Справа № 2-а-325/10

ПОСТАНОВА

іменем України

    23 листопада 2010 року                           смт. Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області в складі: головуючої – судді Фазан О.З., розглянувши у скороченому провадженні в смт. Ратне адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у  Ратнівському районі Волинської області про визнання дій щодо невиплати пенсії у розмірах, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  неправомірними та зобов’язання здійснити нарахування  та виплату  пенсії відповідно до вказаного Закону,

встановив :

03 листопада   2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, в якому зазначив,  що згідно ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закону) йому як інваліду, щодо якого встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, повинна виплачуватись у зв`язку з призначеною ІІІ групою інвалідності державна пенсія в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Однак всупереч згаданим нормам управлінням ПФУ в Ратнівському районі Волинської області (далі – Управлінням) йому проводиться виплата пенсії у значно меншому розмірі -  709,00 грн., з чим не погоджується.

Вважає, що виплата належної йому пенсії повинна проводитись, виходячи із  мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до  ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Просить визнати дії Управління щодо невиплати  пенсії у розмірах, передбачених ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», неправомірними ,  зобов’язати Управління провести перерахунок та виплату державної пенсії  у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю,  у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком за період з 03 листопада 2009 року по день постановлення судового рішення.

18 листопада 2010 року Управлінням подано до суду письмове заперечення, де зазначено,   що вимоги ОСОБА_1  є безпідставними, з огляду на те, що належні йому як інваліду 11І групи внаслідок  Чорнобильської катастрофи основна державна та додаткова пенсії виплачені в розмірах, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 28.05.08 №530 та від 16.07.08 №654, якими встановлено розрахункові величини для обчислення розміру таких виплат.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою інвалідів ІІІ групи,  не повинні бути нижчими 600 грн., 108,45грн. – 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, 14,55 грн. – державна адресна допомога.

Вважає, що пенсія позивачу  призначена згідно норм діючого законодавства і підстав для проведення її перерахунку немає.

Наполягає на застосуванні шестимісячного строку звернення до суду за  захистом порушеного права відповідно до ст. ст. 99, 100 КАСУ  .

    Просить в задоволенні позову відмовити.

 Дослідивши матеріали справи , суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1  віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується виданим йому посвідченням серії НОМЕР_1 від 11 грудня 2006 року.

Як вбачається з пенсійного посвідчення  серії НОМЕР_2, довідки Волинської обласної МСЕК від серії ВЛН №046493, ОСОБА_1 до 01 листопада 2012 року встановлена ІІІ група інвалідності, причиною якої визнано захворювання, що пов`язане з проживанням на  території, забрудненій  внаслідок Чорнобильської катастрофи.  

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі.

Статтею 49 цього Закону передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Цим же Законом визначено розміри згаданих пенсій.

Так, щомісячна додаткова пенсія особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІІ групи за правилами ст.50 Закону призначається у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

У силу ст.54 Закону в редакції від 06 червня 1996 року   пенсія по інвалідності, що пов`язана з Чорнобильською катастрофою,  встановлена у розмірі, що не  може бути нижчим по ІІІ групі інвалідності 6 мінімальних пенсій за віком.

Розміри державної та додаткової пенсій по інвалідності зазнали змін, що відбулись відповідно до п.п.12, п.п.15 п.28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від                    28 грудня 2007 року, який набрав чинності 01 січня 2008 року.

Згадані положення бюджетного Закону рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними і такими, що втратили чинність з дня ухвалення вказаного рішення, чим спростовується твердження відповідача  про неприйняття Верховною Радою України  рішення про відновлення дії Закону у редакції, чинній до внесення змін до нього.

Відповідач згідно його довідки  від 02 листопада  2010 року  №1269\5  та поданого заперечення виплачує позивачу державну та щомісячну додаткову пенсії в менших розмірах, керуючись при цьому постановами Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».

Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні позивачеві розміру пенсії застосуванню підлягають ст.ст.50, 54 Закону, а не вище названі постанова Кабінету Міністрів України №654,  оскільки останні істотно звужують обсяг раніше встановлених законом прав.

Суд, з огляду на відсутність іншого порядку визначення розміру мінімальної пенсії за віком, ніж передбачений ч.2 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з метою реалізації  конституційної гарантії на отримання пенсії, приходить до висновку про необхідність застосування відповідачем згаданої правової норми при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком, що є базовою величиною для розрахунку основної  і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, та дорівнює розміру визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Оскільки відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року №80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) саме  на управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах покладено обов’язок призначення і виплати пенсії, допомоги на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства, тому суд вважає за необхідне зобов’язати провести перерахунок та виплату пенсії позивачу саме УПФУ в Камінь-Каширському районі.

Не мають правового значення і твердження відповідача про відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом розмірів пенсій як на причину невиконання державою взятих на себе зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Відповідач, всупереч ст.71 КАС України, заперечуючи проти позову, правомірності  своїх дій в частині виплати ОСОБА_1  пенсій у менших, ніж встановлений Законом, розмірах, не довів.

Таким чином, захисту підлягає право позивача шляхом зобов’язання Управління перерахувати і виплатити додаткову пенсію у передбаченому ст.50 Закону розмірі  в межах визначеного ч.2. ст.99 КАС України річного строку позовної давності (в редакції  до 30.07.2010 року ) за період з 03 листопада 2009 року  по 03 листопада 2010 року.

Суд не стягує з Управління судового збору, оскільки від його сплати на підставі п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 31 січня 1993 року відповідач звільнений.

Керуючись   ст.ст.11, 17, 99, 183-2, 186  КАС України, ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд  

постановив:

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у  Ратнівському районі Волинської області  про визнання дій щодо невиплати пенсії у розмірах, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  неправомірними та зобов’язання здійснити нарахування  та виплату  пенсії відповідно до вказаного Закону задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України у  Ратнівському районі Волинської області щодо невиплати ОСОБА_1 ,  як особі, віднесеній до категорії І, інваліду ІІ1 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи,   державної  пенсії по інвалідності у розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком згідно ст.ст.50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  за період з 03 листопада 2009 року по 03 листопада 2010 року неправомірними.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 ,  як особі, віднесеній до категорії І, інваліду ІІ1 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи,   державної  пенсії по інвалідності у розмірі не менше 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 50 (п‘ятдесяти) відсотків  мінімальної пенсії за віком згідно ст.ст.50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  за період з 03 листопада               2009 року по 3 листопада  2010 року з урахуванням виплачених сум.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Ратнівський  районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня отримання її копії  апеляційних скарг.

Головуюча – підпис

З оригіналом згідно

Суддя Ратнівського

районного суду                                     О.З. Фазан