Справа № 2- 30/2007

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ                                     УКРАЇНИ

05 березня 2007 року    Яворівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді   Гоцко В.І., при секретарі: Климейко Л.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яворові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сузір"я" до ОСОБА_1 про встановлення сервітуту ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сузір"я" звернулося до суду з позовною заявою в якій вказує, що до статутного фонду товариства входить кафе "Тістечка", що знаходиться в АДРЕСА_1, а до складу цілісного майнового комплексу названого кафе, відповідно до технічної документації, входять приміщення підвалу та першого поверху у кількості 36 одиниць, загальною площею 557,7 кв.м.

Частина зазначених приміщень межує з приміщеннями цілісного майнового комплексу магазину "Продукти", що знаходиться в АДРЕСА_1. Приміщення названого магазину, згідно договору купівлі-продажі від 23 квітня 1998 року, Відкритим акціонерним товариством "Янтар", як власником майна, були продані відповідачу ОСОБА_1..

До складу приміщень, що перейшли у власність відповідача ОСОБА_1., увійшов також і коридор з сходовою кліткою, площею 11,1 кв.м., що по АДРЕСА_1, позначений у поверховому плані інвентаризаційної справи під літерою 4.

Згідно з планом забудови, приміщення ТзОВ "Сузір"я" та відповідача ОСОБА_1., що знаходяться на першому поверсі та в підвалі названого будинку, були запроектовані як цілісний майновий комплекс і не були відокремленими одне від одного. Також з планом першого поверху і підвалу згаданого будинку, коридор та сходова клітка є допоміжними приміщеннями, які мають функціональне, цільове призначення як вхід та вихід до першого поверху та підвальних приміщень, а також як евакуаційний вихід з підвалу та першого поверху.

Саме за таким призначенням і для спільних цілей користувалися приміщеннями   попередні   його   власники.   ТзОВ   "Сузір"я"   та   відповідач

ОСОБА_1., користувалися спільним коридором, аж поки відповідач не замурувала двері, що виходили у спільний спірний коридор. Причому двері відповідачем були замуровані самовільно, без отримання відповідного дозволу на виконання робіт, пов"язаних з реконструкцією приміщення.

Замурування відповідачем ОСОБА_1 дверей у спільний коридор створило і створює неоправдані незручності ТзОВ "Сузір"я" у здійсненні підприємницької діяльності, оскільки товар та продукція заноситься та виноситься через торговий зал і інші приміщення товариства, в яких працівниками здійснюється випічка з борошна. Крім цього, це створює також загрозу пожежній безпеці та охороні праці, порушує норми і санітарні правила для підприємств продовольчої торгівлі.

Товариство "Сузір"я" неодноразово, в усній та письмовій формах, зверталося з проханням до відповідача ОСОБА_1. розмурувати двері до спірного коридору та сходової клітки, але вона, відмовилася це зробити з посиланням на те, що названі приміщення є приватною власністю.

У червні 2004 року, ТзОВ "Сузір"я" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1, як суб"екта підприємницької діяльності - фізичної особи та до ВАТ "Янтар" про визнання недійсним договору купівлі-продажі приміщення, в частині купівлі-продажу приміщення коридору із зобов"язанням ОСОБА_1. усунути перешкоди в доступі до належних Товариству підвальних та підсобних приміщень. Рішенням суду позов було задоволено, але постановою Львівського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Львівської області було скасовано повністю з припиненням провадження по справі. Вищий Господарський суд України своєю постановою касаційну скаргу ТзОВ "Сузір"я" залишив без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду без змін.

Конституцією України та Цивільним Кодексом України встановлено, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства і, що власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном іншими особами для задоволення їхніх потреб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Оскільки відповідач ОСОБА_1, у добровільному порядку не бажає розмуровувати двері, що виходять у приміщення коридору, зазначеного в інвентаризаційній справі під літерою 4, площею 11,2 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 і відмовляється надати згоду на спільне користування, тому Товариство, згідно закону, змушене звернутися до суду з позовом про встановлення сервітуту, тобто надання ТзОВ "Сузір"я" права безперешкодного ( у будь-який час), безстроково та безоплатно користуватися приміщенням спірного коридору по названій адресі. Крім цього, ТзОВ "Сузір"я", просить суд зобов"язати відповідача ОСОБА_1. усунути перешкоди в доступі і користуванні Товариством спірним коридором та за власний рахунок і своїми силами розмурувати раніше існуючий дверний вхід до цього коридору.

