Справа № 2-2039/10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2010 року Залізничний районний суд м. Львова складі:
головуючого - судді Мусієвського Є.П.
при секретарі - Пелещишин І.А.
з участю адвокатів - ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно,
в с т а н о в и в :
Позивачка звернулася до суду з позовом в якому просить визнати недійсним в 1/4 частині заповіт, складений ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4, визнати недійсним в 1/4 частині свідоцтво про право на спадщину за заповітом, визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку у розмірі 600 кв.м, виданий ОСОБА_4, та визнати за нею право власності на спадкове майно – 1/4 частини житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті брата – ОСОБА_7, мотивуючи свої вимоги тим, що після смерті матері ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, відкрилась спадщина у вигляді 1/2 частини вищезгаданого будинку та земельної ділянки і спадкоємцями цього майна стали вона та її брат ОСОБА_7, який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер і після його смерті відкрилась спадщина, яка складала 1/4 вказаного будинку та 1/4 земельної ділянки, а вона є єдиним спадкоємцем і фактично прийняла спадщину, оскільки постійно проживає у вказаному будинку, однак дочка брата, відповідачка ОСОБА_5, спадщину не приймала і її місцеперебування невідоме. Батько позивачки ОСОБА_6 помер за рік до смерті матері і залишив заповіт на весь будинок на ім’я відповідача ОСОБА_4, який був частково визнаний недійсним рішенням апеляційного суду Львівської області, тому вважає, що заповіт слід визнати недійсним і в 1/4 частині, що стосувалось інтересів брата та визнати за нею право власності на 1/4 частину будинку в порядку спадкування після смерті брата, а також визнати недійсним державний акт на землю, на якій розташований будинок.
В судовому засіданні позивачка позов підтримала покликаючись на мотиви такого, дала пояснення аналогічні вищенаведеному, просить позов задоволити.
Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав, поклиаючись на те, що законні підстави на спадкування 1/4 частини будинку після смерті брата і для визнання заповіту недійсним відсутні, тому вважає, що позивачка пропустила строк позовної давності і просить такий застосувати і у задоволені позову відмовити.
Відповідачка ОСОБА_5 будучи належним чином повідомлена про розгляд справи, в тому числі через засоби масової інформації, однак в судові засідання не з’явилась, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутності.
Представники третіх осіб: Другої Львівської державної нотаріальної контори та Управління Держкомзему у м. Львові у судове засідання не з’явились, хоча належним чином повідомлялись про день і час слухання справи, причин неявки суду не повідомили, а лише на запит адвоката Управління Держкомзему у м. Львові надали суду довідку з якої вбачається, що державний акт на земельну ділянку втратив чинність, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести за їх відсутності.
Третя особа ОСОБА_10 у судове засідання не з’явилась, хоча належним чином повідомлялась про день і час слухання справи, причин неявки суду не повідомила, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести за її відсутності.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи батьки позивачки ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 а його дружина – ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
Після смерті ОСОБА_6 спадщину – будинок АДРЕСА_1 прийняв його внук – ОСОБА_4 на підставі заповіту від 07.05.1998 р.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 20.11.2008 року частково задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та визнано недійсним в 1/4 частині заповіт, складений ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 та визнано право власності ОСОБА_3 на 1/4 частину спірного будинку. Вказаним рішення визнано, що ОСОБА_6 мав право розпорядитись шляхом складання заповіту тільки 1/2 частиною будинку, оскільки друга 1/2 частина належала його дружині. Після смерті останньої спадкоємцями цієї частки стали діти померлої ОСОБА_3 та ОСОБА_7 в розмірах по 1/4 частини. (а.с.9-10).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть від 19.01.04 р. ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.18), який при житті був братом позивачки.
З копії довідки з місця проживання про склад сім’ї і реєстрації від 16.07.09 р. у будинку АДРЕСА_1 зареєстрована і проживає ОСОБА_3 з 1963 року, а з 1970 р. і до дня смерті проживав і був зареєстрований ОСОБА_7 (а.с.16)
Згідно копії договору міни квартири на частину земельної ділянки від 30.01.2009 року ОСОБА_4 обміняв 1/2 частину земельної ділянки, що АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_10 (а.с.21)
Копією державного акту на право власності на земельну ділянку від 18.05.2002 р. стверджено, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,06 га, що розташована у АДРЕСА_1 (а.с.20)
З копії державного акту на право власності на земельну ділянку від 19.02.2009 р. слідує, що ОСОБА_10 є власником земельної ділянки площею 0,03 га, яка розташована у АДРЕСА_1 (а.с.22)
Вирішуючи спірні питання суд виходить з представлених та досліджених судом доказів, а також вимог чинного законодавства.
Згідно положень ч.1 ст.534 ЦК України (в ред..1963 р.), що діяли на момент складання заповіту ОСОБА_6, кожний громадянин може залишити за заповітом лише своє майно. А ст..22 КпШС України (в ред..1969 р.) майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.
За таких обставин ОСОБА_6, який був одружений з ОСОБА_6, мав право розпорядитись тільки 1/2 частиною майна подружжя, в тому числі 1/2 частиною спірного будинку та 1/2 частиною земельної ділянки.
