ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого: судді Сіроша М.В.
Суддів: Бим М.Є.
Чалого С.Я.
Матолича С.В.
Харченка В.В.
при секретарі: Деревенському І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за касаційною скаргою Трускавецької міської ради на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2005 року у справі за позовом Трускавецької міської ради до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1про знесення самочинно спорудженого нерухомого майна та зустрічним позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Трускавецької міської ради про спонукання до вчинення дій та визнання права власності, -
в с т а н о в и л а :
У грудні 2003 року Трускавецька міська рада звернулася до суду з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1. про знесення самочинно спорудженого нерухомого майна та зустрічним позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1. до Трускавецької міської ради про спонукання до вчинення дій та визнання права власності.
Рішенням господарського суду Львівської області від 12 квітня 2005 року позовні вимоги Трускавецької міської ради задоволено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2005 року рішення господарського суду Львівської області від 12 квітня 2005 року скасовано частково, в задоволенні позовних вимог Трускавецької міської ради про знесення самовільно збудованого майна відмовлено, зустрічний позов в частині визнання права власності на новозбудоване майно залишено без розгляду, в решті частині рішення залишено без змін.
В касаційній скарзі Трускавецька міська рада просить скасувати ухвалене судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Трускавецька міська рада звернулася до господарського суду Львівської області з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про знесення за рахунок останньої самочинно спорудженого нерухомого майна в м. Трускавці по вул. Річки, 22 а.
Позовна заява та доповнення до неї від 31.01.2005 року № 18/29-136/1 обґрунтовані тим, що рішенням Трускавецької міської ради № 139 від 13.02.2003 року підприємцю ОСОБА_1. надано дозвіл на зміну цільового використання земельної ділянки площею 30 м. кв. для будівництва на власній земельній ділянці торгового кіоску розміром 6 на 4 м за адресою: Львівська обл.., м. Трускавець, вул. Річки, 22-А, проте остання всупереч вказаному рішенню розпочала будівництво двоповерхової споруди без відповідних на це проекту, дозволу міськвиконкому та дозволу на виконання будівельних робіт відповідно до вимог ст.ст. 24, 28, 29 Закону України «Про планування і забудову території», а тому така споруда є самочинної споруджена та відповідно до ст. 316 ЦК України підлягає знесенню.
Водночас суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1. звернулася до господарського суду Львівської області з зустрічною позовною заявою від 11.02.2003 року, в якій просила зобов'язати Трускавецьку міську раду прийняти в експлуатацію та видати свідоцтво про право власності ОСОБА_1. на новозбудоване нею нерухоме майно за адресою: и. Трускавець, вул. Річки, 22-А, а в доповненні до зустрічної позовної заяви від 15.02.2005 року просила визнати право власності на це майно.
На підставі рішення Трускавецької міської ради народних депутатів від 04.06.1998 р. № 10 ОСОБА_1. було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0548 га в межах, згідно з планом в м. Трускавці по вул. Річки, 22-А, для обслуговування розташованого на ній житлового будинку і ведення особистого підсобного господарства та видано Державний акт на право приватної власності на землю IV-ЛВ № 015066, зареєстрований в книзі записів державних актів на право власності на землю за № 36119061998.
12.11.2000 року ОСОБА_1. було подано міському голові м. Трускавця заяву про надання дозволу на будівництво торгового кіоску на належній їй на праві власності земельній ділянці.
Рішенням виконавчого комітету Трускавецької міської ради від 28.02.2002 року № 37 «Про надання згоди на виготовлення проектів відведення із зміною цільового призначення земельних ділянок» ОСОБА_1. надано згоду на виготовлення проекту відведення із зміною цільового призначення земельної ділянки для спорудження та обслуговування торгового кіоску по вул. Річки, 22-А.
Рішенням 9-ої сесії 4-го демократичного скликання Трускавецької міської ради від 13.02.2003 року № 139 «Про вилучення і надання земельних ділянок» затверджено проект відведення земельної ділянки підприємцю ОСОБА_1., виготовлений Трускавецьким міським центром Державного земельного кадастру та змінено їй цільове використання земельної ділянки площею 0,0030 га на власній земельній ділянці по вул. Річки, 22 -А (4611500000:01:013:0000) для будівництва та обслуговування торгового кіоску
Зазначена земельна ділянка під будівництво та обслуговування торгового кіоску відповідно до Технічної документації, складеної Трускавецьким міським центром Державного земельного кадастру, площею 0.0030 га була винесена в натурі 15.05.2002 року.
Суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1. було погоджено Проектну пропозицію торгівельного кіоску промтоварів по вул. Річки. 22а в м. Трускавці, виготовлену на її індивідуальне замовлення архітектором Девятишиною Л.Ю., відповідно до якої ОСОБА_1. зобов'язувалася будувати згідно з наявними у Проектній пропозиції креслень одноповерхову будівлю (кіоск) роздрібної торгівлі промтоварів на цегляних стовпчиках 4,0 м х 6,0 м. Проте наявні у справі матеріали, зокрема лист заступника начальника Управління архітектури і містобудування від 13.08.2003 року № 330 та висновок № 2309 судової будівельно-технічної експертизи, складений 23.10.2004 року Львівським НДІСЕ на вимогу ухвали господарського суду Львівської області від 01.04.2004 року вказують нате, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1. в порушення рішення сесії Трускавецької міської ради № 139 від 13.02.2003 року "Про вилучення і надання земельних ділянок" змінила цільове призначення земельної ділянки та відхилилася від погодженого проекту кіоску розміром 6,0 м х 4,0 м у лінійних розмірах бокових фасадів і провела будівництво 2-х поверхової капітальної споруди розміром 9,0м х 10,0 м, а саме: житлового будинку готельного типу ІІІ-ої групи капітальності для короткочасного перебування людей з вбудованим на 1-му поверсі магазином, що самою ОСОБА_1. не заперечується. Також з заяв ОСОБА_1 від 03.07.2003 року та від 09.09.2003 року, поданих на ім'я голови Трускавецької міської ради, вбачається, що ОСОБА_1 просила відкоректувати проект будівництва кіоску під будівництво магазину з влаштуванням в будівлі кімнат для його проживання, про що їй було відмовлено листом від 10.07.2003 року № 229 та листом від 10.10.2003 року.
Задовольняючи позовні вимоги Трускавецької міської ради та відмовляючи суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1. в задоволенні її зустрічного лозову, місцевий господарський суд мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_1 допущено істотне відхилення від проекту будівництва, а саме: будівництво здійснено з істотним порушенням будівельних норм і правил в межах червоних ліній (п.3.19 ДШ 360-92), в зв'язку з цим застосував приписи ст. 376 ЦК України, відповідно до ч. 7 якої у разі істотного відхилення від проекту, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову, а якщо проведення перебудови є неможливим, таке майно підлягає знесенню, при цьому відповідно до 4.2 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває право власності на нього.
Проте , відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти і будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил ( ч. 1 ст. 376 ЦК України).
Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються ч. ч. 2-7 ст. 376 ЦК України.
Зокрема, відповідно до ч. 7 вказаної статті Кодексу суд за позовом відповідного органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову в разі істотного відхилення проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних нора і правил. Якщо проведення такої перебудови є неможливім, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.
Таким чином, відповідно до приписів вказаної правової норми для прийняття судом рішення про знесення самочинного будівництва необхідними умовами є те, щоб мало місце порушення будівельних норм і правил або ж істотне відхилення від проекту, яке б суперечило суспільним інтересам або порушувало права інших осіб, при цьому в разі встановлення таких фактів перебудова існуючих проектів повинна бути неможливою.
З огляду на викладені норми Кодексу, належним дозволом на будівництво нежитлової будівлі на земельній ділянці, яка була передана забудовнику для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, для ведення особистого підсобного господарства визнається зокрема, рішення відповідної місцевої ради про передачу такої земельної ділянки власність, акт про перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), державний акт про право власності на землю, документ про погодження будівництва.
Як вказують матеріали справи, земельна ділянка, на якій проводилося будівництві спірної будівлі, належить ОСОБА_1. на праві приватної власності на підставі рішення Трускавецької міської ради народних депутатів від 04.06.1998 року № 10 гр. та згідно Державного акту на право приватної власності на землю IV-ЛВ № 015066.
Трускавецька міська рада належними доказами та допустимими засобами доказування не довела, в чому саме відхилення ОСОБА_1. від проекту будівництва торгового кіоску на належній їй на праві власності земельній ділянці суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, і таких доказів орган місцевого самоврядування судам першої та апеляційної інстанції не представив, тим самим не доеіб обставин, на які він посилався як на підставу обґрунтувань своїх вимог, як це передбачено ст. 34 ГПК України.
Що стосується твердження Трускавецької міської ради про порушення ОСОБА_1 будівельних норм і правил, то колегія суддів зазначає наступне.
Під грубим порушенням основних будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, протипожежних вимог, а також змінення окремих конструктивних елементів буднику, що впливає на міцність і безпечність будівлі.
В матеріалах справи відсутні жодні докази, які б вказували на недотримання санітарних та протипожежних вимог, а також на те, що відхилення від проекту будівництва та зміна конструктивних елементів будівлі вплинула на її міцність та безпечність в цілому.
Що стосується висновку суду першої інстанції, який погодився з твердженням Трускавецької міської ради про те, що значна частина будівлі збудована в межах червоної лінії, то такі твердження ґрунтуються на представленому Трускавецькою міською радою викопіюванні з генерального плану міста.
При цьому відповідно до ДБН 360-92 під червоними лініями розуміються межі існуючих та запроектованих вулиць і доріг, які відмежовують території мікрорайонів, кварталів та територій іншого призначення.
В зв'язку з цим при виготовленні проекту відведення земельної ділянки, технічної документації по виносу земельної ділянки в натурі під будівництво, а так само проекту будівництва обов'язково враховується наявність таких червоних ліній.
Водночас у зазначених вище технічних документах знаходяться відповідні схеми розташування землекористувача, проекти відведення та креслення, в якій така червона лінія не нанесена.
Відсутнє посилання чи застереження на таку червону лінію і в відповідних погодженнях на відведення землі та забудову уповноважених на це служб та організаціях.
Зазначене дає суду підстави дійти висновку, що таку червону лінію було проведено Позивачем по первісному позову після оформлення зазначених вище документів, а тому вказане викопіювання з генерального плану міста з нанесеною на ньому червоною лінією судом як належний доказ у даній справі не приймається.
Також при вирішенні питання про те чи унеможливлюється здійснити перебудову до існуючих проектних пропозицій, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідно до згаданого висновку Львівського НДІСЕ для усунення порушень будівельних корм і правил необхідно провести перепланування приміщень, для чого слід розробити проектну документацію. При цьому проведення перебудови об'єкту немає необхідності.
Щодо вимог суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Федорович Ф А про визнання права власності на спірну будівлю необхідно зазначити наступне.
Визнання права власності є одним із способів захисту порушеного права, визначеного ст. 16 ЦК України.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Звертаючись з вимогою про визнання права власності. суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 не представив документів, які б вказували на те, що його право власності оспорюється або ж не визнається іншою особою.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Оскільки судове рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, наведених в касаційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Трускавецької міської ради залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2005 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного
суду України Харченко В.В.