2-4074/10

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2010 року Селидівський міський суд Донецької області  у складі:

- головуючого судді Моцного О.С.

- при секретарі Відоновій О.О.

- за участю представника позивача Грінько Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Селидове цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Філії – Селидівське відділення № 5484 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про примусове виселення з житлових квартир, які є предметом іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому вказав, що 04 червня 2008 року між ВАТ „Державний ощадний банк України" в особі філії - Селидівське відділення № НОМЕР_1 "Ощадбанк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 3633. Відповідно до умов договору банком був наданий кредит відповідачу на загальну суму 40000,00 гривень, терміном на 9 (дев'ять) років зі сплатою за користування кредитом 21 % річних. Відповідно до п. 1.5. «За користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку відповідну плату (відсотки) в порядку, розмірах та строки, визначених в цьому Договорі" та згідно кредитного договору, відповідач зобов'язується щомісячно (починаючи з липня 2008 р.) не пізніше останнього числа кожного звітного місяця, проводити погашення кредиту рівними частинами в сумі 371,00 грн. та сплачувати проценти, нараховані Банком на залишок заборгованості за кредитом. З метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору, 04 червня 2008 року між позивачем та співвідповідачем - майновим поручителем відповідача був укладений Іпотечний договір №3633/1. Договір був посвідчений державним нотаріусом Другої державної нотаріальної контори Козирєвою Л.В. та зареєстрований у реєстрі за №2146, а також накладена заборона на відчуження зазначеного в договорі нерухомого майна - квартири за адресою: м. Українськ, вул. Енгельса, 5/4.

Також, 07 жовтня 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 3727, відповідно до умов якого банком був наданий кредит відповідачу на загальну суму 50000,00 (п'ятдесят тисяч гривень, 00 коп.) гривень, терміном на 8 (вісім) років зі сплатою за користування кредитом 23% річних. Відповідно до п. 1.5. «За користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати Банку відповідну плату (відсотки) в порядку, розмірах та строки, визначених в цьому Договорі" та згідно кредитного договору, відповідач зобов'язується щомісячно (починаючи з листопада 2008 р.) не пізніше останнього числа кожного звітного місяця, проводити погашення Кредиту рівними частинами в сумі 521,00 грн. та сплачувати проценти, нараховані банком на залишок заборгованості за кредитом. З метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору, 07 жовтня 2008 року між позивачем та співвідповідачем - майновим поручителем відповідача був укладений іпотечний договір №3727/1. Договір був посвідчений державним нотаріусом Другої державної нотаріальної контори Козирєвой Л.В. та зареєстрований у реєстрі за №3576, а також накладена заборона на відчуження зазначеного в договорі нерухомого майна квартири за адресою: АДРЕСА_3

Банком всі зобов'язання за кредитним договором були виконані належним чином, однак,   зобов'язання за кредитним договором відповідачем належним чином не виконуються, в погашення заборгованості по кредиту кошти боржниками не вносились.

Банк прийняв рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і звернувся до Селидівського міського суду про стягнення заборгованості за кредитом та одночасно з цим звернувся до мешканців, які зареєстровані за адресою місцезнаходження заставленого майна, тобто іпотеки з вимогою про добровільне виселення з житлового будинку. Селидівським міським судом Донецької області було винесено заочне рішення про стягнення предметів іпотеки та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 двохкімнатну та трьохкімнатну квартири. Але навіть після винесення рішення та неодноразового звернення до відповідачів про добровільне виселення відповідача на вимогу не відповіли та не здійснили звільнення житлових приміщень.

Згідно з довідкою житлово-комунального господарства за вище вказаними адресами зареєстровані: ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 При укладанні договорів іпотеки ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 надали нотаріальні згоди на передачу житлових квартир до предмету іпотеки. На підставі викладеного просив примусово виселити з житлових квартир, які передані в іпотеку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 - ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_5

В судовому засіданні представник позивача, що діє на підставі довіреності, підтвердив позовні вимоги позивача частково їх змінивши, просив примусово виселити з житлових квартир, які передані в іпотеку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 - ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_5, та стягнути з відповідачів у солідарному порядку витрати пов’язані з оголошенням у газету у розмірі 788 грн.

Відповідачі в судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Суд вважає можливим розглянути справу з постановленням заочного рішення в порядку ст.ст. 224-225 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, згідно заяв від 04.06.2008 р. та 07.10.2008 р. ОСОБА_2 дав згоду своїй дружині ОСОБА_3, на підписання договору іпотеки нерухомого майна на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 Згідно заяви, ОСОБА_5 відомо про передачу ОСОБА_3, належної їй квартири за адресою: АДРЕСА_3 в якій він зареєстрований та проживає, в іпотеку ВАТ «Державний ощадний банк України», в рахунок виконання зобов’язання по кредитному договору ОСОБА_2

Суд, вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що вимоги позовної заяви підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом. Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека — вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом «Про іпотеку». Згідно ст. 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки може бути нерухоме майно, яке належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання.  

Під час розгляду справи встановлено, що позивач ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Філії – Селидівське відділення № 5484 та відповідач ОСОБА_2 04 червня 2008 року уклали кредитний договір № 3633. З метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору, 04 червня 2008 року між позивачем та співвідповідачем - майновим поручителем відповідача був укладений Іпотечний договір №3633/1. Також, 07 жовтня 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 3727. З метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору, 07 жовтня 2008 року між позивачем та співвідповідачем - майновим поручителем відповідача був укладений іпотечний договір №3727/1. Рішенням Селидівського міського суду Донецької області було винесено заочне рішення про стягнення предметів іпотеки та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 двохкімнатну та трьохкімнатну квартири. Але після винесення рішення та неодноразового звернення до відповідачів про добровільне виселення відповідача на вимогу не відповіли та не здійснили звільнення житлових приміщень.

Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов’язання. Іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов’язаних з пред’явленням вимоги за основним зобов’язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов’язання чи умов іпотечного договору.

Згідно ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону «Про іпотеку»; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно ст. 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому. Винятків щодо цих положень судом не встановлено.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 546, 575 ЦК України, ст.ст. 1, 5, 12, ч. 1 ст. 33, ч. ч. 1, 5 ст. 38, ч. ч. 1, 2 ст. 38, ст. 40  Закону України «Про іпотеку», ст. 109 ЖК України керуючись ст. ст. 10, 60, 209 ч. 2, 212-215, 218, 224, 226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Філії – Селидівське відділення № 5484 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про примусове виселення з житлових квартир, які є предметом іпотеки задовольнити.      

Примусово виселити з житлових квартир, які передані в іпотеку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку витрати пов’язані з оголошенням у газеті у розмірі 788 (сімсот вісімдесят вісім) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя