Справа № 2-а-1111/2010/1231
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2010 року Стахановський міський суд Луганської області у складі: головуючого судді Кузнецової М.Л., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради про визнання дій суб’єкта владних повноважень неправомірними, зобов’язання нарахування та виплати одноразової компенсації,
ВСТАНОВИВ:
Звертаючись до суду, позивач зазначив, що з 18.03.2010р. йому вперше встановлено 2 групу інвалідності за захворюванням, пов’язаним з наслідками ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у зв’язку, з чим він перебуває на обліку в УПСЗН. Відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач має право на отримання одноразової компенсації в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, розмір яких склався на момент встановлення інвалідності. Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» розмір мінімальної заробітної плати становить 869грн. А отже, розмір одноразової компенсації, який має бути йому сплачений становить 39105грн. з розрахунку: 869грн. х 45. Проте, вказана компенсація позивачем до теперішнього часу не сплачена. З метою захисту свого права, позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату вказаної суми компенсації, однак отримав відмову, вмотивовану посиланням на постанови КМУ, які не законами України. Також зазначено, що допомога буде надана по мірі по мірі надходження фінансів в сумі 284,40грн. Вказану відмову позивач вважає такою, що порушує його конституційні права на отримання компенсації у встановленому законом розмірі. З урахуванням викладеного, просив суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у виплаті одноразової компенсації відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зобов’язавши відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації в сумі 39105грн.
Позивачем та представником відповідача надано заяви про розгляд справи за їхньої відсутності, у зв’язку з чим, відповідно до ч.4 ст.122 КАС України справу розглянуто судом в порядку письмового провадження.
Відповідачем надані письмові заперечення на позов, згідно з якими позовні вимоги не визнаються у повному обсязі. В обґрунтування зазначено, що позивач є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, інвалідом 2 групи з 18.03.2010р. На підставі Постанови КМУ №836 від 26.07.1996р. позивачу призначена одноразова компенсація при встановленні 2 групи інвалідності в розмірі 284,40грн., оплату якої не здійснено у зв’язку з накладенням органами Державної виконавчої служби арешту на розрахунковий рахунок відповідача. По мірі надходження фінансування вказана компенсація буде сплачена в розмірі, встановленому постановою КМУ №836. Підставою для застосування вказаної постанови є ст.62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідно, з якою роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, та з 18.03.2010р. йому встановлена 2 група інвалідності за захворюванням, яке пов'язано з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС вперше (а.с.5-9). У зв’язку з встановленням 2-ї групи інвалідності відповідачем призначено позивачу одноразову компенсацію в сумі 284,40грн. відповідно до Постанови КМУ №836 від 26.07.1996р., яка до часу розгляду справи позивачу не сплачена (а.с.8, 11,12). У нарахуванні та сплаті позивачу компенсації в розмірі, визначеному ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідачем було відмовлено (а.с.8).
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі – Закон), одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам III групи – 30 мінімальних заробітних плат; інвалідам II групи – 45 мінімальних заробітних плат, інвалідам І групи – 60 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначаються правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України - основних соціальних гарантій. Відповідно до норм ст.5,6 цього Закону основними державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, на підставі якого встановлюються та визначаються державні гарантії та стандарти в усіх сферах життєдіяльності населення, в тому числі й щодо дотримання соціальних гарантій та стандартів підтримки інвалідів, осіб похилого віку. Стаття 17 цього закону гласить, що основні соціальні гарантії встановлюються законами України з метою забезпечення конституційних прав громадян на достій життєвий рівень – до таких гарантій віднесено і мінімальний розмір пенсії за віком та мінімальний розмір заробітної плати, - які не можуть бути меншими від прожиткового мінімуму встановленого законом.
Згідно зі ст.92 Конституції України в иключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Відповідно до ст. 8, 21, 22, 64 Конституції, обмеження прав та свобод можуть застосовуватись, а отже відповідні закони призупинятись лише в порядку, визначеному Конституцією, тимчасово лише в період надзвичайного чи воєнного стану з вказівкою на термін дії цих обмежень. Закони повинні прийматися виключно на основі Конституції та відповідати їй. В Україні діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Закони України мають вищу юридичну силу на території України і можуть бути змінені або скасовані виключно іншими Законами. Нормативно-правові акти, що видаються органами виконавчої влади, повинні відповідати Конституції України та Законам України і не можуть змінювати або скасовувати їх.
Таким чином, суд не приймає доводи представника відповідача про те, що розмір спірних виплат повинен розраховуватися у відповідності до Постанови КМУ №836 згідно, з якою позивачу призначено одноразову компенсацію у нижчому розмірі, ніж передбачено Законом. Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону, та Закони України, якими встановлено мінімальний розмір заробітної плати.
При встановленню конкретного розміру мінімальної заробітної плати, суд виходить із розміру, який встановлений Законом на момент виникнення права на виплату, тобто на 18.03.2010р. Відповідно до ст.53 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010р.” з 01.01.2010р. розмір мінімальної заробітної плати встановлений у розмірі 869грн. Таким чином, сума одноразової компенсації при встановленні 2-ї групи інвалідності позивачу становить 39105грн. з розрахунку: (869грн. х 45), що не відповідає розміру такої компенсації, призначеної відповідачем в сумі 284,40грн.
Відповідно до Постанови КМУ від 04.03.2002р. №256 Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської Ради є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету. А отже, обов’язком відповідача у справі є нарахування відповідних сум та їх виплата відповідно до вимог бюджетного законодавства.
Керуючись ст.ст.10, 11, 15, 160, 161, 162, 163, 167, 185, 186 КАС України суд,
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової компенсації у розмірі, встановленому ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 одноразову компенсацію у зв’язку з встановленням 2-ї групи інвалідності відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 39105грн.
Постанова може бути оскаржена в Донецький апеляційний адміністративний суд через Стахановський міський суд шляхом подачі протягом 10 днів з дня отримання її копії апеляційної скарги.
Суддя: