Справа № 2-а-9/2010

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

04 лютого 2010 року                               Жданівський міський суд Донецької області

                                                           в складі:

                                                           головуючого судді:                     Шеїної Л.Д.

                                          при секретарі:                Безкоровайній Н.А.            

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жданівка, цивільну справу за адміністративним позовом в порядку адміністративного судочинства ОСОБА_1  до Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов`язання Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити нарахування до пенсії як дитині війни, поновлення пропущеного строку для звернення до суду,

в с т а н о в и в :

    03.06.2009 року до Жданівського міського суду з Донецького окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1  до Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов`язання Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити нарахування до пенсії як дитині війни, за січень-грудень 2006-2007 роки у сумі 2733,30 грн. та поновлення пропущеного строку для звернення до суду.

В обґрунтування позову ОСОБА_1  посилається на наступні підстави:

так, він, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до соціальної групи «діти війни», так як народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і на 02.09.1945 рік, на час закінчення Другої світової війни, йому не виповнилося 18 років; знаходиться на обліку в УПФУ м. Жданівка та отримує пенсію за віком.    

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про захист дітей війни», дітям війни пенсія підвищується на 30 % мінімального розміру пенсії за віком.

    Вказана норма відновлена Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року. Однак, на теперішній день позивач отримує доплату, що не відповідає розміру, встановленому законом. Тому вважає, що відповідач допустив бездіяльність, не застосувавши при нарахуванні пенсії доплату відповідно до рішення Конституційного суду України внаслідок чого просить визнати таку бездіяльність неправомірною, стягнути недоплачену державну соціальну допомогу за січень-грудень 2006-2007р. у сумі 2733,30  грн. та зобов`язати проводити в подальшому нарахування та виплату означеної соціальної допомоги.

    В судовому засіданні, за згодою позивача, відбулася заміна неналежного відповідача - Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області належним - Управлінням Пенсійного фонду в м.Жданівка Донецької області   і позивач уточнив свої позовні вимоги: просив суд визнати бездіяльність управління ПФУ в м.Жданівка Донецької області неправомірною та зобов`язати УПФУ в м.Жданівка нарахувати та виплатити, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу  за січень-грудень 2006-2008 роки у сумі 4471,20 грн. та поновити пропущений строк для звернення до суду.

    В обґрунтування позову послався на ті ж підстави, які були викладені ним раніш у позовній заяві.

    Відповідач по справі проти позову заперечував, посилаючись на ті обставини, що Управління Пенсійного фонду України в м. Жданівка, як територіальний підрозділ не може самостійно приймати  рішення  про нарахування чи не нарахування будь-яких пенсійних або соціальних  виплат. Такі функції йому делеговані і він їх виконує в межах повноважень.

    Нарахування, перерахунки пенсій та соціальних виплат здійснюються або за особистою заявою одержувача, або за розпорядженням керівного  органу.

    У 2007 році від керівних органів  про автоматичне нарахування підвищення дітям війни надійшло лише відносно осіб, які мають інвалідність, а позивач не є інвалідом.

    Окрім того не надходили роз’яснення з приводу визначення розміру підвищення та проведення  призначення підвищення для дітей війни відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, а Управління Пенсійного фонду України в м. Жданівка самостійно вирішувати питання про визначення розміру не вправі.

    Окрім того, позивач пропустив строк звернення до суду, що, на його думку, є підставою для застосування наслідків пропущення строку звернення до суду.

    На законодавчому рівні не врегульовано питання визначення розміру мінімального розміру пенсії за віком.

    Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 та до 22.05.2008 роки не мають зворотної дії в часі. Тому, на думку відповідача, не можна враховувати період для звернення перерахунку, що мав місце до 09.07.2007 та 22.05.2008 роки.

    З 01.01.2008 року здійснено підвищення «дітям війни» на 10 % від  прожиткового мінімуму, сплативши з 01.01.2008 рік – 47,00 грн., з 01.04.2008 рік – 48,10 грн., з 01.07.2008 рік – 48,20 грн., з 01.01.2008 рік – 49,80 грн.

    Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року не містить в собі відомостей про порушення, обмеження чи звуження змісту існуючих прав громадян.

    На думку відповідача, скасування змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відбулося за рішенням Конституційного Суду України відбулося лише з підстав того, що Законом про Державний бюджет України на відповідний рік не можуть вносити зміни до інших законів, цей закон має регулювати лише питання бюджетну: надходження і використання.

    Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи встановив, що, дійсно, ОСОБА_1   народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.     ) і за довідкою (а.с.      ) має правовий статус  «дитини війни», оскільки на 02.09.1945 рік, тобто на час закінчення Другої світової війни, йому не виповнилось 18 років (а.с.    ).

    ОСОБА_1  знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Жданівка і отримує пенсію за віком (а.с.   ).

    Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Водночас  ст.7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначених законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Статтею 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абз.7 ст.5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджується з 1 січня 2006 року, а статтею 6 протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

    2006 року урядом не продовжувався  порядок надання пільг, передбачених  статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    Окрім того, Законом України від 20 грудня 2005 року № 3235-4 дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено.

Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування.

А тому, на думку суду, позивач не набув права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії в 2006 році.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» також була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 рік положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «про соціальний захист дітей війни», визнанні такими, що не відповідають Конституції України.

Конституційний Суд України  відзначив, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися  інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 рік № 422-ВР у разі, якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до положень ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків-25, а у жінок -20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили

-2-

працездатність, визначеного законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. № 966-14, а також Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000р. № 2017-III, ст.1  якою прожитковий мінімум встановлюється для визначення, у тому числі, мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

ч.3 ст.4 даного Закону  (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005р., що діє з 31 березня 2005р.) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України  на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік» від 19 грудня 2006р. № 489-5, що набрав чинності з 01 січня 2007р. («Урядовий кур`єр» від 23 грудня 2006року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 01 січня 380грн., 01 квітня-387грн., а з 01 жовтня-395грн.

Зазначена стаття була змінена Закону України від 15 березня 2007р. №749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007р. («Урядовий кур`єр» та «Голос України»  від 28 березня 2007р.), якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, зазначений з 01 січня -380грн, з 01 квітня – 406 грн., з 01 жовтня – 411 грн. при цьому зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визнання мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01 квітня та з 01 жовтня 2007р. застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абз. 5 ч.1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410,06 грн., 415,11 грн.

Тобто, за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року позивач мав право на отримання підвищення пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 710,91 грн.

Із розрахунку: липень 2007 – (410,06 грн. х 30% / 31 день х 23дні) + (серпень, вересень 410,06 грн. х 2 міс х 30 %) + (жовтень, листопад, грудень 415,11грн. х 3 міс х 30% ) = 710,91 грн.

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного  суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.100 КАС України, порушення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Позивач разом із заявленим клопотанням про поновлення строку звернення до суду не навів поважних причин його пропуску, зазначивши лише, що причиною є необізнаність у правових питаннях, а про порушення своїх прав позивач дізнався із засобів масової інформації в рік звернення до суду.

Суд вважає, що незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, так як відповідно до ст. 57 Конституції України,  всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов`язків громадян обов`язково підлягають оприлюдненню.

У зв`язку з тим, що позивачем порушено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 р., а відповідач наполягає на застосуванні вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу  у вимогах  про підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 27.10.2007 року (дата подання позову згідно поштового штемпелю на конверті  27.10.2008 року).

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов`язати позивача нарахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1  підвищення до пенсії за період з 27.10.2007 року по 31.12.2007 року у сумі 269,15 гривень, з урахуванням виплаченої УПФУ м.Жданівки доплати до пенсії як дитині війни із розрахунку: (жовтень  415,11 грн. / 31 день х 5 днів х 30%) + (листопад, грудень 415,11 грн. х 2 міс. х 30 %) = 20,09 грн. + 249,06 грн. = 269,15 гривень.

Відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску річного  строку  звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове   державне пенсійне страхування», відповідно до яких сум пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає пенсію, виплачується за минулий час обмеження.

Закон України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту  дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина.

Тобто йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 рік внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного підвищення довічного грошового утримання; державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 рік від 22.05.2008 рік положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 рік щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Конституційний Суд України  дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя  у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

У пункті 6 рішення Конституційного Суду України, зазначено, що рішення у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції про розгляді  ними позовів у зв’язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

Враховуючи вищевикладене, суд при розгляді і вирішенні даного спору застосовує норми Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, які були чинними до внесення змін Законом № 107.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії «дитині війни» у 2008 році, підлягають задоволенню лише з 22 травня 2008 року до 31.12.2008 року, на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Статтею 58 Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік» встановлено прожитковий мінімум для осіб, втративши працездатність: з 01.07.2008 року – 482,00 грн., з 01.10.2008 року – 498, 00 грн.

Судом встановлено, що визначення мінімального розміру  пенсії за віком встановлено ст.. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове держане пенсійне страхування».

Отже, враховуючи, що позивачеві, починаючи з 01.01.2008 року сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 24.07.2008 року до 31.12.2008 року відповідач повинен донарахувати позивачеві 516,48 грн. виходячи із розрахунку: (липень 482грн. х 30% х 8днів – 482грн. х 10% / 31 х 8днів) + ( серпень, вересень 482 грн. х 30% х 2міс. – 482грн. х 10% х 2міс.)+ (жовтень, листопад, грудень 498грн. х 30% х 3міс. – 498грн. х 10% х 3міс.) = 516,48 грн.

Таким чином, за спірний період з 24.07.2008 року (дата уточнення позовних вимог) до 31.12.2008р. слід нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 -  516,48 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімального прожиткового мінімуму з  24.07.2008 року до 31.12.2008р. є неправомірною.

Доводи відповідача в частині посилання на суперечливість законодавства при визнанні розміру мінімальної пенсії за віком, суд не приймає з наступних підстав:

Відповідно до вимог ст.8 КАС України, забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, наявності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інших інтересів фізичних осіб , прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене

-3-

право позивача, внаслідок чого зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Жданівка  в

подальшому робити перерахунок пенсії у  разі підвищення мінімальної пенсії за віком є безпідставним, оскільки встановлює обов’язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце та без наявності спірних правовідносин.

Доводи відповідача в частині посилання на суперечливість законодавства при визнанні розміру мінімальної пенсії за віком, суд не приймає  з наступних підстав:

Відповідно до вимог  ст.8 КАС України, забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, наявності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Згідно ч.7 ст.9 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а при відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Доводи відповідача щодо строку позовної давності суд врахував при ухваленні рішення

Суд не приймає посилання відповідача по справі, що він не є належним відповідачем, оскільки це спростовується функціями та повноваженнями ПФУ зазначеними у Положенні про  Пенсійний фонд України, затвердженим Наказом  Президента України від 01 березня 2001р. № 121/2001.

Так, відповідно до п.11, п.15 зазначеного Положення про Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Пенсійний фонд України здійснює  свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях. Містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

А відповідно до п.1.1 розд.1, 2 п.4.2 розд.4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління пенсійного фонду України від 30.04.2002р. №8-2 (в редакції постанови Пенсійного фонду №5-5 від 25.02.2008р.), Управління Пенсійного фонду України у районах міст і районах у містах є органами Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків (у тому числі валютні), печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням; призначає (здійснює перерахунок) і влаштовує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ст.44 Закону України «Про загальнообов`язкове Державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду . Саме в УПФУ м.Жданівка Донецької області знаходиться пенсійна справа позивача , виплата підвищення здійснюється саме до пенсії позивача.

Отже, не має підстав вважати, що управління Пенсійного фонду України в м.Жданівка Донецької області не є належним відповідачем по справі.

Щодо посилання відповідача стосовно нарахування позивачу виплаченої 10% підвищення до пенсії у 2008р., то суд своїм рішенням, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, врахував фактично виплачені УПФУ в м.Жданівка Донецької області 10% підвищення до пенсії позивача.

Суд також вважає неспроможними доводи відповідача щодо невірного визначення розміру судового збору (а.с.    ), оскільки судовий збір у сумі 3 грн. 40 коп. сплачено у відповідності до п.п. «б» п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі ст.19 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004р.  № 2195-4 і який набрав чинності з 01.01.2006 року, рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 року, рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 року, суд

ПОСТАНОВИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити частково.

    Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Жданівка щодо ненарахування   ОСОБА_1  пенсії з підвищенням як дитині війни на 30 % мінімальної пенсії за віком з 27.10.2007 року по 31.12.2007 року та з 24.07.2008 року по 31.12.2008 року.

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в м.Жданівка Донецької області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 , як дитини війни, щомісячну державну соціальну допомогу  за період з 27 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року у сумі  269,15 грн. (двісті шістдесят дев’ять гривень 15 копійок) та з  24 липня 2008 року до 31 грудня 2008 року у сумі 516,48 грн. (п’ятсот шістнадцять гривень 48 копійок).

Стягнути з Державного Бюджету України держмито на користь ОСОБА_1   у сумі 1,70 грн. (одна гривня  70 коп.).

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1  відмовити за необґрунтованістю.

    Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жданівський міський суд Донецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, в разі складання  постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня складання в повному обсязі, і подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, що її подає, до суду апеляційної інстанції.

    Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву на апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом десяти днів після подання заяви, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.    

Суддя:                     Л.Д. Шеїна