№ 2-1419/10                                              

                                                      РІШЕННЯ

                                             ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         08 листопада  2010 року                                                                               м. Маріуполь

                          Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

                               головуючого               -  судді Федотової В.М.

                               при секретарі              -  Драгні М.Г.

за участю позивачки – ОСОБА_1, відповідачки – ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3  про визнання права власності на рухоме майно, стягнення державного мита та ІТЗ судового процесу, суд  -

                                                  В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом до відповідачів, в якому просила визнати за нею право власності на рухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

В судовому засіданні позивачка в обґрунтування своїх вимог, вказаних в позовній заяві, суду пояснив наступне. ОСОБА_1 на праві власності належить рухоме майно: пральна машина-автомат, холодильник ВЕКО, електрочайник, масляний радіатор, телевізор Samsung , цифровий фотоапарат CASIO, меблі (діван та два крісла), душеву кабінку, унітаз, пилесос GORENJE, будівельні матеріали (плитка тротуарна), яке  нею було придбане за власні гроші на протязі декілька років. В 2007році позивачка за власні кошти придбала будинок, який розташований по АДРЕСА_1 куди і було перевезено дане майно. В 2004році її сестра ОСОБА_2, вона ж відповідачка по справі, уклала шлюб з ОСОБА_3 У зв’язку з тим, що у відповідачки та у відповідача не було житла , вона тимчасово впустила їх у будинок з правом користування вказаним майном, але до того часу поки вони не придбають власне. На теперішній час сестра та її чоловік у будинку не живуть, але відповідач ОСОБА_3 наполягає на поверненні йому майна, вважає це майно його власністю. Позивачка вимушена була звернутись до суду, для того, щоб узаконити та захистити  своє порушено право на власність. Просила позов задовольнити у повному обсязі – визнати за нею право власності на рухоме майно: пральну машину-автомат, холодильник ВЕКО, електрочайник, масляний радіатор, телевізор Samsung, цифровий фотоапарат CASIO, меблі (діван та два крісла), душеву кабінку, унітаз, пилесос GORENJE, будівельні матеріали, та стягнути з відповідачів на її користь судові витрати.

Відповідачка ОСОБА_2 до суду з’явилась, позов визнала у повному обсязі, суду надала наступні пояснення. У 2004році вона і відповідач ОСОБА_3 уклали шлюб, який рішенням Приморського районного суду 12 травня 2010року було розірвано. Сестра у 2007році купила будинок, який розташований за адресою : АДРЕСА_1 В зв’язку з тим, що житла у неї та чоловіка не було, її сестра тимчасово впустила її з відповідачем ОСОБА_3 в вказаний будинок, та дозволила користуватися речами, які там знаходились. В будинку вже знаходились придбані сестрою речі: пральна машина-автомат, холодильник ВЕКО, електрочайник, масляний радіатор, телевізор Samsung, цифровий фотоапарат CASIO, меблі, душева кабінка, унітаз, пилесос GORENJE,плитка тротуарна. Вона не претендує на ці речі, ці речі є власністю сестри, вони їх придбала за власні гроші. На даний час ні вона ні відповідач ОСОБА_3 у будинку не мешкають, але ОСОБА_3 наполягає на тому,щоб йому повернули вказане майно, так як вважає,що воно є його власністю. Просила позов задовольнити у повному обсязі- визнати право власності за ОСОБА_1 на рухоме майно : пральну машину-автомат, холодильник ВЕКО, електрочайник, масляний радіатор, телевізор Samsung, цифровий фотоапарат CASIO, меблі (діван та два крісла), душеву кабінку, унітаз, пилесос GORENJE, будівельні матеріали.

Відповідач ОСОБА_3 до суду не з’явився . В судове засідання був викликаний належним чином через оголошення в газеті. Про причини неявки суд не повідомив.

Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суду надали аналогічні пояснення. Вони пояснили, що ОСОБА_1 знають давно. Вказане в позовній заяві майно було придбано ОСОБА_1 за власні гроші . В 2007році позивачка придбала будинок по АДРЕСА_1 куди і перевезла переліковане майно. У цьому будинку тимчасово, почали проживати відповідачі. З дозволу позивачки відповідачі користувались майном. Позивачка надала в користування майно тимчасово, поки відповідачі не придбають своє майно. Меблі , які складаються з дівана та двох крісел були придбані чоловіком ОСОБА_1 та подаровані позивачці.

Суд заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи доказами, якими вони обґрунтовують свої вимоги та доводи, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі. .

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що на протязі з 2006р. по 2009рік власно ОСОБА_1 були придбані речі: унітаз «Нептун» та кабінка душева (Кітай), телевізор Samsung , пилесос GORENJE, холодильник ВЕКО, плитка тротуарна, масляний радіатор (а.с.31-37)

Відповідно до ст. 57 ЦПК України  - доказами  є будь – які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин,що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків   , показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

Ст.. 58 ЦПК  України передбачує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування - ст . 59 ЦПК України.

Свідок ОСОБА_5, яка є матір’ю позивачки, підтвердила, що меблі, цифровий фотоапарат CASIO, електрочайник, пральна машина –автомат були придбані позивачкою за власні гроші, а меблі були придбані чоловіком позивачки в якості подарунка.

Таким, чином у відповідності до ст. 57, 58,59 ЦПК України суд приймає до уваги пояснення свідків , як докази по справі.

Відповідно до ст.319 ЦК України - власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону.

Задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до ст..88 ЦПК України стягує з відповідачів солідарно на користь позивача понесені ним судові витрати – сплачений судовий збір в сумі 70 гривень 57 копійок   та збір за ІТЗ в сумі 120 гривень, а всього разом 190 гривень 57копійок, які підтверджені відповідними платіжними дорученнями.

Керуючись ст.. ст. 319  ЦК України, ст. ст. 15, 31,57, 58, 59, 60, 196, 213, 214, 215  ЦПК України

                                                     В И Р І Ш И В:

      Позов ОСОБА_1 –задовольнити.

      Визнати за ОСОБА_1 право власності на рухоме майно: пральну машину-автомат, холодильник ВЕКО, електрочайник, масляний радіатор, телевізор   Samsung , цифровий фотоапарат CASIO, меблі (діван та два крісла), душеву кабінку, унітаз, пилесос GORENJE, будівельні матеріали – тротуарну плитку.

      Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_1  витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 120гривень та сплату державного мита у розмірі 70 гривень 57 копійок .

       Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області, через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-дений строк з дня його проголошення.

СУДДЯ