Справа № 2а-2166\2010
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2010 року суддя Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська Кононенко О.М. розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання провести нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги, -
В С Т А Н О В И В :
01 липня 2010 року позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська щодо ненарахування і виплаті їй щомісячної матеріальної допомоги, як дитині війни з 09.07.2007 року по 31 грудня 2007 рік та з 22 травня 2008 року по 29 червня 2010 року, зобов’язати провести нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги за вказаний період. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що він згідно Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни і перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі. Відповідно до ст.6 цього закону з 1 січня 2006 року йому щомісячно повинна виплачуватися як дитині війни соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак дана соціальна допомога відповідачем йому не нараховувалась і не сплачувалась. Проте 09.07.2007 року Рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційним пункт 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію вказаної норми закону. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року було визнано неконституційним п. 2 ст. 41 другого розділу Закону України ?ро Державний бюджет України на 2008 рік”, якими були зменшені розміри щомісячної надбавки до пенсії, тобто поновлено дію Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”. За ч. 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативними актами. Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Розмір соціальної допомоги, відповідно до статті 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” становить 30% мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідач письмові заперечення на позов, у строк встановлений судом не надав.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши повідомлені позивачем обставини, вважаю, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Встановлено, що позивач є пенсіонером та відповідно до ст.1 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджується довідкою №421 від 18.02.2008 року. Відповідно до ст. 6 зазначеного закону, дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 01 січня 2006 року.
Як вбачається з позовної заяви, остання надана до суду 01 липня 2010 року в порядку цивільного судочинства. Згідно рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010 справа № 1-40/2010 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 2 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 18 лютого 2010 року N 1691-VI. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Тому за заявою позивача, ухвалою суду від 13 жовтня 2010 року відкрито за даною позовною заявою розгляд справи в порядку адміністративного судочинства у скороченому провадженні.
Частиною 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач просить визнати бездіяльність відповідача щодо ненарахування і виплати йому щомісячної матеріальної допомоги, як дитині війни з 09.07.2007 року по 31 грудня 2007 рік та з 22 травня 2008 року по 29 червня 2010 року і надалі, зобов’язати провести нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги за вказаний період. Таким чином, за період з 09.07.2007 року по 31 грудня 2007 рік та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009року, відповідно до вимог ст. 99 КАС України сплив шестимісячний строк для звернення до суду і підстав для поновлення пропущеного строку для звернення до суду з адміністративним позовом в частині вимог за вказаний період по 31 грудня 2009 рік включно, суд не вбачає. Тому, з огляду на викладене, за період з 09.07.2007 року по 31 грудня 2007 рік та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009року включно, необхідно в задоволенні вимог відмовити.
Вимоги за період з 01 січня 2010 року ґрунтуються на законі та знайшли своє підтвердження наявними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню.
Відсутність належного фінансування підвищення до пенсії, зупинення дії законів про виплату підвищення законами України «Про бюджет» та на регулювання цього питання постановою Кабінету міністрів України не можуть бути підставами для відмови в виплаті пенсіонерам, які мають статус діти війни, оскільки вони не відповідають змісту ст.22 Конституції України, за приписами якої при прийнятті інших або нових законів, внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод, про що зазначено у Р ішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнанні неконституційними також внесені зміни до ч.1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» згідно Закону України від 28.12.2007 року № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
У рішенні № 15-рп/2000 від 14 грудня 2000 року «справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України» зазначено, що рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов’язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (частина друга статті 150).
Європейський Суд з прав людини у справі «Кечко проти України» констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приведений аналіз правових норм дає підстави для висновку, що позивач має право отримувати щомісячну державну соціальну доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2010 року, а відповідач відповідно зазначеної вище ст.6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” зобов’язаний виплачувати позивачці підвищення до її пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, що згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Статтею 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року №2154-VI, в редакції від 23.09.2010 року, встановлені розміри у 2010 році прожиткового мінімуму для осіб соціальних і демографічних груп населення.
Таким чином, бездіяльність відповідача щодо виплати позивачці державної соціальної допомоги у нижчому розмірі - 10 % є противоправними, а тому відповідач повинен здійснити відповідний перерахунок та виплати підвищення до пенсії у визначеному законом розмірі – 30% мінімальної пенсії за віком, зарахувавши здійсненні виплати у розмірі 10%.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено державне мито в розмірі 45 грн. 50 коп., які необхідно стягнути з Державного бюджету м. Дніпропетровська на користь позивача.
Керуючись ст. 19, 46, 150 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (із змінами і доповненнями), Законом України "Про державний бюджет України на 2010 рік”, Законом України «Про Конституційний Суд України», ст. ст. 2, 18, 94, 99, 104, 105, 106, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі в м. Дніпропетровську щодо не здійснення дій з нарахування та виплат ОСОБА_1 соціальної допомоги згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 01 січня 2010 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська нарахувати та виплатити ОСОБА_1 соціальну допомогу щомісячно з 01 січня 2010 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно з вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету м. Дніпропетровська судові витрати на користь ОСОБА_1 45 грн. 50 коп.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Красногвардійський районний суд протягом десяти днів з дня отримання її копії. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.М.Кононенко