Справа №2-4267/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2010 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді:                                  Стрепка Н.Л.,

при секретарі судового засідання:           Чеботарьовій Л.Я.,

з участю: представника позивача:            ОСОБА_1,

відповідача:                                              ОСОБА_2

представника відповідача:                        ОСОБА_3,

представника третьої особи:                     Гаркач І.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третьої особи органу опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про надання дозволу на виїзд дитини за кордон,-

встановив :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, третьої особи про визначення місця проживання ОСОБА_6 та надання дозволу на його виїзд за межі України без згоди його матері ОСОБА_2 в супроводі батька ОСОБА_5. В подальшому за заявою представника позивача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 23.05.2010р. ухвалою суду від 20.10.2010р. позов в частині визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 залишено без розгляду.

Позов мотивує тим, що є батьком ОСОБА_6, який проживає з матір‘ю – відповідачем у справі в Україні. Остання заперечує проти виїзду дитини за кордон. Оскільки позивач вважає за необхідне проживання дитини з батьком, який постійно проживає за межами України в державі Ізраїль, де має постійне місце праці, іншу сім‘ю, є необхідність в перетині державного кордону  дитиною. Оскільки відповідач добровільно згоди не надає просить суд надати дозвіл на виїзд малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України без згоди відповідача. В обґрунтування позовних вимог посилається на додані до позовної заяви письмові докази, які підтверджують можливість утримувати сина. Як на підставу задоволення вимог вказує на положення ст. 155 Сімейного кодексу України, ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в‘їзду в Україну громадян України».

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 заявлений позов підтримав з мотивів викладених в ньому, додатково пояснив, що батько дитини проживає в державі Ізраїль, мати зараз перебуває під арештом, дитина не має батьківського піклування, з метою забезпечити такий дитині просить позов задоволити.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечила та пояснила, що позивач довго з ОСОБА_6 не спілкувався, на судові засідання не з‘являється, що дає підстави сумніватись в його матеріальному стані. Підтвердила, що перебуваючи з ОСОБА_6 в державі Ізраїль позивач сплачував аліменти, які перестав сплачувати, коли вона повернулась з дитиною до України. На усне звернення позивача про надання дозволу на вивіз дитини за кордон – відмовила. Вказала, що на обліках в наркологічному та психіатричному диспансерах не перебуває, є працівником дошкільного навчального закладу. Зазначила, що ОСОБА_6 навчається в хорошій школі, є хрещеним та у зв‘язку з тим, що рішення у справі може вплинути на долю дитини просить суд не приймати рішення у справі до звільненні її з-під арешту.

Представник відповідача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності від 01.09.2010р., проти позову заперечив та пояснив, що в Галицькому РВ є заява відповідача з приводу скасування постанови про відмову у порушенні кримінальної справи відносно позивача з одночасним її порушенням проти нього, відповідь на яку відповідачем не отримано. Вказує на викрадень дитини позивачем, яка зараз проживає разом з бабцею. Зазначає, що є вітчим з яким дитина може проживати, крім того ОСОБА_6 до нього звертається, як до батька.

Представник третьої особи Гаркач І.В., яка діє на підставі довіреності позов підтримала та пояснила, що батько батьківських прав не позбавлений, має добрі відносини з сином. Дитина потребує спілкування з батьком, та крім цього при спілкуванні з ОСОБА_6 останній вказав, що в квартирі матері проживати не хоче.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши та перевіривши матеріали справи, матеріали цивільної справи № 2-1951/08, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково, виходячи з таких мотивів.  

Оглянувши матеріали справи № 2-1951/08 за позовом  Міністерства юстиції України в інтересах ОСОБА_5 до відповідачки ОСОБА_2 про повернення неповнолітнього сина ОСОБА_8 до місця постійного проживання в державі Ізраїль, судом встановлено, що позивач просив повернути дитину до постійного місця проживання в державу Ізраїль, оскільки дозволу на її виїзд на постійне місце проживання в Україну не надавав. В позові ОСОБА_5 було відмовлено.

Враховуючи наведене суд дійшов до наступного висновку, що надання дозволу на виїзд дитини за кордон предметом розгляду в суді не був, тому справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третьої особи органу опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про надання дозволу на виїзд дитини за кордон може бути розглянута.

Згідно з ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.  Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

У відповідності з ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 04.07.2008р. в цивільній справі за позовом Міністерства юстиції України в інтересах ОСОБА_5 до відповідачки ОСОБА_2 про повернення неповнолітнього сина ОСОБА_8 до місця постійного проживання в державі Ізраїль встановлено, що 10.09.1999р. в сторін у справі народився син ОСОБА_8. 08.03.2002р. між сторонами укладено договір про розлучення, на умовах якого 10.03.2002р. судом по сімейним справам в державі Ізраїль прийнято рішення про розлучення між подружжям. Також даним рішенням встановлено, що між сторонами досягнуто домовленості про те, що дитина залишається під опікою та на вихованні у матері, відповідно із зобов‘язаннями останньої дозволяти батькові дитини зустрічатись з дитиною. 22.11.2006р. позивачем надано відповідачці дозвіл на тимчасовий виїзд дитини з матір‘ю з держави Ізраїль. Відповідачка в лютому 2007 року прибула в Україну разом із сином і залишилась без наміру повернення в державу Ізраїль.

 Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_6 в присутності завідувача сектору опіки та піклування відділу у справах дітей Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради Гаркач І.В. та практичного психолога ССШ № 45, де навчається ОСОБА_6, останній пояснив, що зараз живе з бабцею, тіткою та дядьками. До цього жив з вітчимом, дідусем та сестрою. Хоче поїхати до тата, бо думає, що так буде краще та пожити з ним поки все владнається. Зазначив, що йому пообіцяли, коли випустять маму він зможе повернутись.

Згідно довідки від 19.10.2010р. на адресу Личаківського районного суду м. Львова поступила для розгляду по суті кримінальна справа про обвинувачення гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та постановою суду від 18.082010р. справу прийнято до провадження.

З копії постанови Личаківського районного суду м. Львова від 21.05.2010р. вбачається, що відносно відповідача обвинуваченої у вчинені злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України обрано запобіжний захід – взяття під варту в Львівському СІЗО УДДУПВП у Львівській області.

З довідки від 21.06.2010р. вбачається, що позивач працює на заводі та займає посаду начальника ковальського цеху з грудня 2002 року. Його місячна зарплата становить 8 000 нових шекелей.

З копії довідки про передачу права власності на будинок вбачається, що позивач та ОСОБА_9 є власниками будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1

З листа Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 17.09.2010р. № 11/П-1295 вбачається, що комісією з захисту прав дитини 26.08.2010р. прийнято рішення про недоцільність підготовки висновку про позбавлення позивача батьківських прав.

З листа Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 17.09.2010р. № 11/П-1296 вбачається, що Личаківською районною адміністрацією, як органом опіки та піклування, прийнято рішення про передачу ОСОБА_8 на виховання ОСОБА_9, яка є матір‘ю позивача.

В судовому засіданні, у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України, відповідачем та її представником не подано докази і судом не здобуто таких доказів на підтвердження того факту, що відносно позивача порушено кримінальну справу.

Згідно з ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в‘їзду в Україну громадян України» за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Відповідно до ст.ст. 3, 6 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.  

Згідно ст.ст. 7, 155 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.  

Враховуючи встановлені у справі дані про те, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_8, який зараз проживає з бабцею. Те, що позивач проживає в державі Ізраїль, має постійне місце праці та у власності будинок, не є позбавленим батьківських прав. Відповідач відмовляється надати дозвіл на виїзд ОСОБА_8 за межі України. На даний час відносно відповідача розглядається кримінальна справа по обвинуваченню у вчинені злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та щодо неї обрано запобіжний захід – утримання під вартою, з врахуванням думки неповнолітнього ОСОБА_8, який бажає поїхати до батька та потребу у батьківському догляді для дитини, оскільки відповідач такого зараз надати не може, суд вважає за необхідне надати дозвіл на тимчасовий виїзд дитини за межі України в супроводі позивача.

Судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд –

вирішив:

Позов задоволити частково.

Надати дозвіл на тимчасовий виїзд малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України без згоди матері – ОСОБА_2, в супроводі батька – громадянина Ізраїлю ОСОБА_5.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: