Справа № 2-137/10/0408
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 листопада 2010 року
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу у складі:
головуючого – судді Грищенко Н.М.
при секретарі Желдак О.В.
за участі позивачки ОСОБА_1
представника позивачки ОСОБА_2
відповідачки ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, 3-я особа Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Пахомова Наталія Іванівна про визнання договору дарування квартири недійсним, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 20 серпня 2008 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, 3-я особа Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Пахомова Наталія Іванівна про визнання договору дарування квартири недійсним.
В обґрунтування своїх позовних вимог вона посилається на те, що вона рідна дочка ОСОБА_5. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 10 липня 2008 року мати визнана недієздатною, за цим рішенням вона визнана її опікуном.
Її матері на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1.
26.10.1999 року її мати подарувала квартиру АДРЕСА_1 відповідачці ОСОБА_3 Договір дарування був посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н.І і зареєстрований в Криворізькому бюро технічної інвентаризації.
Вказаний договір вважає недійсним так, як в 1985 році її мати перенесла інфаркт головного мозку. Уже з того часу у неї почалися епідприпадки з руховими і сенсорними розладами, спостерігався розлад свідомості, ейфорія, деменція, мати страждала забутливістю., було порушено диск очного зору.
Вдруге, в 1999 році мати повторно перенесла гостре порушення мозкового кровообігу. Знаходилася на стаціонарному лікуванні з 01.09.1999 року по 30.09.1999 року, стан здоров’я також був тяжким, хвора мала «заторможеність», фізичну в’ялість.
26.10.1999 року відповідачка ОСОБА_3 запросила
додому нотаріуса, яка посвідчила договір дарування спірної квартири. Мати мала поганий зір, що не дозволяло їй самостійно прочитати і ознайомитись з договором дарування зазначеної квартири, крім того мати не розуміла значення своїх дій та не керувала ними.
Оскільки відповідачка протиправно заволоділа квартирою АДРЕСА_1 , яка належала її матері, скориставшись тяжким станом здоров'я матері і лише в грудні 2007 році їй стало відомо про договір дарування квартири, тому вона змушена звернутися до суду за захистом свої порушених прав про визнання договору дарування вище вказаної квартири не дійсним.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 пояснила, що ОСОБА_5 її мати. У зв’язку з поганим станом здоров’я своєї матері вона збирала необхідні документи для звернення до суду для визнання її недієздатною та встановлення опікунства. В наслідок чого в 2007 році їй стало відомо про договір дарування, який є предметом спору в судді. Крім того суду пояснила, що її мати хворіє з 1985 року, перенесла два інсульта в 1985 році та 1999 році, страждає забутливістю, загальмованістю, має високий тиск, буває втрата свідомості, поганий зір, тому просила суд визнати не дійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 укладений між її матір’ю ОСОБА_5 та її сестрою ОСОБА_3, посвідчений 26.10.1999 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н.І. Оскільки під час підписання договору дарування спірної квартири мати не розуміла значення своїх дій та їх наслідки.
Представник позивачки ОСОБА_2, яка була присутня в судовому засіданні пояснення позивачки підтримала, та просила суд задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_6, яка була присутня в судовому засіданні заперечувала проти позову та суду пояснила, що жила в Автономній Республіці Криму, у неї там є квартира, але потім вона приїхала до своєї матері в м. Кривий Ріг та з проживала з матір'ю. В судовому засіданні відповідачка не заперечувала, що в 1985 році у її матері був інсульт. Крім того пояснила, що вважає висновок медичної експертизи сумнівним так, як експертиза була проведена в 2010 році та не як не відносилася до 1999 року, тобто в період дарування квартири. До того ж в 1999 році після повторного інсульту мати була виписана з лікарні, стан її здоров’я покращився. По висновку лікарів вона не потребувала нагляду в психіатра, а тільки невропатолога та терапевта. За місяць до посвідчення договору дарування спірної квартири матір відвідували терапевт та невропатолог. Під час огляду лікарями не було виявлено порушення психіки, пам’яті, інтелекту, неадекватної поведінки. Тому позивачка просила суд при винесенні рішення взяти до уваги її пояснення в судовому засіданні, показання свідків - її колег та сусідів, правомірні дії нотаріуса, висновок експертизи зазначила слід вважати надуманими та не правдивим, на підставі чого вважає необхідно відмовити позивачці в задоволення позову в повному обсязі.
Третя особа, приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Пахомова Н.І., до судового засідання не з’явилася, однак на адресу суду надала заяву, у зв’язку з тим що вона не має до сторін претензій матеріального та морального характеру, і сторони не мають до неї претензій матеріального та морального характеру, просила суд розглянути справу у її відсутності.
Свідок ОСОБА_7 - лікар 3-ї міської лікарні м. Кривого Рогук, яка була присутня в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_5 була госпіталізована до лікарні в 1999 році в тяжкому стані з повторним інсультом. Під час госпіталізації хвора була без свідомості, нікого не впізнавала, не орієнтувалася. Після виписки з лікарні їй необхідно було деякий час продовжувати лікування, за нею необхідний був спеціальний нагляд.
Свідок ОСОБА_8 – лікар 3-ї міської лікарні м. Кривого Рогу, який був присутнім в судовому засіданні пояснив, що в вересні 1999 року ОСОБА_5 була доставлена до лікарні швидкою медичною допомогою оскільки була, «рвота», біль в животі, поганий стан здоров»я в цілому. Але всі ці симптоми, була розцінені як мозкові порушення, які раніше також мали місце. У зв’язку з тяжким станом здоров’я ОСОБА_5 було призначено лікування. Крім того він зазначив те, що дійсно у хворої була сплутаність у свідомості пам’яті.
Свідок ОСОБА_9. – дільничний психіатр Криворізького ПНД, який був присутнім в судовому засіданні пояснив, що він оглядав хвору ОСОБА_5 в 2008 році, при цьому її діагнози оцінив як хворобу головного мозку, хворобу паркінсона, утрата свідомості, порушення центральної нервової системи. Зазначив, що хвора не орієнтувалася в часі, з кожним роком після інсульту прогресувала хвороба головного мозку, не могла сама себе обслуговувати, продуктивність нервової діяльності низька, зниження пам’яті, не могла рухатися. Доглядала за ОСОБА_5 її донька ОСОБА_1.
Свідок ОСОБА_10, яка була присутня в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_5 перенесла два тяжких інсульта, коли хвора знаходилася в лікарні то вона її відвідувала. Після того, як ОСОБА_5 виписали з лікарні вона її не бачила та вдома не відвідувала, про стан здоров’я їй відомо нічого не було. З часом вона бачила ОСОБА_5, яка почувала спаете добре та спілкувалася з педагогами музичної школи.
Свідок ОСОБА_11, яка була присутня в судовому засіданні пояснила, що знає ОСОБА_5 як сусідку з 1984 року, їх квартир знаходиться на одному майданчику, відносини між ними були добрі. Зазначила, що ОСОБА_5 перенесла інсульт, бачила вона її часто бо вона приходила до її бабусі до 2005 року, розмовляла нормально.
Свідок ОСОБА_12 – колега ОСОБА_5, яка була присутня в судовому засіданні пояснила, що працювала разом з ОСОБА_5 з 1958 року поки вона не пішла на пенсію. Зазначила, що ОСОБА_5 перенесла два інсульту. Вона постійно її відвідувала, жодного разу за нею не спостерігала будь - якої неадекватності, вона самостійно ходила, читала газети. В 1999 році була в ОСОБА_5 один раз, то вона лежала. За намір про дарування квартири ОСОБА_3 нічого не говорила.
Свідок ОСОБА_13, яка була присутня в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_5 знає з 1958 року. Коли вона з нею спілкувалася по телефону, то ОСОБА_5 бажала щоб її донька ОСОБА_3 переїхала до неї, коли вона з нею спілкувалася, то було зрозуміло, що ОСОБА_5 нормально мислить та розуміє значення всього. Крім того в 1999 році вона приїжджала на похорон її батька. Будь-яких фізичних вад від ОСОБА_5 вона не помічала.
Свідок ОСОБА_14, - лікар невропатолог 3-ї міської лікарні, який був присутнім в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_5 йому знайома бо 1999 році була тяжко хвора, знаходилася в комі, він поставив їй діагноз : інфаркт головного мозку. Її стан здоров’я був тяжким, була відсутня мова, відсутні пам'ять , уважність, поведінка хворої була неадекватною, не могла контролювати себе.
Суд, вислухавши пояснення свідків в судовому засіданні, взяв до уваги пояснення лікарів, як фахівців в галузі медицини, щодо інших свідків які були допитані в судовому засіданні по клопотанню відповідачки, суд віднісся об’єктивно. Оскільки під час їх пояснень мали місце протиріччя письмовим матеріалам справи, медичним документам та іншим учасниками судового засідання.
З урахуванням пояснень позивачки, представника позиваки, відповідачки, свідків, досліджених у судовому засіданні письмових матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позв підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 на праві приватної власності належала трьохкімнатна житлова квартира АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1, виданого 18.03.94 року УЖКГ, згідно розпорядження № Дз-164 від 21.01.94 року, зареєстрованого у Криворізькому бюро технічної інвентаризації за № 61П-482-482.
26 жовтня 1999 року ОСОБА_5 подарувала житлову квартиру АДРЕСА_1 відповідачці ОСОБА_3. Договір дарування був посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н.І зареєстрованого в реєстрі за № 10300, який було зареєстровано в Криворізькому бюро технічної інвентаризації (а.с.6).
Однак за допомогою медичних документів судом встановлено, що ОСОБА_5 в 1985 році перенесла інсульт, раптово перестала реагувати, не могла рухатися, знизилася пам'ять, на 12.10.2005 року мала тяжкий стан здоров’я.
В 1999 році повторно перенесла гостре порушення мозкового кровообігу. Знаходилася на стаціонарному лікуванні з 01.09.1999 року по 30.09.1999 року, стан здоров’я також був тяжким, хвора мала «заторможеність», фізичну в’ялість, в контакт не вступала.
Рішенням Дзержинського районного суду від 10 липня 2008 року ОСОБА_5 визнано недієздатною та її опікуном призначено її доньку ОСОБА_1 (а.с. 7-8).
Судом на ім’я головного лікаря ПНД м. Кривого Рогу 20.10.2009 року було відправлено судовий запит, щодо звернення ОСОБА_5 до психоневрологічного диспансеру м. Кривого Рогу (а.с.86).
На адресу суду 16.11.2009 року на вказаний запит надійшла відповідь з якої вбачається, що ОСОБА_5 зверталась у жовтні – листопада 1973 року до лікаря – психіатра з приводу неврозу нав’язливих стаканів (а.с. 87).
Однією з вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочинну є те, що особа яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Тому позивачка й посилається на це при обґрунтуванні своїх позовних вимог, щодо визнання договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 26.10.1999 року укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н.І., недійсним.
Для встановлення цієї обставини необхідні знання спеціалісті в даній галузі, тому 02 грудня 2009 року представником позивачки ОСОБА_2 було заявлене клопотання про призначення до Комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня» судово - писихіатричної експертизи відносно ОСОБА_5.
При задоволенні даного клопотання, суд керувався ст. 145 ЦПК України, якою передбачено, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи, то призначення експертизи є обов’язковим за клопотанням хоча б однією із сторони.
На вирішення експертизи поставлено запитання, чи могла ОСОБА_5 підписуючи договір дарування квартири від 26.10.1999 року усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
До суду з КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня» надійшов акт № 12 від 22.02.2010 року , з висновку якого вбачається що ОСОБА_5 страждала хронічними стійкими психічним розладом в формі мультіінфарктной деменції. По своєму психічному стані в даний час хвора не могла розуміти значення своїх дій та розуміти ними. Однак для встановлення психічного стану ОСОБА_5 в період 26 жовтня 1999 року на адресу лікарні було пропоновано надіслати допити медичних працівників, які лікували ОСОБА_5, та поштальйону який носив пенсію хворій (а.с.112-114).
На вимогу експертів судом було надіслано запит до центрального поштового відділення, щодо надання даних по виплаті пенсії гр. ОСОБА_5 Однак надійшла відповідь від 17.05.2010 року за № 427, з якої вбачається що надати будь - яку інформацію не є можним, оскільки норматива зберігання виробничої документації в органах зв’язку, термін зберігання відомостей на виплачену пенсію складає три роки (а.с. 124).
На вимогу експертів з технічного запису, диску судового засідання було надруковано пояснення лікарів в судовому засіданні (а.с.115-123).
Тому 25.06.2010 року справу цивільну справу було направлено до КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня» для проведення експертизи, щодо дієздатності ОСОБА_5 саме на час підписання договору дарування квартир, тобто на 26.10.1999 року.
Під час проведення експертизи було дотримано вимоги законодавства, а саме Наказу Міністерства охорони здоров’я України від 08.10.2001 р. № 397 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.03.2002 р. за № 219/6507 та Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30.05.1997 р. «Про судову експертизу в кримінальних та цивільних справах».
Згідно висновку експертизи, Акт № 102 від 15.07.2010 р., ОСОБА_5 в період часу на момент складання та підписання договору 26 жовтня 1996 року, по своєму психічному стану не могла розуміти значення своїх дій та розпоряджатися ними. (а.с.126-128).
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Висновком експертів актом № 102 від 15.07.2010 року обставини та доводи відповідачки щодо свідомості ОСОБА_5 підчас підписання договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 26.10.1999 року укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н.І. спростовуються.
Відповідно до ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі смерті – за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. Оскільки ОСОБА_5 за рішення суду визнана недієздатною, а її опікуном призначена ОСОБА_1, то останню суд вважає належним позивачем по справі.
Для вірного застосування норм матеріального права при вирішення даного спору, суд взяв до уваги прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року; п. 4 Прикінцевих положень передбачає, що ЦК України застосовується до цивільних право відноси, що виникли після набрання ним чинності. Тому оскільки спірний договір було вчинено в 1999 році, то в 1999 році й виникли спірні на сьогодні правовідносини, в той час як діяв Цивільний Кодекс УССР.
Ст. 55 ЦК УССР передбачено, що угода укладена громадянином, хоч і дієздатним, але який в момент її укладання перебував у такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, може визната судом не дійсним.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд визнає недійсним дійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 26 жовтня 1999 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчений 26 жовтня 1999 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Наталією Іванівною, зареєстрованого в реєстрі за № 10300.
Керуючись Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року ст.ст. 225, 717,718, 719 ЦК України, ст.ст. 3, 10-11, 60, 212-215, 218 ЦПК України суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 26 жовтня 1999 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчений 26 жовтня 1999 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Наталією Іванівною, зареєстрованого в реєстрі за № 10300.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Суддя: Н.М. Грищенко