В судовому засіданні представник позивача підтримала повністю позовні вимоги, дала пояснення аналогічні викладених у позовній заяві, просить позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_1. в судовому засіданні позовних вимог не визнала та суду пояснила, що як фізична особа, 23 квітня 1998 року, згідно договору купівлі-продажі, який був нотаріально завірений, вона купила у ВАТ "Янтар" приміщення, що знаходяться в АДРЕСА_1, загальною площею 214,1 кв.м. Придбане нею приміщення межує з приміщеннями ТзОВ "Сузір"я", яке має окремий вхід та вихід у свої приміщення та окремий вільних вхід та вихід у своє підвальне приміщення. Але не зважаючи на те, Товариство почало ставити до неї притензії, щодо встановлення додаткового входу у свої приміщення, через коридор її приміщень, де колись були двері, причому за її рахунок, її ж силами, безстроково та безоплатно. З дня придбання приміщень, вона жодних змін, пов"язаних з реконструкціє!' приміщень, не робила, а тому не погоджується з тим, щоб частиною її приміщень, за її рахунок, на свій розсуд, користувалися інші особи і заперечує про встановлення сервітуту. Просить в задоволенні позову відмовити, як безпідставному.

Представник третьої особи - ВАТ "Янтар", який не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, але виступає на стороні позивача, в судовому засіданні підтримала позовні вимоги ТзОВ "Сузір"я" і вважає, що Товариство має право на користування нерухомим майном відповідача ОСОБА_1. по названій адресі, тобто має право на встановлення сервітуту.

Заслухавши пояснення сторін, третьої особи, вивчивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи стверджує факт реєстрації 25 січня 2002 року у Яворівській районній державній адміністрації Львівській області Товариства з обмеженою відповідальністю "Сузір"я", що знаходиться в АДРЕСА_1

З копії свідоцтва про право власності від 26 липня 2002 року вбачається, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Сузір"я" в АДРЕСА_1, дійсно, на праві колективної власності, належить приміщення площею 557, 7 кв.м.

З копії договору-продажі приміщення від 23 квітня 1998 року вбачається, що Відкрите акціонерне товариство "Янтар" продало, а ОСОБА_1 купила приміщення, яке знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 214,1 кв.м.

Технічний паспорт на приміщення магазину в АДРЕСА_1 підтверджує, що названий об"єкт нерухомого майна зареєстрований у Львівському обласному державному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки за ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Судом встановлено, що сторони у справі є користувачами суміжних приміщень, що знаходяться в АДРЕСА_1.

У відповідності до ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Таким чином, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальна підприємницька діяльність ТзОВ "Сузір"я" неможлива без обтяження сервітутом приміщення відповідача ОСОБА_1.. При цьому слід довести, що задоволення потреб сервітуарія неможливо здійснити яким-небуть іншим способом.

Зазначених обставин представник позивача не довела, чим не виконала вимог ст. 10 ЦПК України, відповідно до якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

З наданих матеріалів справи, а також з показань відповідача ОСОБА_1. вбачається, що ТзОВ "Сузір"я", до своїх приміщень, має окремий вхід та вихід і має реальну можливість на реконструкцію свого ж приміщення для встановлення додаткового входу чи виходу, але вважає найбільш оптимальним варіантом зробити додатковий вхід у своє приміщення за чужий рахунок.

Судом також враховуються вимоги ч.З ст.402 ЦК України, згідно з якою у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_1. не погоджувалася і не погоджується на умови представника позивача про встановлення сервітуту і як власник свого майна вправі розпоряджатися ним на власний розсуд.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, ст. ст. 401-404 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сузір"я" у встановленні права користуватися нерухомим майном (сервітут) ОСОБА_1, яке знаходиться в АДРЕСА_1, відмовити.

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошенння рішення до апеляційного суду Львівської області через Яворівський районний суд Львівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення виготовлене в нарадчій кімнаті в одному примірнику.