Відповідно до положень ст. 549 п.1 ЦК України ( в ред..1963 р.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
За життя ОСОБА_11 належним їй майном, і зокрема 1/2 частиною спірного будинку та 1/2 спірної земельної ділянки, не розпорядилась та на випадок смерті розпорядження не залишала. У вказаному будинку, крім ОСОБА_6, проживали її діти : донька – позивачка ОСОБА_3 та син ОСОБА_7, які після смерті матері стали спадкоємцями першої черги за законом і частка кожного у спадковому майні склала по 1/4 частини будинку. Оскільки і ОСОБА_3 і ОСОБА_7 після смерті матері залишались проживати у спірному будинку, то слід вважати, що вони прийняли спадщину.
ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, за життя також не розпорядився належною йому часткою, а тому його частка у розмірі 1/4 будинку стала спадковим майном для спадкоємців по закону.
Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України (в ред.2004 р.) спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. А згідно ч.1 ст.1270 ЦК України – для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Ч.1 ст.1272 ЦК України встановлено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Згідно ст.1225 ЦК України – право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах (ч.1). До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності земельною ділянкою, на якій вони розташовані (ч.2)
У померлого ОСОБА_7 спадкоємцем першої черги за законом була його дочка – відповідачка по справі ОСОБА_5, яка у встановлений законом строк не подала заяву про прийняття спадщини.
ОСОБА_3, як сестра померлого ОСОБА_7, є єдиним спадкоємцем другої черги (ст.1262 ЦК України). І оскільки ОСОБА_3 до моменту смерті свого брата постійно проживала разом з ним у спірному будинку, то в силу вимог ст. 1268 ЦК України слід вважати, що вона прийняла спадщину, яка залишилась після смерті брата, і зокрема, 1/4 частину будинку АДРЕСА_1 та 1/4 частини земельної ділянки за тією ж адресою.
Ст.328 ч.1 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
За таких обставин суд вважає підставними і такими, що ґрунтуються на законі позовні вимоги щодо визнання недійсним заповіту в 1/4 частині, складений ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4, оскільки спадкоємцем цієї частини був ОСОБА_7, а позивачка ОСОБА_3 має право на одержання у власність вказаної частки в порядку спадкування від померлого брата.
Визнання недійсним заповіту в частині тягне за собою визнання недійсним у тій же частині свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Враховуючи, що відповідач ОСОБА_4 фактично мав право на одержання у власність у порядку спадкування за заповітом 1/2 частини спадкового майна, то слід визнати, що він став власником 1/2 частини спірного будинку та 1/2 частини земельної ділянки. Як власник 1/2 частини земельної ділянки ОСОБА_4 розпорядився нею, передавши у власність ОСОБА_10 шляхом обміну на квартиру. За таких умов позовна вимога щодо визнання недійсності у цілому Державного акту на право власності на землю і виділення земельної ділянки підлягає відмові, оскільки для визначення часток при даних обставинах у співвласників потребує спеціальних знань, тобто призначення експертизи, однак таких клопотань сторонами не заявлялось, а суд з власної ініціативи призначення експертизи позбавлений можливості.
Заява про застосування строку позовної давності не може бути задоволена, оскільки факт належності 1/4 частини спадкового майна ОСОБА_7 було встановлено у рішенні апеляційного суду Львівської області від 20.11.2008 р., а тому саме з цього часу слід вважати, що позивачка дізналась про порушення її законних прав та інтересів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 534 ч.1, 549 п.1 ЦК України (в ред.1963р.), ст.ст. 268, 328 ч.1 1262, 1270 ЦК України, суд -
в и р і ш и в :
Позов задоволити частково.
Визнати недійсним в 1/4 частині заповіт від 07 травня 1998 року, складений ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4.
Визнати недійсним в 1/4 частині свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_4 Другої Львівською державною нотаріальною конторою 12 травня 2001 р.
Визнати право власності за ОСОБА_3 на 1/4 частини житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її брата – ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з моменту його проголошення до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції.
Суддя
- Номер: 2-зз/462/19/15
- Опис:
- Тип справи: на заяву у цивільних справах (2-сз, 2-р, 2-во, 2-др, 2-зз,2-і)
- Номер справи: 2-2039/10
- Суд: Залізничний районний суд м. Львова
- Суддя: Мусієвський Євген Петрович
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 07.10.2015
- Дата етапу: 16.11.2015
- Номер: 6/212/81/17
- Опис:
- Тип справи: на клопотання, заяву, подання у порядку виконання судового рішення та рішення іншого органу (посадової особи) в цивільній справі
- Номер справи: 2-2039/10
- Суд: Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу
- Суддя: Мусієвський Євген Петрович
- Результати справи: подання (заяву, клопотання) задоволено
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 22.05.2017
- Дата етапу: 31.05.2017
- Номер: 6/263/218/2018
- Опис:
- Тип справи: на клопотання, заяву, подання у порядку виконання судового рішення та рішення іншого органу (посадової особи) в цивільній справі
- Номер справи: 2-2039/10
- Суд: Жовтневий районний суд м. Маріуполя
- Суддя: Мусієвський Євген Петрович
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 13.08.2018
- Дата етапу: 06.09.2018