Судове рішення #121825
49/47-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


"08" вересня 2006 р.                                                            Справа № 49/47-06

вх. № 8556/3-49


Суддя господарського суду Кононова О.В. 

при секретарі судового засідання Гладкова О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Мар'їна І.О., дов. № 231/102 від 04.09.2006 року,  відповідача - Видрін М.І., дов. б/н від 30.08.2006 року

розглянувши справу за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", м. Київ  

до  ПП "Слобідська Усадьба" м. Х-в  

про стягнення 5432,90 грн.


ВСТАНОВИВ:


Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який прохає суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за поставлений природний газ згідно договору на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій № 06/03-4345ТЕ-32 укладеного між сторонами 31.12.2003 року. Сума боргу відповідно до вимог позовної заяви становить 5432,90 грн., з яких 2999,95 грн. - основний борг, 209,99 грн. - сума 7% штрафу, 563,74 грн. - сума пені за несвоєчасну оплату спожитого газу, 1360,14 грн. інфляційних витрат та 299,08 грн. 3-х процентів річних. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач не сплачує у добровільному порядку суму заборгованості.

Представник позивача в судовому засіданні 04.09.2006 року зазначив про сплату суми основного боргу відповідачем, наполягав на стягнення штрафних санкцій.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.09.2006 року визнав суму основного боргу та вказав про її сплату, проти нарахування штрафних санкцій заперечував.

В судовому засіданні 04.09.2006 року було оголошено перерву для виготовлення повного тексту рішення до 08.09.2006 року до 11:00 години.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

31 грудня 2003 року між Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та ПП “Слобідська усадьба”(Покупець)   був  укладений договір № 06/03-4345 ТЕ-32 на постачання природного газу. Відповідно до  умов договору позивач зобов’язався передати у власність відповідачеві в 2004 році природний газ, а  відповідач зобов’язався прийняти природний газ та оплатити його на умовах даного договору.

У відповідності до п.6.1. договору оплата за газ  мала бути здійснена грошовими коштами шляхом поточного перерахування протягом місяця поставки 100 % вартості фактично  спожитих та  протранспортованих обсягів газу. Остаточний розрахунок мав бути здійснений на підставі акту приймання - передачі газу до 10 числа, наступного за  звітним місяця.

Позивач свої зобов’язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного  договору передав  відповідачу природний газ протягом  січня - грудня  2004 року в обсязі 386,011 тис. куб. м. на загальну суму 81062,30 грн.,  що  підтверджено актами приймання - передачі природного газу, належним чином засвідчені копії яких залучені до матеріалів  справи. Але відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання, відмовився від виконання обов'язків, покладених на нього умовами договору в частині своєчасної та належної оплати, лише частково оплатив надані позивачем послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість з оплати за договором постачання природного газу в сумі 2999,95 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що заборгованість виникла не з вини відповідача, оскільки черговий платіж у розмірі 3000 грн. за спірним договором ПП “Слобідська усадьба”сплатило 20.12.2004 року, але з вини банку в якості платника було вказано ТСББ “Усадьба”, про що банк двічі направив позивачеві електронного листа з проханням зарахувати гроші як платіж від ПП “Слобідська усадьба”, проте позивачем, на думку відповідача, неправомірно не зарахував зазначені гроші в рахунок погашення заборгованості відповідача та повернув їх відповідачеві лише у 2006 році. Суд таке твердження вважає необґрунтованим, оскільки відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. До того ж, згідно з ст.  527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Отже обставини, які виникли під час виконання  установою банку своїх обов’язків перед відповідачем, не звільняють останнього від виконання своїх зобов’язань перед позивачем за договором № 06/03-4345 ТЕ-32 від 31.12.2003 року належним чином.

Крім того, відповідач вказує, що 31.05.2006 року направив електронною поштою на адресу позивача лист про зарахування передплати за договором № 06/05-2829 ТЕ в покриття заборгованості за договором № 06/03-4345 ТЕ-32, але цей залік також не було проведено. суд вважає за необхідне зауважити, що з наданої суду копії зазначеного листа про зарахування передплати, не зрозуміло коли він був направлений і взагалі чи направлявся він позивачеві. Також в матеріалах справи немає доказів отримання цього листа позивачем.

Посилання відповідача на п. 6.4. договору № 06/03-4345 ТЕ-32 від 31.12.2003р., щодо обов’язку позивача зарахувати кошти передплачені відповідачем за отриманий природний газ за договором № 06/05-2829 ТЕ в рахунок погашення заборгованості за іншим договором - №  06/03-4345 ТЕ-32 також судом не можуть бути прийняті до уваги оскільки, відповідно п. 6.4. договору №  06/05-2829 ТЕ, за наявності заборгованості у відповідача за даним договором позивач зараховує кошти, що надійшли від відповідача, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по даному договору, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу. Тобто сторони під час укладення договору №  06/05-2829 ТЕ чітко визначили можливість зарахування коштів в погашення заборгованості минулих періодів лише яка виникла за цим договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу.

Відповідач в судовому засіданні зазначив про сплату суми основного боргу у розмірі 2999,95 грн. в добровільному порядку. Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву позивачеві було направлено 05.07.2006 року, того ж дня позивач направив позов і до господарського суду Харківської області. Судом зазначений позов був отриманий 12.07.2006 року, про що свідчить вхідний штамп канцелярії на позовній заяві. Як свідчать матеріали справи, відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 2999,95 грн. також 12.07.2006 року, про що свідчить копія платіжного доручення № 181 від 12.07.2006 року, яка додана до матеріалів справи. За таких обставин суд має підстави стверджувати, що відповідач сплатив суму заборгованості після подачі позову до суду, тому в частині заявленої до стягнення суми 2999,95 грн. основного боргу провадження по справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

У відповідності із  ст. 625  ЦК  України, боржник який прострочив виконання зобов’язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням  встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу. Оскільки матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем взятих  на  себе зобов’язань, суд вважає вимогу позивача в частині стягнення інфляційних в розмірі 1360,14 грн. та 3% річних в розмірі 299,08 грн. обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.  

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п. 7.2 договору зобов’язання відповідача забезпечуються нарахуванням пені у розмірі 0,1% від суми  простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення  понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості. Відповідно до п. 7.5. договору сторони домовились, що штраф та пеня нараховуються постачальником протягом 1 року, що передує моменту звернення з вимогою, претензією, позовом. Згідно ст.231 Господарського Кодексу України, законом   щодо   окремих   видів   зобов'язань  може  бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань" від 22.11.1996 року, розмір   пені,  за прострочку платежу, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Позивач надав розрахунок пені за період з 30.06.2005 року по 30.06.2006 року, відповідно якого належна до сплати сума становить 563,74 грн. Враховуючи, вищезазначене суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 563,25 грн., яка нарахована відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань" від 22.11.1996 року з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. В задоволенні решти заявленої до стягнення суми пені суд вважає за необхідне відмовити.

Позовні вимоги про стягнення 209,99 грн. 7% штрафу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне  забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Таким чином, суд вважає необхідним  витрати по сплаті державного мита у сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  у сумі 118 грн. покласти на відповідача, оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, п. 1-1 ст. 80, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -


ВИРІШИВ:


Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Слобідська усадьба» (юридична адреса: 61058,  м. Харків, вул. Данилевського, 30, р/р 260013011777 в Першому ХФ АКБ «Базис», МФО 351599, код ЄДРПОУ 31644452) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (юридична адреса: 04116,  м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р 260083013814 в ГОУ ПІБ України,  МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) – 563,25 грн. пені, 209,99 грн. – 7% штрафу, 1360,14 грн. інфляційних витрат, 299,08 грн. трьох відсотків річних, 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.


В частині вимог про стягнення 2999,95 грн. основного боргу провадження по справі припинити.


В задоволенні решти позовних вимог відмовити.


Суддя                                                                                            Кононова О.В.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація