ключі від машини і квартири , виставила його на вулицю.

ОСОБА_1 вважає, що із жовтня 1999 року по липень 2009 року він та ОСОБА_2 проживали у фактичних  шлюбних відносинах , відтак придбане за цей час майно має ділитися порівно.

Просив встановити факт його проживання із ОСОБА_2 однією сім»єю без реєстрації шлюбу із жовтня 1999 року по липень 2009 року та визнати їхньою спільною сумісною власністю майно, а саме: автомобіль марки «Фольксваген-транспортер» , дорожній номерний знак НОМЕР_2, трьохкімнатну квартиру по АДРЕСА_2 , автомобіль марки «Ауді – А6» , дорожній номерний знак НОМЕР_1 , двохкімнатну квартиру п АДРЕСА_3, з визначенням йому та відповідачці по Ѕ частці цього майна.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свої вимоги підтримав, покликавшись на обставини , викладені в позовній заяві  та додатково пояснив, що саме ОСОБА_2 у 1999 році запропонувала йому перейти жити до неї. На той час вона проживала одна із двома дітьми.

Десять років він та ОСОБА_2  проживали разом , займались підприємницькою діяльністю. Спільне майно, а саме : квартири по АДРЕСА_1, та  по АДРЕСА_2, два автомобілі марки «Фольксваген-транспортер» , та марки «Ауді – А6» , а також  двохкімнатна квартира по АДРЕСА_3 були придбані за кошти від їхньої спільної підприємницької діяльності.

Після розірвання стосунків , ОСОБА_2 обіцяла повернути йому  100 000 гривень , однак свої вимоги не виконала , що і стало підставою для звернення до суду.

Зазначені вимоги підтримуються в судовому засіданні його представником -адвокатом ОСОБА_5

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позову ОСОБА_1 не визнала , подала відповідні заперечення ( а.с.16-19) , а в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 був добрим знайомим її колишнього чоловіка ОСОБА_6  Після розірвання шлюбних відносин із ОСОБА_6, ОСОБА_1 виявив бажання разом із нею їздити в Республіку Польща для закупівлі товару. Вона погодилася на таку пропозицію. Разом із позивачем вони закупляли товар  у Польщі , який продавали у м.Червонограді.

В подальшому, ОСОБА_1 попросився до неї на квартиру , так як свою вигідно здавав. У період з 1999 року по липень 2009 року ОСОБА_1 проживав у її квартирі як піднаймач. За квартиру грошей не платив , натомість помагав їй у підприємницькій діяльності, в основному довозив товар для реалізації. Позивач не займався разом із нею підприємницькою діяльністю так як мав добру пенсію , близько 4000 грн., яку витрачав на власний розсуд.

Квартиру по АДРЕСА_1 у 2002 році придбала її дочка ОСОБА_3 , яка працювала в Республіці Польща.

На той час, автомобіль «Фольнсваген-Транспортер» був придбаний нею у 2005 році для підприємницької діяльності , оскільки була потреба у доставці товару.

Також вона не допомагала ОСОБА_3 у придбанні трьохкімнатної квартири по АДРЕСА_2. Така була придбана внаслідок продажу квартири по АДРЕСА_1, в м.Черовнограді . Решту коштів – 10 000 Євро надала свекруха ОСОБА_3 , яка на той час працювала за кордоном.

Легковий автомобіль марки «Ауді-А6» у червні 2006 року придбала ОСОБА_3 за власні кошти від підприємницької діяльності.

Квартиру по АДРЕСА_3 вона придбала у квітні 2008 року за кошти , які надав їй колишній чоловік – ОСОБА_6 за заборгованість по аліментах, яких він не платив протягом 10 років і ОСОБА_1 не має жодного відношення до зазначеної квартири.

Впродовж всіх років проживання у неї позивача , вона ніколи не вникала в його особисте життя, а він , у свою чергу, не вникав у її.

Вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання із нею однією сім»єю , як чоловіка і жінки без шлюбу , визнання її майна та майно її дітей спільної сумісною власністю , на думку ОСОБА_2, є надуманими і не можуть бути задоволеними.

Просила у позові відмовити.

Зазначені вимоги підтримуються в судовому засіданні  її представником – адвокатом ОСОБА_8

Залучена в якості співвідповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов ОСОБА_1 заперечила та пояснила, що останній дійсно із 1999 року по 2009 року проживав у їхній квартирі.

На початках допомагав матері у підприємницькій діяльності , був її водієм , коли необхідно було поїхати за товаром.

Кошти  на придбання квартири по вул.Купчинського  заробила за час роботи в Польщі. Тому, ОСОБА_1 не має жодного відношення до її придбання, як і до придбання нею автомобіля марки «Ауді-А6» та квартири по АДРЕСА_2. Просила у позові відмовити.

Залучена в якості співвідповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов ОСОБА_1 заперечила та пояснила, що коли прийшов до них проживати ОСОБА_1  їй було 8 років. ОСОБА_1 спав в одній кімнаті, а вони з матір»ю – в іншій.

Коли їй виповнилося 18 років ОСОБА_2 переоформила на неї квартиру по вул.Наукова, 26/84, де вона зараз проживає.

На думку ОСОБА_4 , позивач ОСОБА_1  ніколи не був членом їхньої сім»ї. Він не має жодного відношення до майна , яке їй належить.

Просила у позові відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, оцінивши наявні у справі письмові  документи суд вважає, що у вимогах ОСОБА_1 слід відмовити із наступних підстав.

У відповідності ст..6 КЗпШС України , в редакції 1969 року , яка діяла на момент виникнення правовідносин між сторонами, правове регулювання шлюбних і сімейних відносин в Україні здійснюється тільки державою.

Визнається тільки шлюб , укладений в державних органах реєстрації актів громадянського стану.

Пунктом 2 ст.3 цього Закону визначено , що права і обов»язки подружжя породжує  лише шлюб , укладений у державних органах РАЦСу.

Із набуттям у 2004 році чинності нового СК України, відносини між сторонами регулюються цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.3 СК України сім»ю складають особи , які спільно проживають , пов»язані спільним побутом , мають взаємні права і обов»язки.

У відповідності до ч.1,2, ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка  , зареєстрований в органах РАЦС.

Проживання однією сім»єю жінки і чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов»язків подружжя.

Судом встановлено , що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знайомі із 2007 року.

У 1999 році разом почали займатися підприємницькою діяльністю. При тому, ОСОБА_1 за згодою ОСОБА_2  перейшов проживати у її квартиру по АДРЕСА_4, оскільки виникла необхідність частих від»їздів  і зв»язку із підприємницькою діяльністю. На той час, ОСОБА_2 проживала із неповнолітньою  ОСОБА_10 , а її старша дочка ОСОБА_3 вже перебувала на тимчасових роботах в Республіка Польща.

18 лютого 2000 року ОСОБА_2 оформилася в державних органах  як фізична особа – підприємець (а.с.25-28), а ОСОБА_1 продовжував їй допомагати у господарській діяльності – виконував роботу водія із доставки товару на ринок м.Червонорада та іншу підручну роботу.

Назважаючи на проживання ОСОБА_1 у квартирі ОСОБА_2 , вони, не були пов»язані спільним побутом, а їхні стосунки не набули ознак сім»ї. Зокрема , ОСОБА_2 самостійно займалася підприємницькою діяльністю, відтак одноособово розпоряджалася своїми доходами.

ОСОБА_1 не реєструвався як суб»єкт підприємницької діяльності , не укладав із ОСОБА_2 договору про спільну діяльність . Основним джерелом його доходу  була пенсія та регресні відшкодування (близько 4000 грн.) , якими він також розпоряджався на власний розсуд.

Жодних намірів на укладення шлюбу  та реєстрацію його в органах РАЦСу   ні ОСОБА_1 ні ОСОБА_2 не мали і даний факт не заперечується в суді сторонами.

Свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12, ОСОБА_13 , ОСОБА_14, ОСОБА_15, які викликалися в судове засідання за клопотанням ОСОБА_1 , підтверджували той факт , що позивач проживав у квартирі ОСОБА_2  тривалий час , вони (ОСОБА_2 та ОСОБА_1) разом займалися підприємницькою діяльністю, були пов»язані спільним побутом.

В той же час, свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_16, які викликалися за клопотанням ОСОБА_2, не заперечували факту проживання ОСОБА_1 у квартирі ОСОБА_2, однак заперечували факт спільного ведення ними господарства. Однак , жоден із названих свідків не підтвердили наявність спільного проживання ОСОБА_1  та ОСОБА_2 як чоловіка та жінки , їх наміру створити повноцінну сім»ю, наявність спільного побуту , взаємних прав та обов»язків.

У відповідності до ч.1 ст.74 СК України  якщо жінка та чоловік проживають однією сім”єю , але не перебувають у шлюбі між собою , або в будь-якому іншому шлюбі , майно набуте ними з час спільного проживання , належить їм на праві спільної сумісної власності , якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Оскільки в суді не встановлено факту проживання однією сім»єю ОСОБА_2 та ОСОБА_1, не можуть бути задоволеними вимоги останнього щодо визнання спільною сумісною власністю автомобіля марки «Фольксваген-транспортер» , дорожній номерний знак НОМЕР_2, трьохкімнатної квартири по АДРЕСА_2 , автомобіля марки «Ауді – А6» , дорожній номерний знак НОМЕР_1 , двохкімнатної квартири по АДРЕСА_3, з визначенням йому Ѕ частки  цього майна.

Крім того, як убачається із матеріалів справи , трьохкімнатна квартира  по АДРЕСА_2 зареєстрована на ОСОБА_3 (а.с. 51) , придбана нею особисто в шлюбі  не із ОСОБА_1 , а квартира по АДРЕСА_3, на праві власності належить ОСОБА_17 (а.с.47-48).

Тому, ОСОБА_1, як і ОСОБА_2 не мають до цього майна жодного відношення.

         На підставі наведеного, керуючись ст.ст.10,62,212 ЦПК України, ст..ст.6,13 КЗпШС УРСР , ст.ст.3,21,74 СК України , суд ,-

                                                  В И Р І Ш И В:

У вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім»єю без шлюбу , визнання майна спільною сумісною власністю – відмовити.

          Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

        Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

        СУДДЯ